Земельний кодекс УСРР (1922p.)
(Витяги)
1. Постановами Всеукраїнських З’їздів Рад Робітничих, Селянських та Червоноармійських Депутатів, на підставі виразно виявленої революційної волі робітників та селян, право приватної власності на землю, надра, води та ліси в межах Української Соціялістичної Радянської Республіки скасоване назавжди.
2. Всі землі в межах УСРР в чийому-б віданні вони не були, становлять власність Робітничо-Селянської Держави.
3. Всі землі сільськогосподарського призначення, а також і ті, що їх можна скористати задля сільськогосподарської продукції, становлять єдиний державний земельний фонд, що ним відає Народній Комісаріят Земельних Справ та його місцеві органи.
4. Право безпосереднього користування землями сільськогосподарського призначення зі складу єдиного державного земельного фонду за встановленими законом підставами надається:
а) трудовим хліборобам та їхнім об’єднанням;
б) міським селищам;
в) державним установам і підприємствам.
Землі, що ними безпосередньо не користуються вищеназвані землекористувачі, знаходяться під безпосереднім зарядом Народного Комісаріяту Земельних Справ, і держава віддає їх на особливих умовах установам, кооперативним та громадським закладам і поодиноким особам.
5. Всі землі, що лишаються в єдиному державному земельному фонді після відведення з нього земель у безпосереднє користування трудових хліборобів, та їхніх об’єднань, міст та селищ міського типу, становлять землі безпосереднього державного володіння і суть державне земельне майно.
6. За-для наділу землею з особливих земель (запасових та невикористаних), що знаходяться під зарядом земельних органів та сільських товариств — встановлюється такий лад:
а) в першу чергу наділяються землею трудові сільськогосподарські товариства, складені з членів Комітетів Незаможних Селян;
б) в другу чергу наділяється безземельна та малоземельна рільнича людність і місцеві сільськогосподарські робітники — наймити;
в) в третю чергу — зайшла рільнича людність;
г) у четверту чергу — нерільнича людність в порядку реєстрації земельними органами.
26.
Купівля, продаж чи запродаж, заповіт чи дарування, а також застава землі забороняються, и складені в порушення цеї заборони умови вважаються за недійсні. Що до осіб винних у цьому, то окрім покарання їх кримінальним порядком — вони позбавляються тої землі, що нею користуються.27. За-для трудових господарств, тимчасово підірваних будь-яким стихійним лихом (недорід, пожежа, пошесть на худобу тощо) або недостачею реманенту чи робочої сили, а також зменшенням останньої через смерть, призву по мобілізації, виборну радянську чи громадську службу її членів, тимчасовий відхід на трудові заробітки тощо дозволяється здача всієї чи частини землі за виплату грошову, продуктову чи инттту винагороду та з додержанням умов, зазначених у наступних статтях.
38. В тих випадках, коли трудове хліборобське господарство що до стану своєї робочої сили чи реманенту не може своєчасно виконати потрібної сільськогосподарської роботи — дозволяється вживати найману працю.
39. Наймана праця може бути дозволена лише при умові неодмінного заховання тим господарством, що її вживає, свого трудового устрою, тобто при умові, коли всі наявні працездатні члени господарства нарівні з найманими робітниками беруть участь в праці.