ВИНИКНЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ

Юридичну неоформленість політичного життя Гетьманщини, на наш погляд, можна пояснити кількома причинами.

По-перше, сильна гетьманська влада спиралася на підтримку російського самодержавства і відповідно еволюціонувала в напрямку до необмеженого правління.

По-друге, антимонархічне начало серед старшини не виливалося в радикальні юридичні фор- ми. Крім того, зважаючи на російську автократичну систему, вона і не змогла б створити шось на зразок парламентської республіки.

(Вирішення проблеми юридичної регламентації владних структур залежало від наявності відповідної сили, якій це було потрібно і яка змогла б підтримати нововведення. Хто ж міг стати такою силою? З часів Визвольної війни почала народжуватися нова виборна українська військова верхівка, що згодом переросла у національну аристократію, — козацька старшина. Як сильний та економічно впливовий прошарок, старшина склалася наприкінці XVII — на початку ХУДІст^

(Природним було бажання старшини юридично закріпити за собою вплив на державне життя Гетьманщини. На перешкоді, однак, стояла гетьманська влада, що набула сталих рис абсолютизму, особливо за гетьмана Мазепи. Звичайно, скоріше за все це був вплив Росії, де самодержавство вже не було обмежене практично нічим. Станові інтереси старшини вимагали обмеження гетьманської влади та підкорення її своєму впливу.А

Г*Гаким чином, в останній чверті ХУІГст. станові устремління старшини почали вже оформлятися. Посилювалася роль Ради старшини. Але форми участі старшини в управлінні до Конституції 1710 р. не зафіксовані, бо старшина слабко обстоювала їх юридичним шляхом^

ГПри обранні Мазепи гетьманом укладені традиційні “Статті,,, в яких зафіксована нова норма — незалежність старшини від гетьмана, а тільки від московського уряду. Це взагалі зробило відносини аристократії і гетьмана неврсгульова- ними, анархічними.

Формування ношх норм державного права було вже неминучим.

— генеральна старшина знаходилася на етапі формування своїх вимог як засад державного управління і шукала для цього відповідні правні джерела;

— в цьому питанні вона ставала в певній опозиції до гетьмана.

Договір Мазепи із шведським королем Карлом . XII, як він описаний у “Виводі прав України,, П. Орлика, продовжує стару традицію міждержавних угод з натяком на нерівноправні відносини з протектором. Він визначає Мазепу як князя й по- життєвот володаря, зовсім не регламентуючи управління державою і лише натякаючи на її незалежність.

Тому питання про юридичні форми існування України залишалося відкритим.

Коло “мазепинців„ у Туреччині опинилося в унікальному становищі. По - перше, шведський король, союзник і протектор України, знаходився

після Полтавської поразки у скрутному становищі й не міг впливати на створення Конституції. Це дало змогу проголосити в документі Україну незалежною державою. По - друге, умови вимушеної еміграції давали можливість розвинутися в майбутній конституції аристократичним та демократичним принципам, бо майбутній гетьман повністю залежав би від свого оточення.

Конституція мала зовсім нову форму, не властиву українським документам до неї, — суспільного договору між провідником та народом, укладеного навічно.

Вона була цілком реальною, бо складалася з переконанням у поверненні нового уряду в Україну, де документ матиме юридичну силу. Залишаються відкритими питання про авторство Конституції та її правничі джерела. Деякі дослідники називають авторами П.Орлика, Г.Герцика та А.Войнаровського. Щодо цього не маємо певних аргументів, крім такого, що стиль Конституції схожий з пізнішими документами — “Виводом прав України„ та “Маніфестом до європейських урядів,,, авторство яких приписується Орлику.

Щодо джерел документу, то, на наш погляд, це — суспільна думка ренесансної Європи.

Конституцію можна поділити на дві різних за функціями частини: декларативну; власне суспільний договір.