Вимоги до юридичних термінів і правила їх використання

Виокремлюються дві групи вимог до юридичних термінів: як до термі- нів-слів та як до термінів-понять. Юридичні терміни-слова мають відпові­дати вимогам упровадженості, мовної правильності, питомості, стислості.

Упровадженість. У разі співіснування кількох назв одного юридичного поняття перевагу треба віддавати найбільш упровадженому юридичному термінові, який є найбільш визнаним у законодавчій сфері та правовій науці. Такі юридичні терміни є найпоширенішими у правознавстві й най- традиційнішими у використанні фахівцями.

Мовна правильність. Термін-слово є членом лексичної системи лі­тературної мови, саме тому він повинен відповідати нормам літературної мови. На жаль, сучасна юридична термінологія не повністю їм відповідає. Причини такого недотримання можуть бути різними: недостатнє володіння

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

нормами літературної мови; незнання чи неграмотне використання при­йомів юридичної техніки; неусталеність чи невиробленість певних мовних

53

норм; вплив мовної політики тощо.

Питомість. Прийнято вважати, що запозичення є неминучим мовним явищем будь-якої термінології. Утім залучати запозичені терміни в мовну практику слід лише в тому випадку, якщо в мові не можна відшукати пито­мого відповідника. Це, безумовно, не означає, що нині треба переназвати більшість запозичених юридичних термінів, яких, до речі, є чимало. Але

перед тим, як залучати до обігу новий запозичений юридичний термін, треба обов'язково пошукати питомий відповідник, а тільки за відсутності

останнього - впровадити в мовну практику іншомовний⁴⁸.

Недотримання цієї вимоги призводить до небажаного явища в юри­дичній термінології - появи повних синонімічних термінів. Як зазначає

О. Пономарів, «є тенденція термін іншомовного походження вживати в офіційно- діловому стилі та в суто наукових працях; створений на пи­томому ґрунті - в науково-навчальній та науково-популярній літературі,

в публіцистиці, в красному письменстві».

Для правознавства така практика небажана, адже вона не сприяє

уніфікації юридичної термінології, що є однією з необхідних підстав для точного розуміння і тлумачення норми права.

Найбільш загальними правилами використання термінів є такі: єд­ність термінології, тотожність їх вживання у різних правових актах; вико­ристання загальновизнаних термінів; стабільність термінології, стійкість загальноприйнятих позначень.

Розглянемо деякі правила застосування юридичної термінології в НПА.

Стислість. Юридичний термін має бути стислий. Для того, щоб

розкрити зміст поняття, слід подати найбільш важливі його ознаки. При­йнятним вважається термін, що найповніше показує нормативне поняття,

і невдалим - той, що спотворює його істинний зміст. Чіткість правового терміна забезпечується використанням у нормативно-правовому акті за­гальнозрозумілих і доступних слів у їх прямому значенні. Необхідно уникати застосування в нормативно-правовому акті застарілих і багатозначних слів

і виразів, образних порівнянь, епітетів, метафор тощо.

У вимогах до оптимальної стислості визначення поняття передбачено,

що текст повинен складатися з одного речення і містити терміни інших понять, але не їхні визначення.

Юридичні терміни зазвичай поділяються на загальновживані (ма­ють у праві таке ж значення, як і в побуті), спеціально-неюридичні ⁴⁸ Грегуль Г. Вимоги до юридичних термінів / Г. Грегуль // Проблеми Української термі­

нології. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. Політехніка», 2008. - С. 295.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

54 та спеціально-юридичні (застосовуються у праві у специфічному значен­

ні). Під загальновживаними термінами, як правило, розуміють слова, що використовуються в побуті. Під суто юридичними розміють терміни, які застосовуються лише у праві. Під спеціальними термінами - терміни, які використовуються в інших галузях знань (не в галузях права). Німецькі вчені В. Гедеман, О. Гірке, Г. Доле, Г. Кіндерман вважають, що без спеціальної термінології неможливо поєднати стислість і ясність НПА з їх точністю і повнотою.

Інколи окремо виділяють іншомовні терміни, оскільки доцільність їхнього застосування у законодавстві потребує додаткових окремих уточнень. Терміни загального застосування в законодавстві можна ви­користовувати лише там, де їх значення є очевидним та однозначним і не допускає неясності та сумнівів. Неюридичні терміни загального застосування, як правило, використовуються в їхньому власному та пря­мому значеннях. Тому не потребують визначень, за винятком випадків, коли в них вкладається інший зміст. Якщо загальновживані терміни, що використовуються у проекті НПА, мають зміст відмінний від загального, то в тексті слід визначити зміст терміна для забезпечення правильності тлумачення НПА. Не потребують пояснень загальновживані терміни, що застосовуються у праві в тому ж значенні, що й у побуті (вибори, вагіт­ність, вбивство тощо), але обов'язково потребують визначення поняття з побуту, які набули в праві спеціального значення ( захист, потерпілий, скарга тощо).

Спеціальні терміни слід застосовувати лише у разі, якщо акт має від­носно вузьку сферу регулювання і, як правило, повинні бути роз'яснені в самому НПА. Спеціальні терміни використовуються в нормативно-пра­вових актах тільки в тому розумінні, в якому вони вживаються у цій спе­ціальній сфері. Не рекомендується замінювати спеціальні правові терміни словесними визначеннями, оскільки це значно ускладнює розуміння тексту НПА. Цілком виправданим, наприклад, є використання спеціальної тер­мінології в НПА, яка регулює фінансові та кредитно-грошові відносини. Спеціальні юридичні терміни (правоздатність, дієздатність, позивач) використовуються законодавцем і, як правило, мають чітко визначений зміст та обсяг⁵⁰.

⁴⁹ Чухвичев Д. В. Законодательная техника: учеб. пособ. для студ. вуз., обучающихся по на- правл.

⁵⁰ Артеменко В. Проектування нормативно-правових актів: [навчальний посібник] / В. Артеменко. - К.: Фонд «Європа ХХІ», 2007. - С. 70.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Однозначність закону в мові - це не лише єдине значення слова, а його однакове сприйняття та тлумачення. Саме тому для визначення однакових понять слід застосовувати одні й ті ж терміни. Термін «законо­давство» є прикладом використання одного терміна для понять із різним обсягом правового змісту (у випадках відсутності чіткої регламентації такого обсягу).

55

Однозначність і максимальна точність інформації в НПА досягається через логічну послідовність викладення думки, її смислову завершеність, використання єдиних способів формулювання приписів, використання термінів із чітким та строго визначеним змістом, визначення слів та виразів у прямому і безпосередньому значеннях. Стислість, сконцентрованість, однозначність, простота розуміння є важливими вимогами. З іншого боку слід дотримуватися «мовних заборон» - уникати метафор та образних виразів, слів у непрямому значенні, іноземних слів і термінів, спрощених словосполучень⁵¹.

Щоб сформулювати точні юридичні терміни, дослідники нерідко ство­рюють багатокомпонентні юридичні терміни, які містять зайві елементи (невиправдану тавтологію, недоречні повтори, неінформативні складові елементи терміна тощо): ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336,

ККУ) - ухилення від мобілізації; близькі родичі та свояки - родичі.

У ДСТУ 3966-2000 цю вимогу до термінів уточнено як раціональну

(оптимальну) стислість. У цьому ж джерелі усталено такі основні вимоги до терміна: однозначна відповідність терміна поняттю; відповідність лексичного значення терміна позначеному ним поняттю; системність;

раціональна стислість; словотворча (дериваційна) здатність; мовна пра­вильність. Запропоновано й заходи щодо скорочення довжини термінів:

вилучення малоінформативних елементів; заміна багатоелементних термінів

коротшими синонімами; створення абревіатур різних типів, смислослів;

використання коротших словотворчих елементів терміна.

мови чи нехтуючи інші вимоги до терміна, не можна⁵².

Міжнародною торговою палатою (МТП) в Парижі вироблено

Міжнародні правила уніфікованого тлумачення торгівельних термінів

(ІНКОТЕРМС), «Уніфіковані правила для документарних акредити­вів та інкасо» та ін. Всі ці акти не мають нормативного характеру, але

є джерелом права. У праві України застосування Правил ІНКОТЕРМС,

⁵¹ Ткачук А. Законодавча техніка. Як готувати проекти законів: [практичний посібник] / А. Ткачук. - К.: Ін-т громад. с-ства, 2004. - С. 102.

⁵² ДСТУ 3966-2000. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. - К., 2000. - С. 15.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

56 а також «Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів» і «Уніфікованих правил щодо інкасо» ґрунтується на законодавстві. Наз­вані документи МТП були санкціоновані в 1994 р. Указами Президента «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» (№ 567) і «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України» (№ 566). Вимога Указу Президента № 567 одержала закріплен­ня в ГК п. 4 ст. 265 ГК говорить: «Умови договорів постачання повинні

викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»»⁵³. Ці Укази є своєрідним зразком

правового регулювання.

Під єдністю термінології В. Артеменко розуміє визначення тотожних понять шляхом застосовування однакових термінів та забезпечує правильне розуміння та однозначне тлумачення НПА. Однозначне застосування тер­мінів у законодавстві забезпечується, насамперед, відповідністю їх змісту

та обсягу. Неприпустимими є розбіжності в термінології тексту одного НПА, а також у термінології загального та спеціального законів. Питання єдності термінології тісно пов'язані з ієрархією законодавства та сферами регулювання його правовідносин.

НПА обов'язкова, а зміст термінів не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного в Конституції України⁵⁴.

Обов'язковою є єдність термінології в законах, які регулюють єдину сферу правовідносин, а також у законах, що пов'язані бланкетними нор­мами. У підзаконних НПА терміни застосовуються в межах термінології законів, що регулюють відповідну сферу.

Законодавець, який створює й удосконалює систему понять певної галузі законодавства, враховує і систему логічних конструкцій, складові якої потребують назви, і наявний склад лексичних одиниць мови, беручи до уваги всі можливості її організації.

Дефініція, що запозичена вченими з логіки, виконує при цьому важливі функції, оскільки не тільки є складовою мови законодавства, а й фіксує стан знань на певному етапі розвитку науки і практики. Її якість безпосередньо залежить від урахування законодавцем варіантів розв'язання логіко-семан-

тичних і методологічних завдань теорії визначень. Останнім часом було

прийнято велику кількість законів і підзаконних НПА, що, як і деякі види

⁵³ Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України: Указ Президента України № 566 від 04.10.1994 р. // Голос України. - 1994. - № 194 від 12.10.1994; Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України № 567» від 04.10.1994 р. // Голос України. - 1994. - № 194. - 12 жовтня.

⁵⁴ Артеменко В. Проектування нормативно-правових актів. - С. 70.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

державно-владних приписів, містять дефініції. Як показує аналіз чинного законодавства, їх якість доволі низька.

57

Поняттєво-термінологічна єдність полягає в тому, що один юри­дичний термін має позначати лише одне поняття права (термінологічна однозначність), а одне поняття права має бути назване лише одним юридич­ним терміном (поняттєва одноназваність). Безумовно, це ідеальна вимога, яка повною мірою не може бути дотриманою в будь-якій термінології. Наближатися до такого взірця - кінцева мета систематизації та уніфікації юридичної термінології.

Єдність юридичної термінології забезпечується послідовним уживан­ням одного і того ж терміна в нормативному тексті при позначенні одного поняття та використанні різних термінів при позначенні різних понять. Прийняті НПА термінологічно узгоджуються між собою, а дефініції є на­скрізними і єдиними для усієї галузі законодавства. В усіх галузях права поняттєвий апарат насичений «модельними» термінами і визначеннями, які виражають загальні та істотні ознаки предмета або явища. Поняття роз­виваються в галузевих НПА, а уточнене визначення спирається на базову дефініцію. Неточність у застосуванні терміна призводить до неправильного розуміння норми права.

Щодо термінологічної однозначності, то Н. Васильєва, Н. Подольська та А. Суперанська звужують межі однозначності термінологічним полем. Тобто вимога однозначності є бажаною для дотримання в межах одного термінологічного поля. Між різними термінологічними полями допускають термінологічну багатозначність та омонімічність⁵⁵.

Причини багатозначності можуть бути різними, наприклад, обмеже­ність кореневого словникового матеріалу в порівнянні з кількістю понять, які існують у науці, техніці; обслуговування одним терміном різних понять, які стосуються того самого явища; неправильне запозичення термінів з інших мов тощо.

Що ж до поняттєвої однозначності, то її недотримання призводить до появи термінологічної синонімічності, яку вважають небажаним яви­щем у юридичній термінології (зауважмо, що йдеться про повні (дублетні) синоніми, поняттєва співвіднесеність яких є тотожною). Причинами появи таких синонімів є взаємодія однієї мови з іншою, що призводить до запо­зичення іншомовних слів, співіснування варіативних форм словотвору, співіснування варіативних словосполук тощо. Варто ще наголосити на тому, що в юридичному термінознавстві поняттєво-термінологічну єдність можна розглядати як загалом у галузі правознавства, так і зокрема - у ме- ⁵⁵ Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. Общая терминология: вопросы

теории. - С. 137.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

58 жах певної правової сфери (законодавства, юридичної науки, судочинства тощо), або ж конкретніше, наприклад, у сфері законодавства - у межах

одного НПА чи загалом у законодавстві тощо.

Для закріплення за терміном конкретного чітко визначеного значення

використовується нормативно-правова дефініція, що забезпечує стабіль­ність і однозначність у розумінні права. Сутність названого юридичним

терміном поняття права має обов'язково розкривати дефініція. Наявність чіткої дефініції - істотна відмінність терміна від загальновживаного слова. Дефініції юридичних термінів мають особливе значення, адже вони окрес­люють сутність понять права і відіграють важливу роль під час тлумачення

норм права.

Як підкреслює Л. Явіч, неправильно вважати юридичні дефініції аксіомами, тобто непорушними істинами. На практиці правильність нор­мативних визначень презюмується. Але юридична наука продовжує дослід­жувати правові поняття і вносить до них багато змін, які часто вимагають новел у самому законі. Тому слід, мабуть, говорити про подвійну природу правових термінів. З одного боку, нормативне, законодавче вираження дефініцій обумовлює визначеність, стабільність їх значення, з іншого боку,

зв'язок із правовою теорією зумовлює їх рухомість⁵⁶.

У правовій літературі виокремлюють різні види дефініцій та спо­соби їх фіксування у правовій літературі. Утім вважаємо, що основними

є кодифіковані (законодавчі) дефініції, які вибудувані за родо- видовим

(класичним) принципом: зазначення родової ознаки та видової відмін­ності. Існує й ціла низка вимог до формулювання дефініцій, які можуть

бути об'єктом окремої розвідки. Основною причиною недотримання

дефінітивності, наприклад, у законодавчій сфері є невироблення єдиної законодавчої техніки. Хоча й фахова компетентність та мовна культура правотворця відіграє й тут чималу роль. Разом із тим треба наголосити

на тому, що не всі юридичні терміни можуть мати чітку дефініцію. У пра­вознавстві існують терміни, що виражають оцінні поняття, які підлягають оцінюванню в кожному конкретному випадку: тяжка образа, особливо

тяжкі наслідки, поважна причина, злісне ухилення свідка від явки до ор­ганів досудового слідства тощо.

Вимога системності має подвійну природу, йдеться про поняттєву

та словотвірну системність, оскільки термін має бути системним двічі: як «словесне позначення поняття» має відповідати системі понять певної галузі науки чи технології, а як слово-термін має відповідати системі мови.

Поняттєва системність полягає в сукупності понять, які перебувають ⁵⁶ Явич Л. С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы /

Л. С. Явич. - М.: Юрид. лит., 1978. - С. 39-40.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

у певних відношеннях, зв'язках один із одним, шляхом чого формується певна цілісність - поняттєва система. У юридичній літературі виокремлюють цілу низку проблем, які пов'язані з упорядкуванням системи юридичних термінів, наприклад, проблеми ієрархічних логічних зв'язків і відношень

59

між юридичними термінами і їх елементами, терміносистемами (галузеви­ми й міжгалузевими, галузевими й загальноправовою терміносистемою),

критеріїв та відповідних логічних рівнів класифікаційних основ юридичної

термінології та ін.⁵⁷

Словотвірна системність полягає в сукупності словотворчих одиниць у їхніх взаємозв'язках. Особливу увагу науковці-термінологи зосередили

навколо передачі однаковими словотворчими засобами мови певних по­няттєвих категорій: процесів, завершеної чи незавершеної дії, виконавців дії, явищ, результатів дії тощо. Не менша увага прикута й до словотворчого

потенціалу терміна як його здатності бути основою для нових термінів,

наприклад: суд - суддя, судебник, суддівство, судовий, судочинство, су­доустрій, підсудний, засуджений, судоговоріння, правосуддя та ін.⁵⁸

Вимога точності вказує на те, що юридичний термін має якнайпов­ніше передавати зміст відповідного юридичного поняття. Вважають, що чим повніше і глибше пізнання сутності поняття, тим точніше формулю­ється його назва - термін. Як зазначав Д. Лотте, тільки тоді, коли термін

містить суттєві ознаки названого ним поняття, його можна назвати точним. За його ж класифікацією щодо ступеня точності, розрізняють такі види термінів: правильно орієнтовані, нейтральні та неправильно орієнтовані.

У методичних рекомендаціях Головного юридичного управління Апа­рату Верховної Ради України (2007 р.) особливо наголошується на тому, що текст проекта НПА викладається стисло, державною діловою мовою,

за змогою, короткими фразами. Не варто застосовувати вислови з багатьма

підрядними реченнями. Особливу увагу необхідно звертати на точність термінології. Визначення термінів відповідає тому змісту, який міститься в літературній мові, спеціальних науках та чинному законодавстві, одна­кове у всьому тексті закону. Якщо термінологія обмежується лише певним законом, то дається відповідне застереження, як-от: «Для цілей цього

Закону вживаються такі терміни і поняття» або «У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні»⁵⁹.

Правильно орієнтованими є терміни, буквальне значення яких ство­рює точне уявлення про саме поняття: адвокатське об'єднання, вбивство

⁵⁷ Законодательная техника. - С. 81.

⁵⁸ Онищук І. І. Термінологія та законодавчі дефініції у нормативно-правових актах. - С. 157.

⁵⁹ Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки: [ме­тодичні рекомендації] / заг. ред. В. П. Крижанівського; Вид. 3-е виправл. і доповн. - К.: [б. и.], 2007. - С. 13.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

60 на замовлення, бездіяльність. Такі терміни легко запам'ятовують, бо є вмо­

тивованими, вони легко встановлюють асоціативний зв'язок з іншими термінами. Якщо буквальне значення термінів не розпізнається, то йдеться про нейтральні терміни: халатність, хуліганство, ордер. До неправиль­но орієнтованих термінів належать такі терміни, терміноелементи яких суперечать значенню терміна і призводять до неправильного уявлення про поняття: усиновлювач (особа, яка може не лише усиновити, а й удо­черити) та ін.

Емоційно-експресивна нейтральність. Юридичний термін має не­сти лише основну предметно-логічну інформацію, а не передавати якусь додаткову емоційно-оцінну та чуттєво-образну інформацію. Навіть якщо термін утворено шляхом метафоризації, то, потрапляючи в певне терміно­логічне поле, він має втратити свої додаткові відтінки. Будь-яке додаткове значення юридичного терміна розпорошує увагу читача (слухача), створює передумови до неточного його тлумачення в певному контексті. Саме тому в юридичних термінах мають бути відсутні ознаки експресивного та емоційного забарвлення (урочистості, піднесення, презирства, зневаги, іронії, жарту, пестливості, фамільярності тощо)⁶⁰.

Отже, узагальнивши поданий вище матеріал, можемо вивести основні вимоги до юридичних термінів-понять, до яких належить: поняттєво-тер­мінологічна єдність, дефінітивність, системність, точність та емоційно-екс­пресивна нейтральність.

Ще на початковому етапі на основі наукової концепції проекту НПА необхідно визначити зміст та обсяг нормативних понять; співвідношення з конституційними поняттями, а в деяких випадках - із термінологією між­народних НПА, визначених законодавством; скласти логіко-поняттєву схему з наочним відображенням усіх елементів та зв'язків між ними; підібрати лінгвістичні засоби для визначення нормативних понять, застосовуючи слова зі сталим, чітким змістом.

Використання в НПА маловідомого технічного терміну супроводжу­ється його офіційним тлумаченням. У цьому аспекті важливого значення набувають технічно-юридичні дефініції, які представляють офіційно визначене технічним терміном поняття. Вони, як правило, розміщують­ся на початку НПА. Всі використовувані в нормативно-правовому акті дефініції розміщують в окрему статтю, якій дають назву «Основні по­няття», або «Основні терміни і поняття», або «Визначення основних понять». Дефініції розміщуються в статті в алфавітному порядку. Мож­ливе розміщення дефініції і в тій частині тексту, де вперше вживається термін.

⁶⁰ Грегуль Г. Вимоги до юридичних термінів. - С. 297.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Законодавчі дефініції істотно поліпшують чинне законодавство

61

роблять його зміст зрозумілим і доступним. Традиційно їх розглядають

у якості коротких визначень понять, включених у текст джерел права. З їх допомогою адресати правового припису отримують можливість детально розібратися в елементах категоріального апарату законодав­ства, отримати точне уявлення про державно-владне веління, закріплене в юридичній нормі.

Оскільки юридичний словник постійно еволюціонує з розвитком держави і права, у його складі, крім широко вживаної термінологічної

лексики, є слова, які вийшли з активного вжитку - історизми, архаїзми, та неологізми - термінологічні одиниці, якими іменуються нові правові поняття та явища. З іншого боку, деякі слова, які отримали досить широ­ке застосування, починають втрачати об'єктивну актуальність і зникати

з правового вжитку. У юридичну і повсякденну термінологію повертаються терміни, які тривалий час вважалися застарілими, наприклад, «присяжні», «волость», «земське зібрання» тощо. У таких випадках необхідно усвідоми­ти точний сучасний зміст використовуваного раніше «застарілого» слова,

переконатися, чи отримало воно досить широке поширення.

При регулюванні вузькоспеціальних питань нерідко виникає необ­

хідність у використанні спеціальної термінології (технічної або наукової).

Технічною термінологією рясніють будівельні норми й правила, правила техніки безпеки та дорожнього руху, експлуатації джерел підвищеної не­безпеки. Очевидно, що повністю уникнути вживання вузькоспеціальних термінів неможливо, тому слід керуватися правилом максимального об­меження їх використання. У крайньому випадку такі терміни вимагають

спеціального визначення в тексті юридичного документа (як правило, це робиться на початку тексту; такий прийом підвищує ефективність

правозастосування, усуває можливе нерозуміння або багатозначність)⁶¹.

Українська мова дуже багата й виразна. Недарма поети оспівували ці

особливості мови, що дозволяють краще висловити почуття, але даністю

української мови та її багатством є багатозначність слів, величезна кількість

синонімів та омонімів. Цю особливість мови слід грамотно використову­вати при роботі з юридичними документами.

⁶¹ Шугрина Е. С. Техника юридического письма: [учеб. - практ. пособ.] / Е. С. Шугрина. - М., 2000. - С. 59.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

62

3.