Визиск робітників

Повідомлення газети “Земля і воля”. 1910р.

В Лукавці н[ад] С[еретом] в трачці Гольдберга панує страшний визиск.

Робітники працюють від 6 рано до 7 вечора. Всього спочинку мають через цілу днину лише 1'/2 години.

З статті —Хлопська нужда”, надрукованої в газеті —Громадський голос”. 1907 р. [23] [24]

Нужда руських хлопів в Галичині вже загально звісна. Про сю нужду писали прихильні хлопам газети, говорили в соймі і в державній раді хлопські заступники. І здавалось би, що нема вже рятунку для нашого хлопа, бо задовго господарила в краю шляхта, задовго спихала всі тягарі краєві і державні на хлопа, задовго вже той хлоп ділив свою дрібну землю, задовго тиснулася його родина в нужденній ліп’янці, задовго він платив відсотки від довгів і лихву, і нині маса хлопська так збідніла, що о правильній господарці рільній нема що говорити.

В найбільшій часті громад припадає на тисячу людей близько 9 соток таких, що не виказують жодного доходу або дуже малий, а заледве

кільканадцять людей, що мають від 100 до 300 корон доходу. Виходить з того, що в галицькім селі на сто люда є 90 нуждарів, а 10 заможних.

В багатьох околицях люди не їдять хліба, а живуть тільки горохом, фасолею і кукурудзою. В разі хвороби не має хлоп жодної помочі ані обезпечення, і бували випадки, що через брак такої помочі втікало людське життя з бідного людського тіла.

У парі з нуждою іде і темнота серед хлопської маси. В деяких повітах більше як половина хлопських дітей не ходить до школи і ростуть ті бідні діти без всякої освіти.

До чого ж довела така господарка в краю? До того, що наш хлоп, котрий не звик за ціле життя піти далі, як до повітового міста, кидав батьківщину, продавав остатки і тікав ген далеко за море! Сотки тисяч нашого народу опинилося в Канаді, Бразілії і інших краях Америки, а вигнав їх там галицький рай!..