Методичні вказівки

Висвітлюючи перше питання, необхідно охарактеризувати полі­тичну ситуацію, що склалася в Україні після повалення в Російській імперії самодержавства. Варто відзначити, що лютому-березні 1917 року в Україні склалося три політичні сили, які претендували на владу.

Скласти цілісне уявлення щодо правової природи Української Народної Республіки допоможе з'ясування конкретно-історичних умов прийняття Центральною Радою ІІІ та IV Універсалів, вивчен­ня їх політико-декларативних положень.

Варто звернути увагу на особливості процесу організації дер­жавної влади.

Насамкінець варто висловити думку щодо наявності за часів існування Центральної Ради консолідуючої українське суспільство національної ідеї та загальноприйнятної доктрини державно-пра­вого розвитку України.

Розглядаючи друге питання, необхідно з'ясувати причини та пе­редумови приходу до влади гетьмана П. Скоропадського. У цьому контексті доцільно подискутувати щодо сутності проголошенного в Українській Державі гетьманату. Особливу увагу необхідно при­ділити формально-правовому аналізу положень «Грамоти до всьо­го українського народу» від 29 квітня 1918 р. та «Закони про тимча­совий державний устрій України» від 29 квітня 1918 р., що дає мож­ливість визначити форму державного правління.

Аналізуючи процес становлення та діяльність органів держав­ної влади слід зважати на складну зовнішньополітичну ситуацію та внутрішньополітичні умови, що склалися в Українській Державі, а саме: відмову українських політичних партій соціалістичної орі­єнтації підтримати гетьманат в Україні, відстороння, а з часом і протидія спробам гетьмана П. Скоропадського створити дієздатні органи державної влади, загроза військового втручання радянської Росії, бажання Німеччини встановити контроль над Українською Державою тощо. Все це обумовлювало прийняття нестандартних рішень - для оперативності й більш ефективного управління міні­страм надавалося право не тільки тлумачення законів, а й видання підзаконних актів (розпоряджень) після попереднього схвалення 'їх Радою Міністрів. Тобто міністрам надавалися значні повнова­ження, за які вони несли персональну відповідальність перед геть­маном. Міністри самостійно приймали накази по міністерству про утворення нових департаментів, окремих відділів чи, навпаки, про ліквідацію установ своїх міністерств

Доцільно порівняти підходи Української держави та Української Народної Республіки часів Центральної Ради щодо організації сис­теми судочинства, зовнішньополітичної діяльності та військового будівництва.

Висвітлюючи третє питання, необхідно охарактеризувати об­ставини краху гетьманату та встановлення влади Директорії, яка відновила назву держави - Українська Народна Республіка.

Аналізуючи діяльність Директорії, слід звернути увагу на спів­звучність проголошених нею положень з ідеями Великої фран­цузької буржуазної революції, відсутність цілісної програми пе­ретворень, а також на доволі безсистемний характер розподілу обов'язків між її членами. 26 грудня 1918 р. Директорія сформу­вала уряд УНР - Раду Народних Міністрів та ухвалила свою пер­шу Декларацію. Ознайомлення з її положеннями має особливе значення для розуміння правової природи Директорії. У доку­менті, зокрема, було закріплено «трудовий» принцип управління державою. Оскільки Директорія проголосила себе тимчасовою «верховною владою» Української Народної Республіки, то великі надії покладались на скликаний 23 січня 1919 р. Конгрес трудово­го народу, який розглядався як тимчасовий законодавчий орган УНР. Варто здійснити компаративний аналіз засад його діяльно­сті з традиціями організації діяльності Центральної Ради, яка свого часу фактично виконувала функції парламенту. Особливою подією для розуміння еволюції Української Народної Республіки часів Директорії стала ухвала Радою Народних Міністрів УНР Декларації від 12 серпня 1919 р., що символізувала прагнення до втілення європейської моделі державного будівництва. Зважаючи на це, доцільно зосередитися на особливостях організації держав­ної влади та територіального устрою упродовж серпня 1919 р.-ли- стопада 1920 р. Розглядаючи заходи щодо організації державної влади варто пам'ятати за яких складних внутрішньо та зовнішньо­політичних умов діяла Директорія. Аналізуючи законодавство ча­сів Директорії, необхідно з'ясувати, яким чином усувалися колізії з попередніми системами законодавства, а також виявити наяв­ність підстав для кваліфікації законодавства «другої» УНР як «за­конодавства перехідного періоду».

При підготовці четвертого варто пригадати, що з розпадом Австро-Угорської імперії активізуються національно-патріотичні сили на західноукраїнських землях, які 19 жовтня 1918 р. утво­рили Українську Національну Раду (УНРаду), котра 9 листопада проголосила утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Характеризуючи державно-правову природу ЗУНР, необхідно розкрити причини проголошення Є. Петрушевича Диктатором ЗУНР та охарактеризувати його державотворчу діяльність у цьо­му статусі. Варто показати особливості формування та діяльності західноукраїнського уряду - Державного Секректаріату, виявити специфіку побудови системи центральних та місцевих органів вла­ди, а також розкрити порядок формування системи судочинства. Особливу увагу доцільно приділити визначенню чинників, що ви­рішальним чином вплинули на формування Української Галицької Армії ЗУНР. У цьому контексті нагальною необхідністю є визна­чення спонукальних мотивів зближення двох національних дер­жав УНР та ЗУНР.

Розкриваючи п'яте питання варто з'ясувати причини та пере­думови зближення УНР і ЗУНР, а також розглянути події пов'я­зані з об'єднанням двох держав та утворенням єдиної Української Народної Республіки. Необхідно з'ясувати який статус отрима­ла колишня Західноукраїнська Народна Республіка у складі но­вої соборної УНР. Важливо дати правильну обгрунтовану оцінку акту Злуки двох українських держав (22 січня 1919 р.) та показати значення цієї історичної події. Не менш важливим є аналіз при­чин, що стали нездоланною перешкодою для збереження собор­ності УНР.

Насамкінець, роблячи узагальнюючі висновки з теми, бажано провести історичні поралелі та показати, який досвід державо- та правотворення періоду Української революції 1917-1921 рр. має бути врахований та бути корисном сьогодні при розбудові неза­лежної, демократичної, правової, соціальної держави України.