Звернення уряду Української РСР до конференції у Сан-Франціско (26 квітня 1945 р.)

В заяві уряду Української РСР, підписаній тт. Хрущовим і

Мануїльським і адресованій делегатам конференції Об'єднаних націй говориться:

«Від імені уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми маємо честь подати таку заяву конференції Об'єднаних

націй у Сан-Франціско, скликаній з метою створення Міжнародної

Організації в справі підтримання миру і безпеки.

Українська Радянська Соціалістична Республіка на підставі

своєї Конституції, ухваленої ЗО січня 1937 року, а також змін і

поправок до Конституції, ухвалених Верховною Радою Української

Радянської Соціалістичної Республіки 4 березня 1944 року, відновила право, яке раніше належало республіці і яке вона добровільно

уступила СРСР у 1922 році, на встановлення безпосередніх відносин з іноземними державами, укладення угод з ними, незалежне

представництво на міжнародних конференціях і в органах, створених останніми. Це також повністю відповідає Конституції СРСР і

конституційним актам Верховної Ради СРСР від 1 лютого 1944

року.

Українська Радянська Соціалістична Республіка, з населенням

понад 40 млн. чоловік, є однією з найбільших європейських держав.

Україна, розташована на південно-західних кордонах Радянського

Союзу, протягом тільки останніх ЗО років була об'єктом численних

іноземних вторгнень, в результаті яких український народ зазнав

незліченних злигоднів. Тому Українська Республіка знаходиться в

числі держав, які найбільш заінтересовані в охороні своєї безпеки

від нападів агресорів.

Україна неодноразово була об'єктом кровопролитних вторгнень агресорів, які протягом віків прагнули до того, щоб захопити

її територію, робочу силу, матеріальні ресурси і поневолити її

народ. Всьому світові відомий той вклад, який вніс український

520

народ в справу розгрому спільного ворога Об'єднаних націй. Добре

відомі стійкість і героїзм, які український народ, разом з іншими

народами Радянського Союзу, проявив і проявляє в його боротьбі

проти німецьких загарбників, так само як і впертість, з якою він

захищав свою землю, свої великі міста — Київ, Одесу, Харків і інші

міста і села України. Його партизанський рух, який підривав міць

ворога і порушував його комунікації в тилу, також добре відомий.

Відомі і жертви, яких зазнав український народ в його боротьбі

проти спільного ворога. Досить сказати, що під час свого останнього вторгнення на територію України німецькі орди заподіяли шкоди

українському народові, яка обчислюється в кілька мільярдів доларів, знищили кілька мільйонів мирних громадян і загнали у німецьке рабство понад три мільйони чоловік.

Природно, що український народ, який зазнав таких великих

жертв у цій війні і віддав усі свої матеріальні ресурси для справи

розгрому ворога, український народ, солдати якого становлять найменше одну п'яту Збройних Сил Радянського Союзу, життєво

зацікавлений у тому, щоб його зусилля і зусилля всіх народів

Радянського Союзу, а також інших народів, що борються з спільним ворогом, закінчились тривалим миром і привели після переможного закінчення війни до створення умов, які гарантуватимуть

український народ і інші миролюбні нації від нових випробувань

війни.

Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки впевнений в тому, що Україна, яка відіграла помітну роль у розгромі

ворога, з її великими людськими силами і матеріальними ресурсами, буде спроможна внести великий вклад в справу зміцнення миру

і підтримання загальної безпеки.

На підставі вищезазначених міркувань Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки, керований бажанням сприяти

встановленню гарантії миру і безпеки після війни як для власного

народу, так і для інших народів, вирішив звернутися до Конференції Об'єднаних націй з заявою, повідомляючи про своє бажання

приєднатися до загальної Організації Безпеки як одна з державзасновників, а також взяти участь в конференції Об'єднаних націй

у Сан-Франціско».

Українська РСР на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів 1944-1961 рр.

- К., 1963. - С. 76-78.

521