Додаток II.

Для ознайомлення з точним текстом деяких артикулів Ко» дексу, в Додатках подається переклад їх з російської мови, яку вжила Кодифікаційна Комісія, на сучасну українську мову, по можливості якнайближче до буквального тексту Кодексу.

1) Глава І. «Про силу й важливість прав малоросійських»:

Артикул 1. «Права малоросійські, підтверджені тутешньому народові всепресвітлими Всеросійськими монархами, таку силу й вагу мають, що по ним як малоросіяни, так і в Малій Росії чужинці = власники, мешканці й приїжджі повинні судитись.

1. Про природних малоросіян. 2. Про чужинців, іцо мають володіння й проживають або з чужини приїздять до Малої Росії».

Пункт 1. «Всякого рангу й стану, не виключаючи нікого, від вищих до нижчих, духовних ґ світських, військових і ци» вільних, малоросійські обивателі та весь без вийнятісу малоро» сійський же народ, по артикулам, в цім праві написаним, в уся* ких справах суд і розправу мати й цьому праву послушні по» винні бути.

Книга Статуї: розділ І, артикул 1, § 1.

Пункт 2. «Так само й ті, що хоч і не тутешні мешканці, але володіють будь»якими маєтностями, і ті з чужинців, що в Малій Росії мешкають, а також і ііриїжджі всякого звання люди, у всяких підлеглих судам справах, так само, як і тутешні обива* телі, по цьому праву судитись повинні.»

«Той же Статут: розділ І, артикул 1, § 2. За силою указу з доповнена ніш». (Видання А. Кистяківського, стор. 11).

2) Глава II, арт. 5, пункт 2: «Хто, не боячись Бога й зне» важаючи укази монарха, почне закликати до себе яких чаклунів або до них додому ходити для якихось чаклунських справ, або при подорожах балачки про них вести та наслідувати їх науку, особливо ж коли ті чаклуни зачнуть, на шкоду або на вигадану комусь користь, свої чаклунства переводити в чин, то за це са» мих чаклунів карати спаленням живими, а тих, що для вигада* ної душовредної користи або чиєї шкоди вимагали б від них чаклунства, публічно жорстоко скарати, а інших, в міру їх вини, політичною або й прямою смертю скарати.»

«Доповнення» (А.

3) Глава II, артикул 6. «Про святкування празників»: «У дні празників, які визначені церковним уставом, дк от: свята Гос* подні, в тому числі кожний день воскресний, себто недільний, який всемогучому Богові в Новім Завіті замість дня суботнього присвячений, також свята Богородиці й окремих святих, повинні всякого стану люди, звільнивши себе від суєтних мирських справ, до церкви для молитви й святої служби приходити, слуг, і ра* бі в, і худобу свою від звичайних робіт звільнити і цілий день такий в богомислії та в церковних і приватних до Бога молит* вах свято, благочинно й тверезо проводити. Для чого старшині й міським урядовцям належить міцно доглядати, щоб у свята, а особливо в неділю, доки не відправиться служба Божа, жад* ними мирськими забавами народ не займався. Особливо ж, щоб шинки всякі були замкнені і купецькі лавки та комори були зачинені протягом цілого дня, і грища та інші свавільства заборо* нені, а їжа й питво тільки після церковної служби продавані, і в усьому в празники народ має тримати себе поважно. Так само треба поводитись і в урочисті государеві дні. А коли б хто з приватних осіб чи урядовців через недбальство або неуважність переступив вищенаписане, то з таких, після посудку вищого на* чальства, штраф узявши, віддати належить на церковні потреби і на утримання бідних у шпиталях, а інших, після розгляду справи, карати арештом або іншу кару накласти належить.»

Зерцало Саксонське: під словом: «Свята, або празникові дні», ч. 3. (Ви» дання А. Кистяківського, стор. 18—19).

4) Глава III, артикул 1, пункт 1. «Про силу уставів та ука* нв високомонарших»: «Понеже монарх або самодержець і прав* ілзчий государ є найвища власть, себто над усіма верховна, від єяиного Всевишнього Бога призначена й встановлена, того ради дтави й укази його високомонарші всім підданим за право вва* усати і з усякою пошаною й слухняністю виконувати належить, жіхто бо інший, мимо його наказу, жадних законів творити і прав встановляти не всилі.»

Зерцало Саксонське: під словом «Цісар», ч.

Пункт 2: «Монарх має власть судити всяких осіб і вирі* шувати всякі справи, в яких остаточна апеляція до його високо* монаршого маєстату має бути подавана, сам бо він є над усіма верховний суддя, тримає ж меч від Бога йому даний на охоро* ну церкви й держави, на здійснення права й справедливосте, на оборону вдів і сиріт, на визволення слабих від рук сильних, на помсту й кару злочинців і злодіїв, і в його одній волі і власті є дарування злочинцям їх вини та нагорода вірних і добрих підданих.»

Зерцало Саксонське: під словом «Цісар», ч. 4 і 15 та під словом «Ко* роль», ч. 7. В «Порядку»: часть З «О апеляціях», ч. 23. Саксон: під словом «Апеляція», ч. 5. (Видання А. Кистяківського, стор. 19—20).

5) Глава III, артикул 14, пункт 1: «Хто б гроші, без указу государевого, на шкоду державного скарбу виробляв, або госу* дареву монету псував, переробляв, обрізував,,також коли б мо* нетного двору майстрі золото, срібло або іншу яку матерію, потрібну для монетної справи, псували, переливали, змішували на свою користь і на шкоду держави, таких обвинувачених, на підставі належних доказів, карати без жадної милости: горло розтопленим оливом залити; такій же карі підлягають і ті, хто важився б під герби чужої держави робити фальшиві гроші і в народ пускати для обману й на шкоду народу.»

Статут (Литовський): розділ 1, арт. 17, параграф 1. В «Порядку» права цісарського артикул 68, ч. 1. (Видання А. Кистяківського, ст. 42)

6) Глава IV, артикул 1, пункт 4: «Коли який урядовець буде хворий або в. літах чи яке каліцтво йому станеться, але все ж таки він ще може свою службу виконувати, такий уря* довець при службі своїй і пошані, йому належній, має лишатись аж до смерти; його позбавляти служби та на його місце іншого садовити не годиться, крім випадку, коли сам буде просити про демісію, або через старість, хворобу, каліцтво не міг би керувати дорученими йому по службі справами, однак і тоді можливо буде усунути з посади тільки з належною пошаною або з підвищенням у ранзі».

Зерцало Саксонське: під словом «Лавник», ч. 28, Права гражданського артикул 16, ч. 6, з Додатком, (Вид. А. Кистяківського, ст. 46).

7) Глава IV,. артикул З, пункт 3: «Хто б собі нажив які ґрунта або вгіддя, а вони перед тим не мали жадного власника, або хто б прийшов на порожню землю і ту землю орав або ліс розчищав, або його посів, також кому б така земля шляхом до* говору чи уступлення чи по жеребу, &бо яким іншим правильни м способом дісталась, і тією землею чи лісом володів і володіє без спору, такі нерухомі маєтки мають належати тому, хто ни» ми володіє, як власні або куплені».

Статут: розділ З, арт. 2, пар. 2 і арт. 43 при кінці. Зерцало Саксонське під словом «Посесія», ч. 6 спочатку і під словом «Добра», ч. 21. Права граж* данського арт. 29, ч. 3. Порядок: у Великім Реєстрі під літерою Z. (Вид. А. Ки* стяківського, ст. 48).

8) Глава IV, артикул 6, пункт 1: «Шляхетського й військо* вого стану людей в Малій Росії у посполиті записувати й поне* волювати, як і земель їх та інших дібр і вгіддів, правно ними набутих, відбирати ніхто не має права, бо вони при своїх воль* ностях, свободах і маєтностях непорушно мають перебувати; а хто був би кимсь поневолений, такий за доказами має бути по* вернений до свого попереднього стану; хто б у них який ґрунт всупереч цього права відібрав, у Такого за доказом той ґрунт відібрати і віддати тому, чий був перед цим, а покривджувача винити й штрафувати за артикулами цього права».

Статут: розділ 3, арт. 5, § 1. (А. Кистяківський, стор. 50),

9) Глава IV , артикул 6, пункт 3: «Понеже шляхетського або військового, козацького стану є той, хто походить від пред* ків своїх — від прадіда, діда й батька в мужеському коліні з того ж стану, то, коли б хто прохав затвердити його в цьому стані, мусить довести старовинними військовими комгіутами й старожилими свідками, що його батько або дід чи прадід в мужескому коліні був шляхетського або військового стану, а за відсутністю компутів і свідків родичами своїми по батькові, а не по матері за присягою їх, і коли доведе, має бути затверд* жений в цьому стані».

Зерцало Саксонське, під словом «Рицар», чч. 2 — 4, і під словом, «Нево* ля», ч. 11. Статут: розділ З, арт. 19, і розділ 4, арт. 77, § 2. (Видання А. Кистя* ківського, стор. 51).

10) Глава V, артикул 1, пункт 1: «Усі загалом шляхетсько* го і військового звання, знатні і в рангах, як і рядові люди, що в Малій Росії проживають і повнолітні, мають маєтності й грун* ти батьківські, матірні, за посагом одержані, куплені, вислужені і якимбудь правним способом набуті, також і чужинці, що в Малій Росії маєтки держать та прийняли тутешню службу, спіль* но з малоросіянами государеву військову службу відбувати повинні».

Статут: розділ 2, арт. 1, § 1; розділ 2, арт. 7, §!; 1—2, розділ 5, арт. 7. Зерцало Саксонське: під словом «Король», чч. 23 — 24, і під словом «Право», ч. 11. Права гражданського арт. 1, чч. 16 — 17. Порядок: часть 1, про право й різницю прав, ч. 13.

Артикул 3: «Хто з козаків, компанійців та їм подібних лю* дей військових одержував за службу платню, а був би з війсь* кового роду, такі усі персонально під своїм прапором і коман* дою, а брати й родичі їх, що живуть в нероздільному маєтко* ві, під сотнею, де знаходяться їх маєтки, мають відбувати вій* ськову службу государеву, для того, щоб в службі не було жадного упущення; а хто родом з посполитих людей відбуває платну службу, того брати й родичі мають відбувати посполиті повинності для того, щоб у загальнонародніх повинностях не було зайвого тягару іншим».

Статут: розділ 2, арт. 22, § 1, з поправленням. (А. Кнстяківсь*

кий, стор. 62).

П) Глава V, артикул 17 «Про втікачів з баталії»: «Котра б військового стану особа в поході з баталії під час бою з воро* гом утекла, таку, по доведенню й розгляді вини, позбавленням чести або карою на тілі, а залежно від важливости справи, то й смертю скарати треба; те ж саме належить застосувати і при ви* падках втечі з розвідчого відділу чи від інших військових акцій».

Статут: розділ 2, арт. 14, § 1, з додатком. (Вид. А. Кистяківського, стор. 71—72).

12) Глава VII, артикул 1, пункт 1: «Суд є правильне спір* них і кримінальних справ між позовником і позваним через суддів рішення.

Пункт 2: «Право є наукою, що приводить до справедли* вости, а відводить від неправди, щоб через таку науку і вико* нання її зухвальство злих людей гальмувалось, а між добрими невинність у безпечності перебувала; справедливість же — де віддавати кожному те, на що він має право.»

Порядок: част. 1, про право й різницю в правах, ч. 2. Права граждан* ського арт. 1, ч. 3. (А. Кистяківськнй, стор. 81).

13) Глава VII, артикул 1, пункт 3: «Для вирішення судо* вих справ, за давніми в Малій Росії порядками та звичаями, ма* ються: Гетьманське Правління, Військова Генеральна Канцелярія, Суд Військовий Генеральний і при Гетьманському Правлінні Третейський Суд; у полках: полкові Канцелярії при полковни* ках і Полкові Суди; в сотнях: Сотенні, в упривілейованих горо* дах — Магістратські Суди, в неупривілейованих — Городські Ра* тушні, а в селах — Сільські Суди.»

Додаток у згоді з правом: Статут, розділ 3, арт. 13, § 1 і арт. 15. Зер* цало Саксонське: під словом «Звичай», чч. 1, 7, 8 і 13. (А. Кистяківськнй,

стор. 81).

14) Глава VII, артикул 2, пункт 1: «На посаду судді ма* ють бути обирані люди достойні, заслужені, у вірності імпера* торській величності непідозрілі, добросовісні, грамотні, в правах умілі, в законному шлюбі народжені, чесного поводження, в сло* вах і в ділах сталі, та вибирані персони були б повнолітні, при* наймні не молодші за 25 і не старші за 70 років, та не вибира* лися б німі, глухі, божевільні, каліки, не п’яниці, не лихварі, не хабарники, не чужинці, не новоохрищені, не прокляті, не оголо* шені безчесними, також і не відступники від християнства, гере* тики або невірні.»

Статут, розділ 4, арт. 1, §§ 1—4, з скороченням. Порядок в артикулі «Про обрання иа уряди». Там же, част. І. «Про уряд міський» та ^Про осіб, до суду ириналежних». Зерцало Саксонське: під словом «Райця» і під словом «Король», і під словом «Суддя». (Вид. А. Кистяківського, стор. 83—84)

15) Глава VII, артикул 4, пункт 4: «Кожний суддя пови* нен судити за цим правом і за написаними в ньому артикулами; за своїми ж міркуваннями, здогадами, думками і власними відо* мостями не судити й не присуджати, але на підставі зроблених на суді заяв і поданих сторонами правильних доказів має скла* дати вирок; а до того ж і кари осудженому по милосердій або навмисне зменшувати, або через ненависть чи злобу додавати не повинен, крім випадків, в цьому праві зазначени».

Статут: розділ 4, арт. 54, § 3 від половини. Порядок, част. І «Про осіб, до суду приналежних», ч. 5; част. З, «Приговор». Там же: права цісарсь* кою, арт. 2, ч. 1. Там же: в «Титулі» права Магдебурзького «Про суддів і про справедливість». Зерцало Саксонське: під словом: «Ман», ч. 22 і під сло* вом «Шкода», ч. 18, під словом «Декрет» і під словом «Суд».

Пункт 5: «А коли б чого в цьому праві бракувало, то суд* ді, схиляючись до справед^ивости, мають судити по совісті і за прикладом інших християнських прав і попереду суджених цим же правом подібних справ міркувати можуть, бо як одне право з другого походить, так і подібні випадки, хоч би й численні, одним і тим же правом, за браком точного для цього артикулу, можуть бути суджені, як, наприклад: коли б хто допустився, та* кого богопротивного чину, що, не будучи висвячений на- свяіце* ника, насмілився виконувати функції священика, надто правити службу Божу (літурґисати), то про кару такому, хоч в правах і не показано, але показано, як карати тих, що церкви обкрада* ють, так само треба скарати й цього злочинця, як святотатця — смертю; по такому прикладу можна рішати й інші випадки, про які в правах не показано; і для того й по добрим звиклостям, довгий час вживаним, які закону Божому, гражданським правам і чистій совісті не противні, в чому б писаного права не було, належить судити, бо такі добрі звичаї силу права мають.»

Статут: розділ 4, арт. 54, § 4. Книги Порядку: в артикулах права МаІ* дебурзького про суддів і про справедливість. Статут, розділ 3, артикул 15, § 1 і розділ 14, арт. 54, § 4 Зерцало Саксонське: під словом «Акція», ч. 19 і під словом «Звичай», ч. 12 і 13. (Вид. А. Кистяківського, стор. 90—91).

16) г лава VIII, артикул 1, пункт 1: «Чолобитець, істець, актор, повод і жалоблива сторона — називається той, хто на кого в якомубудь суді іскові чолобиття або скаргу приносить. Оний чолобитець, доки до суду не вступить, повинен керуватись цими чотирма правилами: 1) Уважно сам має обміркувати і з друзями й приятелями своїми порадитись: чи належить йому по справедливості те, про що має скаржитись, і чи має він право вступити про те в спір, щоб не пошкодив без причини свого ближнього і не спричинив йому зайвих витрат і праці. > 2) Чи може довести те, чого домагається, писаними документами або вірогідними свідками, а нарешті як до того дійде, то й справед* ливою присягою. 3) Якщо свідками буде доводити, то належить йому зарані відати, хто б з сусідів або яких сторонніх людей, а не з родичів чи свояків, один, другий, третій і більше, доско* нало знав про це, і від них точно довідатись: чи можуть вони про це по совісті посвідчити, і якщо буде їх зізнання судом прийняте, то чи не знаходяться вони в якомусь підозрінні чи сварці з позваним, або чи немає яких інших перешкод до їх свідчення. 4) А після вищезазначеного міркування мусить сам чи через когось іншого, словесно чи на письмі, того, на кого має скаржитись, повідомити, щоб він сам розміркував і, не приводи* чи себе й його до правних витрат, уступив добровільно те, що йому по праву не належить; а як не буде до того схилятись, то тоді лише розпочинати справу перед судом.»

Порядок, част. 1 «Про чолобитця», ч. 13, 2 і 3. (Вид. А. Кистяківсь* кого, стор. 138).

17) Глава VIII, артикул 1, пункт 2: «Одвітчик, позваний, відпірна, одвідна і обжалувана сторона» — називається той, на кого в суд чолобиття або скарга позовником подається. Також і позваний, що одержав від позовника звістку або нагадування, про що на нього той має скаржитись, мусить раніше, ніж ви* ступати на суді, обміркувати, чи винен в тому, про що його оскаржено; бо коли сама совість його в тому буде обвинувачу* вати, то краще добровільно, без суду те віддати, ніж що не на* лежить собі неправно засвоювати, завдаючи шкоду й зайві ви* трати позовникові, а на себе приймаючи гріх, помсту Божу й кару від людей; якщо ж після такого обміркування визнає себе правим, то й він повинен чинити, як вище написано, чим би себе проти скарги оправдати міг, тоді до суду для відповіді вступив.

Там ж,; в Порядку: «Про позваного», ч. 2, з додатком. (Вид. А. Кистя* ківського, стор. 138—139).

18) Глава VIII, артикул 7, пункт 1: «Адвокат, пленіпотент, патрон, прокуратор і повірений» називається той, хто в чужій справі, з чийогось доручення замість нього на суді обстою є, від* повідає й розправляється».

Порядок: часть 1 «Про прокураторів», ч. 1. (Вид. А. Кистяківс нею, стор. 151).

19) Глава VIII, артикул 14, пункт 1: «Писемні докази для всякого позову і для оправдання можуть бути прийняті такі: 1) Високомонарші грамоти, привілеї, королівські дипломи, геть* манські універсали, судові декрети чи ириговори та інші вида * вані з канцелярій листи й атестати. 2) Тестаменти, правним по* рядком, складені, також купчі й уступні записи, правильно кимсь видані, а надто зголошені в магістратах і урядах, ь міські книги вписані й видані з них належні відписи; де такий писем* ний доказ є, там інших доказів непотрібно, бо судовий доказ— найбільш достовірний доказ, проти якого ні свідків, ні присяги допускати не можна. 3) Обліги (зобов’язання) та церографи (власноручні розписки) і кабали (теж зобов’язання) власноручні або за підписом руки того, хто таку кабалу дає, або когось за* прошеного дати підпис. 4) Контракти купецькі й всякі договори, на уряді зголошені, або за підписами договірних сторін і свід* ків. 5) Квити реєстри ревізійні, за руками ревізорів, і всякі до* стовірні записи. 6) Купецькі записні книги або боргові реєстри можуть тільки напівдоказами бути, а щоб мали повну силу, му* сять бути стверджені присягою, і ще в тих випадках, коли той, кому належать книги, буде непідозрілою особою; коли на тому ж реєстрі буде рукою боржника підтверджено його борг, тоді й реєстр буде повним доказом. 7) Якщо який віритель не буде мати на боржника належного обліга, але буде мати його власно* ручну розписку про прийняття боргової суми або прохання про продовження реченця заплати боргу з точним зазначенням, яко* го саме боргу, тоді такий лист, як і самий обліг, вважається за повний доказ.»

Порядка масть З «Про листи й письма», чч. 2—3, з поясненням. Статут: розділ 4, арт. 82, (Вид. А. Кистяківського, стор. 169).

20) Глава VIII, артикул 20, пункт 1: «Присяга, або клятва є кінцевим доказом права і прикороченням всього між позов* ником і позваним спору. Присяга тоді вживається, коли обом сторонам бракуватиме доказів, тобто, коли жадна з сторін доб* ровільно не признає того, про що спорить, а не буде мати ні писаних доказів, ні свідків.»

В Порядку: Енхірідіон, «Про присягу», ч. 1 і 12, з поясненням. (Вид. А. Кистяківського, стор. 181).

21) Глава VIII, артикул 20, пункт 8: «Ніхто не може бути примушуваний складати присягу, хібащо іншим способом не можна довідатись правди: бо присяга є Боже правило, що сто* сується душі і тіла того, хто присягає криво, через що той суд самому Богові належить. Тим то суд обох, що спорять в одній справі, хоч би й бажали, до присяги не може допустити, бо в такому разі один з них неодмінно буде кривоприсяжником; однак, належить наказати їм кинути жеребок, і на кого жере* бок випаде, той буде присягати і на чому присягне, те й має одержати.»

Зерцало Саксонське: під словом «Присяга», ч. 27 і 21, з поправкою. (Вид. А. Кистяківського, стор. 184).

22) Глава VIII, артикул 25, пункт 1: «Декрет, сентенція або притовір є спірної справи між сторонами рішення суду, що скла* дається суддями, яким одну з тих сторін оправдують, а другу обвинувачують.»

Зерцало Саксонське: під словом «Декрет», ч. 5. Порядок: часть 3, про «ортель» або приговор, ч. 1. (Вид. А. Кистяківського, стор. 190).

23) Глава VIII, артикул 35, пункт 1: «Апеляція є правиль* ний від нижчого до вищого суду відзив і перенесення справи суджених сторін, яка б з них постановленим в тому нижчому суді в її справі вироком вважала себе за скривджену.»

Порядок, часть З «О апеляціях», ч. 1. (Вид. А. Кистяківського, стор. 204).

24) Глава VIII, артикул 37, пункт 1: «Судові вироки не можуть вважатись за правосильні і як в нижчих судах, на які можна апелювати до вищих, так і у вищих судах уневажню* ються з таких причин: 1) Коли позовник або позваний в своїй справі подасть судові міцні докази, а судді ті докази або інші важливі обставини перепустять навмисне або через недбайливість і винесуть вирок. 2) Коли суд винесе вирок в такому спорі, на який позваний ще не відповів. 3) Коли вирок винесено, не при* вівши того, кому по праву належало, до присяги. 4) Коли ви* ' рок буде противний праву й справедливості через те, що в ньому були перепущені належні до справи артикули закону, а виїіи* сано неналежні, або коли вирок засновано на єдиній опінії суд* дів. 5) Коли, крім крайньої необхідності вирок винесено в день празниковий або в інші дні, в яких по закону суди не діють, або в непристойному місці. 6) Коли вирок винесено проти сторони, яка не стала на суд через законні перешкоди.

7) Коли вирок винесли некомпетентні судді, або через злобу осудили якусь сторону. 8) Коли в якомусь вироці не додержано правний порядок. 9) Коли вирок склав один член суду без участи своїх колег. 10) Коли вирок винесено в наслідок неправ* ного поступовання правного заступника або недбайливости опі* куна в справі доручених йому сиріт.' 11) Коли вирок винесено в наслідок підкупу суддів грошолюбів, що й було точно дове* дено. 12) Коли вирок не був складений на письмі. 13) Коли вирок винесено проти недорослого до 18 років або недорослої до 14 років у відсутності їх опікуна. 14) Коли вирок винесено в наслідок ошукання або фальшування одної з спірних сторін.

А крім того можуть бути й інші для скасування вироку при* чини, які судді повинні розумно обміркувати.»

Порядок, в «Артикулах права Магдебурзького»: про апеляції, ч. 11—14. Зсрцало Саксонське: під словом «Декрет», цч. 42, 43, та під словом: «Апеляція», ч. 2, з поясненням. (Вид. А. Кистяківського, стор. 211—212).|

25) Глава IX, артикул 3, пункт 1: «Як в усіх позовних (цивільних) справах судді мають вдасть і право видавати позов* ні укази, викликати на суд і судити, так і для прикорочення та знищення злочинів мають право і без скарги злочинців ув‘яз* нювати й судити в таких справах: 1) за самовільний напад на доми в містах і селах, на клуні й хутори, 2) за напад на церкви й монастирі, 3) за гвалтування дівчат і жінок, за протиприродну розпусту й блуд, 4) за розбій на дорозі і на всякому іншому місці, 5) за злодійство, 6) за фальшування монети й документів,

7) за підпал домів та іншого, 8) за чародійство й чаклунство,

9) за отруєння й убивство, 10) за погрози ушкодженням здо* ров’я або підпалом дому, та в інших кримінальних справах.»

Статут: розділ 4, арт. 10, § 1. Зерцало Саксонське: під словом: «Суд». Права гражданського, арт. 27, при кінці. Порядок, права цісарського арт. 90. Права Хелмінського, книги 5, розділ 9. (Вид. А. Кистяківського, стор. 221).

26) Глава IX, артикул 17, пункт 5: «Не підлягають давності, але можуть бути завжди правно судом відібрані від фактичного

посідача такі нерухомі й рухомі речі: 1) Речі освячені і всякі церковні сосуди й приналежності, також всякі вкрадені в когось речі. 2) Гроші й інші речі, дані в позику або в користування, та маєтки, віддані в заставу або в оренду. 3) Невільні люди, що втекли від своїх господарів, про яких сказано нижче в главі 27, в артикулі 17. 4) Всяке нерухоме й рухоме майно, силою

від когось відняте; однак той, хто домагається привернення та* кого майна, повинен довести факт насильного відібрання, а та* кож подати причини, чому не домагався повороту майна про* тягом давнішого реченця, особливо коли посідач пошлеться на давність або на інші докази свого посідання. 5) Коли якомусь слузі господар його дав у користування майно, але без запису на вічне володіння, то хоч би слуга й уступив комусь іншому це майно, господар та його спадкоємці завжди мають право судом домагатись повороту того майна. 6) Брати, сестри й інші родичі, доки не будуть розділені між ними спільні спадкові маєтки, не можуть засвоїти но давності частин, що належать іншим братам, сестрам чи родичам; те ж треба пристосувати і до нерозділених між іншими співвласниками спільних маєтків.»

Порядок: н Артикулах права Магдебурзького, про давність, ч, 2. Зер- цало Саксонське: під словом: «Давність», ч. 4. Статут, розділ 7, арт. 12, § 1, Зерцало Саксонське під словом: «Фанти», ч. 3. Порядок, в Артикулах права Магдебурзького, про давність, чч. 4 й 5. Статут, розділ 12, арт. 12, § 3. Статут, розділ 9, арт. 26, § 3. (Вид. А. Кистяківського, crop. 243—244).

27) Глава X, артикул 4, пункт 1; «Між посагом, себто при* даним, і між віном така різниця, що посаг або придане значить те майно, рухоме й нерухоме, яке жінка чоловікові приносить, або що йому за жінкою додають для допомоги в їх подружжі; віно ж — це дар, що чоловік або батьки його іменем проти при* даного жінки при зговорі, або вже після зговору весільного, з нерухомих маєтностей поступають і записують, і воно інакше називається дар шлюбний, або дар малженський; це — для того, щоб жінка по смерті чоловіка була забезпечена, де буде жити й чим годуватись.»

В книзі Порядку, в титулі «про Іераду«, ч. 1. Там же, під словом «По* саг, віно», ч. 2. Зерцало Саксонське: під словом «Віно», ч. 2—4. Права граж* данського, артикул 22, ч. 5. Енхірідіон, в Порядку, «Посаг», «Віно», ч. 1. (Вид. А. Кистяківського, стор. 248—249).

. 28) Глава X, артикул 14, пункт 1: «Котра б дівка пішла заміж без волі батька або матері, або, за смертю їх, без волі братів чи дядьків, рідних або близьких родичів, в опіці яких була, така — позбавляється посагу, а також батьківського, матір* нього і всякого іншого спадкового маєтку, що мав би перейти до неї, але все те майно буде належати іншим, послушниці бра* там і сестрам. Те ж саме треба застосувати і до такої дівки, яка, не беручи з волі батьків та опікунів, законного шлюбу, жила б

самовільно й бешкетувала, противлячись батькам або опікунам своїм.

Статут: розділ 5, арт. 8, § 1 і арт. 9, § 1 та розділ 11, арт. 13, § 2, від поло тий. В Порядку: «Про оборону вдів і сиріт», титул 1, глава 9, ч. 10, 11, 15. (Вид. А. Кистяківського, стор. 268—269).

29) Глава X, артикул 25, пункт 1: «Жінка, що по смерті чоловіка свого лишилась вагітною, хоч би й віно посідала, не може бути усунена від маєтків чоловіка та вислана з них рані* ше полог тому, що ношене в її лоні (дитина) може бути спад* коємцем тих маєтків; і того ради та вдова, якщо почуває себе вагітною, то по смерті чоловіка негайно, кому належить або уря* дові має про це оповістити, і коли це буде доведене, мають бути маєтки чоловіка їй полишені в користування аж до народжен* ня дитини».

В Зерцалі Саксонськім: під словом «Білоголова» (жінка), чч. 36—37 до половини і ч. 40. Та в Порядку в «Титулі» про вагітну жінку, ч 7. Та в ГІо* рядку в «Артикулах Права Магдебурзького» про жінок і дівчат, ч. 12.

Пункт 2: «А коли б вагітна жінка по смерті чоловіка ба* жала заволодіти маєтками мужа, а спадкоємці не вірили тому, що вона вагітна, або ганьбили її, що вона не від чоловіка зава* гітніла, тоді сумнів і спір про плід вирішує й припиняє вчасна або невчасна доба народження дитини, а саме: якщо після смерті чоловіка, рахуючи від восьмого дня після смерти, народиться ди* тина по упливі дев’яти місяців і двох або трьох днів, тоді інші спадкоємці можуть між собою поділити батьківські маєтки, а народжену дитину від поділу усунути; а коли та дитина наро* диться протягом дев’яти місяців і двох*трьох днів або й раніше, тоді належна по силі права частина батьківських маєтків має бути їй віддана».

В Праві Гражданськім, артикул 96, ч. 11. Там же, арт. 69, ч. 12, з по* правленням.

Пункт 3: «Також, коли б хто, одружившись, у скорому часі помер, а жінка його породила б раніше дев’яти місяців і двох або трьох днів, рахуючи народження від дня шлюбного весілля або від дня вінчання, — така дитина, що не може вва* жатись за його дитину, усувається від спадщини, виключаючи випадки, при яких недоношені в лоні матері діти народяться через сім або вісім місяців або й раніше. Те ж треба розуміти, коли жонаті чоловіки перебувають поза своїм домом. Однак суд має розглядати й зважувати в таких випадках усі обставини взяття чоловіком шлюбу, відсутности, хвороби й смерти, а також і стану жінки».

Там же, ч. 12. Саксон: під словом «Бенгкарт», ч. 1. В Порядку, в Ар* тикулах Права Магдеб.: «Про жінок і дівчат», ч. 13. (Вид. А. Кистяківського, ст. 282, 283).

•

30) Глава X, артикул 27, пункт 1: «Матірне майно, що ли* шилось без тестаменту й правного запису, нерухоме й рухоме.

себто готівка грошима, золото, срібло, перли, дороге каміння, одежа й посуд різний, олово, мідь, коні, вози, килими, завіси й будь*які речі й домові скрині, також і посаг матірній — повинно йти в рівний поділ на всіх дітей, як на синів одружених і не* одружених, так і на дочок одружених і неодружених, виключа* ючи тільки з того числа, а саме: речі, що належать до нсіночого вбрання й прикрас, які тільки на дочок спадають, а верхові коні, зброя, чоловіче вбрання й інше, що належить до військового вбрання, тільки на синів спадає. Те саме треба розуміти і про маєтності з матірнього посагу, збільшені обома батьками».

Статут: розділ 5, арт. 14, пункт 1, § 1.

Пункт 2: «Спадщина ж батьківського, його тестаментом нерозписаного майна, нерухомого й рухомого, тільки на синів та на їх спадкоємців переходити має, як про це в іншому місці, в главі XIII, арт. 1 «Про спадщину» ширше зазначено».

Там же: нижче того, § 2. Права Гражданського, арт. 96, в «Толкованії» (Глоса), ч. 7.

31) Глава XII, артикул 1: «Тестамент, або духовний запис — це добровільне рішення, або заповітна постанова, або свідоцтво з власної волі когось про те, щоб після його смерти було вико* нане те, чого він би бажав, щоб не було спорів і ненависти між тими, кому після смерти дістанеться майно, і того ради теста* мент, складений з примусу, не може мати сили, так як і інші записи й листи, складені під примусом. Складений тестамент не' може суперечити загальним правам, добрим звичаям, совісті й пристойності, в противному разі не може мати сили».

Порядок: в «Титулах» про тестаменти, ч. 2, 3 і 19. (Вид. -А. Кистяківсь* кого, сюр. 323).

32) Глава XII, артикул 12, пункт 1: «Про причини, з яких батьки можуть виректись дітей і позбавити їх спадщини»: «Бать* ко або мати можуть сина або дочки зректися та усунути їх від спадкування своїх маєтків з таких причин: Перша: коли який син або дочка, не шануючи своїх батьків, не боячись Бога, зважиться піднести руку на батька або матір і буде їх бити, або штовхне в гніві, або злословитиме. Друга: коли б хто бажав батька свого або матір отрутою або іншим способом позбавити життя. Т р е т я : коли син чи дочка по злобі, а не для користи государевої, годячи комусь, лагодитиме щось на своїх батьків, за що підлягали б карі смертю, таких дітей за кожною з цих трьох причин батьки не тільки можуть позбавити спадщини, але ще діти, за скаргою й доказами, можуть бути засуджені на ка* ру смерти. Четверта: якщо син або дочка заберуть мимо волі батьків і відома їх батьківське майно, завдаючи цим тяжку образу, або своїм марнотратством та несталим способом життя велику шкоду батькам заподіяли. П’ята : коли б син або доч* ка, що мають вдосталь власного маєтку, зреклися б визволити баті ків з*під арешту порукою, на пропозицію суду, хоч би та порука стосувалась не тільки до особи, але й до боргу, який син або дочка були в стані заплатити, а батьки впали б у борги не через пияцтво, але з нужди. Шоста: якщо син або дочка відмовлять батькам своїм старим належного утримання і не бу* дуть задовольняти їхніх інших потреб необхідних; або силою не допустять' скласти правильного тестаменту. Сьома: коли б хто не хотів визволити батьків своїх з рук ворога або з неволі викупити без підстави, натомість користувався батьківськими або матірніми маєтками. Восьма: якщо син або дочка бу* дуть приятелювати із злодіями або займатись чарівництвом чи чаклунством. Д е в я т а : коли син або дочка допустяться кро* возмішання або іншого якого богомерзкого й богопротивного злочину, за що карається смертю. Десята: якщо син проти волі батьків з єретиками або блюзнірами, або з легковажними людьми компанію заведе, нанодоблюючи їх, і таким способом, не слухаючи батьків, життя своє провадить, хібащо й батьки самі так жили. Одинадцята: коли б син перешкоджав батькам віддати заміж дочок або внучок відповідно до їх маєт* кової спроможности, також коли б незаміжня дочка відмовля* лась вийти заміж за чоловіка вільного й чесного, за якого бать* ко, з огляду на своє становище, бажав її віддати, та вдалась у розпусне життя. Дванадцята: якщо син або дочка від* мовляться піклуватись про своїх батьків, що збожеволіли. Т ринадцята: якщо син без достатніх причин не пересліду* вав судом вбивця котрогось з своїх батьків. Чотирнадцята: особливо ж коли б чий син або дочка відступили й відцурались християнської віри».

Статут: розділ 8, арт. 7. Книга: Порядок: в Титулах «Спадщина», ч. 17; там же у Великому Реєстрі під польською літерою «Z», на початку. Саксон: під словом: «Видідичення, або позбавлення спадщини», ч. 1 і 2. (Видання А. Кистяківського, сюр. 334).

33) Глава XIII, артикул 1, пункт 2: «Син, що народився по смерті батька в належний час, спадкує після батька нарівні з іншими синами, що народились за життя батька; ба й ліпше від них право має, тому що не може бути позбавлений спад* щини, бо хто ще не народився, той не може вчинити жадного переступу, за який би батько міг його позбавити спадщини; так само треба міркувати й відносно дочки, що народилась після смерти батька в належний час, яка нарівні з дочками, що наро* дились за життя батька, мусить мати рівне право на спадщину або на виправу з іншими дочками».

Книга Порядок: в Титулах про «Тестаменти», ч. 21. Додаток. (Видання А. Кистяківського, стор. 342).

34) Глава XIII, артикул 8, пункт 1: «Про спадкування на* даних або вислужених маєтків»: «Хто б, маючи синів і дочок невиділених, маєтки свої власні та надані за службу після своєї смерти лишив без тестаменту, такі нерухомі й рухомі маєтки після його смерти належать тільки самим синам, з яких вони б самі та їх спадкоємці могли служити військову службу монарх хові. Одначе і з цих маєтків має бути виділена одна четверта частина дочкам у посаг, як про .це в арт. 1, в п. З цієї глави по* казано, а при відсутності синів дочки та їх спадкоємці одержу* ють, тільки б з тих маєтків військова служба могла відбуватись».

Права Гражданського арт. 96, ч. 7, з поправленням.

Пункт 2: «А хто, одержавши за службу маєтки, помер би без тестаменту, не лишивши дітей, такого маєтки переходять у спадщину його родичам мужеської статі, як про споріднення у вищенаписаних артикулах цієї глави показано. Тільки б ті спад* коємці були шляхетської і козацької породи та могли відбу* вати належну військову службу. А при відсутності синів—дочки та їх спадкоємці такі вислужені маєтки одержують, аби тільки мали чоловіків або дітей шляхетської чи козацької породи, здат* них до військової служби».

Зерцало Саксонське: під словом «Лено», і «Віно», і «Спадщина» та під словом: «Право». Додаток.

Пункт 3: «Каліки, що не можуть виконувати військову службу, божевільні, німі, сліпі, ті, що народились без руки або ноги, або до одержання спадщини такими стали, також герма* фродити, тобто: чоловіча й жіноча стать в одній особі, та карли й карлиці і інші виродки, спадкують батьківські й матірні тільки рухомі речі, а в нерухомих спадкових, даних за службу маєтках поділу з іншими братами не одержують; але все, що на них мало б прийти, те перейде до здібних до служ* би спадкоємців. Однак з тих нерухомих маєтків ті, що їх одер* жать, мають давати утримання калікам і тримати їх у своїй опіці. Коли б же так сталося, що вони скалічились після того, як одержали спадщину, будучи цілком здорові, то в таких ви* падках вони спадщини не тратять; також коли б у калік чи у виродків народились діти, цілком здібні до військової служби, такі діти будуть спадкувати в наданих за службу маєтках.

Порядок: в «Артикулах Права Магдебурзького». Про оборону сиріт і вдів. Зерцало Саксонське: під словом «Спадщина. Додаток. (Вид. А. Кистя» ківського, стор. 354—355).

35) Глава XIII, артикул 13. «Про владу батьків над діть* ми»: «Батьківська влада над дітьми складається з того: 1) Що під час нужди, а особливо великого голоду, за крайньої від яко* гось випадку чи нещастя недостачі мають право батьки невиділе* них сина чи дочку віддати в найми або в заклад на службу, але тільки християнинові. 2) Батьки не повинні відповідати перед судом на позови дітей своїх проти них. 3) Що діти придбають, живучи спільно з батьками на батьківськім утриманні, те все лишається у владі батьків. 4) Коли батьки доручать дітям по* зовом і судом добувати чогось, то діти мають де виконати, але без відома батьків не мають права виступати на суді з позовом, крім випадків, зазначених у законі. 5) Що діти дістануть спад* щиною або що придбають своєю працею чи службою, те, після бездітної їх смерти без заповіту, на батьків переходить. Батьки не мають влади відбирати від дітей і собі засвоювати: 1) Що син за жінкою в посаг одержить або дочка від чоловіка свого як віно одержить. 2) Що діти наживуть самі своєю працею, службою або рукомеслом. 3) Якщо одержать разом з батьками якусь спадщину. 4) Якщо хтось дарує дітям щось під умовою, щоб батьки до того не вступали. 5) Коли батьків з якихось причин по суду віддалено від їх маєтку, наприклад, коли б бать* ко, маючи дітей від першої жінки, потім другу жінку взяв, близько споріднену з ним, всупереч церковним правилам».

Саксон: під словом «Батько», з скороченням: під словом «Син», «Брат» та «Виділений». Права Гражданського артикул 57, ч. 10 і арт. 96, ч 6. Права Хелмінського, книги 3, розділ 57—58, Порядок: часть 3 «Дерево кревиости», ч. 20. (Вид. А. Кистяківського, стор. 366).

36) Глава XIII, артикул 14, пункт 1: «Усиновлення є прав* не й природі ненротивне обрання й прийняття бездітними лю дь* ми до своєї спадщини далеких своякових або й сторонніх дітш: усиновляти ж можуть старші віком молодших, а не молодші старших. Також і той, хто має власних дітей, без певних під* став не може, мимо їх, всиновляти собі чужих дітей, особливо ж жінки нікого всиновляти не можуть, хібаїцо уряд дозволить їм це за якихсь правильних причин. А хто кого всиновляє, та* кий мусить сам і всиновлений ним бути вільними, а не чиїмись невільниками чи кріпаками; кожне всиновлення мусить бу ги переведене за обопільною всиновителя й всиновленого згодою, зізнане й записане на уряді».

Зерцлло Саксонське: під словом «Усиновлення», ч. 1. Порядок: в «Ти* тулах — «Різні діти й батьки», ч. 11. Зерцало Саксонське, під словом «У:и* новлення», ч. 2 й 4. (Вид. А. Кистяківського, стор. 367).

37) Глав* XIV, артикул 1, пункт 1: «Майно є двояке: не* рухоме й рухоме. Нерухоме майно: села, деревні, фільварки, хутори, ниви, ліси, поля, луки, доми, кам’яні будинки та інше; а рухоме: золото, срібло, гроші, худоба, одяг та інше. Нерухо* ме й рухоме майно — теж двояке: те, що переходить від бать* ків, від діда й баби та від інших предків, і те, що сам праві о набуває займанням на порожніх місцях і що перед тим нічиє було, або власною працею, службою або якимбудь промислом».

Порядок: у Великому Реєстрі, під словом «Маєток», з поясненням. Сак* сон, під словом: «Власність», ч. 10. (Вид. А. Кистяківського, стор. 378).

38) Глава XVI, артикул 4: «З боргів, що лишились після чиєїсь смерти, перше має. бути заплачено борг державі, потім на потреб померлого треба залишити достатні кошти, але без

«

зайвих витрат, опісля слугам платню за службу виплатити, також і віно по запису чоловіка має бути виділене (жінці), особливо ж коли віно було забезпечене на маєтках померлого, раніше від інших боргів; інші кредитори не мають права про* тягом ЗО днів по смерті турбувати спадкоємців і суд не може їх до сплачення боргів примушувати. Однак же й спадкоємці не можуть відчужувати спадкових маєтків без дозволу суду й згоди кредиторів, але всі маєтки в цілості мають утримувати до судо* вого вироку і до розплати з кредиторами; чи повинна жінка, що віно держить, платити борги чоловіка і в яких випадках, про це показано в главі X».

Порядок: в «Артикулах Права Магдебурзького» про борги й боржників, ч. 5. Там же: «Титул» про розділ спадщини, ч. 6. Права Хелмінського кни» ги 5, розд. 82. Права гражданського, артикул 26, ч. 4. Зерцало Саксонське: під словом «Син», «Дідич», «Борг». Порядок: Енхірідіон, ч. 7. (Вид. А. Кис» тяківського, crop. 432).

39) Глава XVI, артикул 5, пункт 1: «ГІонеже при грах у карти, в кості або іншу гру бувають всілякі спори, бійки, по* бої, а Часом і смертовбивства, багато ж граючи програють свої, батьківські або позичені гроші і приходять до крайнього вбо* жества, для того, як в шинкових дворах, де найбільші гри за звичаєм бувають, так і в інших домах і місцях жадним грам на гроші або на речі надалі не бути, а всяким військовим началь* никам і міським урядовцям належить уважно за цим слідкува* ти, забороняти гру під заруками й жорстокими покутами та всякими іншими способами. Хто ж всупереч цьому не вдержить* ся від такої сваволі, такого за нечесного й подібного до злодія або гвалтівника належить вважати, бо той, хто означеними грами бавиться, чинить так із злочинним наміром другого обі* брати, а себе збагатити, а не маючи можливосте це зробити прямим насильством чи злодійством, вживає для того гри. Те ж треба розуміти і про тих, хто, затіявши спір, закладається ве* ликими сумами грошей та рухомими й нерухомими речами».

Додаток у згоді з вищезазначеними правами. Права Хелмінського, кни» ги 5, арт. 86. Порядок: в артикулах Права Магдебурзького «Про випадки», ч. 9. (Вид. А. Кистяківського, стор. 433).

40) Глава XVI, артикул 15, пункт 1: «Процент і лихва, хоч з погляду слова одне й те саме означають, коли хто більше бере, ніж в позику дає, однак по правним термінам процентом зветься те, що, за правом, поверх позиченої суми брати дозво* лено, від усякого числа сотенного, скільки сот у тій сумі буде числитись, восьмий процент, як наприклад, від ста рублів — ві* сім копійок; лихва ж — це те, що поверх цього правила зайве немилосердні лихвоїмці з боржника, на його шкоду, а на свою користь правлять».

Зерцало Саксонське: під словом «Лихва», ч. 9, з поясненням. Права Хелмінського, книги 4, розділ 9». (Вид. А. Кистяківського, стор. 451 — 452).

41) Глава XVI, артикул 19, пункт 2: «Коли якісь маєтки, наприклад: село, деревня, хутір, ґуральня, млин, став, броварня, поле, сад, город, купецька лавка, дім та інші, з яких дохід іде, будуть дані в заставу без строку і без усякого про ті доходи договору, по урядовому запису або й без нього, тоді віритель той дохід і прибуток має одержати, не зараховуючи в стовпову суму боргу; коли б же при договорі умовлено, щоб віритель за» раховував одержані доходи в боргову суму, то так тому й має бути, і коли тими доходами віритель вибере свій борг, тоді має передати той маєток боржникові».

Порядок: в Титулі «Застава», питання 4, ч. 5. Права Гражданською артикул 140, ч. 15, з поправкою. (Вид А. Кистяківського, стор. 458).

42) Глава XIX, артикул 13, пункт 1: «Про доми на межі з сусіднім домом або ґрунтом»: «Кожному вільно будувати дім на власній землі і вгору вивести, як забажає, хоч і в три по» верхи, тільки б через те вікнам сусіднього дому світла не відби» рати, а особливо ніхто не сміє в своєму домі вікна пускати на чужий двір, через які викидалася б на чужий двір якась не» чистота, але коли б потрібне було вікно для освітлення покоїв, то воно мусить бути нагорі, під стелею, а не на звиклому місці».

Зерцало Саксонське: слово «Будова», чч. 7, 8, 12, і слово: «Місто і Го» род», ч. 1, з половини.

Пункт 2: «Коли при чиємусь дворі тільки з одного боку світло може бути, то сусід з того боку не тільки жадної висо» кої будови будувати, але й дерева високого там садовити чи щепити не сміє, а хто б всупереч цьому зробив, то його будову належить понизити, а дерево виконавши перенести на інше місце, а, коли непотрібне, то й зрубати.

Зерцало Саксонське: слово «Повинність ґрунту», ч. З, з додатком.

Пункт 3: «Ніхто не сміє через дах, стріхою або жолобом для протоку води спускати воду на чужий двір на шкоду його, також сволоків і деревин у суміжну чужу стіну запускати, і ні» чого свого без згоди сусіда прибудовувати, бо коли б це зробив всупереч забороні від сусіда, такі будівлі мусить перебудувати так, щоб не шкодили другому; але коли б так збудовані будівлі простояли рік і сусід не позвав за це до суду, то вже з при» чини давности можуть стояти без перебудови й далі.»

Зерцало Саксонське: під словом: «Повинність ґрунту», чч. 1—2 і під сло» вом: «Будівля» ч. 6. Порядок: «Артикули права Магдебурзького» про шкоди й утрати домові. Права гражданського, арт. 126, ч. 1. Порядок в додатку до Реєстру Великого, ч. 19. (Вид. А. Кистяківського, стор. 501).

43) Глава XX, артикул 5, пункт 1: «Про вбивство дітьми батьків або батьками дітей»: «Котрий би син чи дочка, забувши Бога і не боячись страшного його суду, батька або матір свою, навмисне через злобу й запал, на смерть забив або якимбудь способом кого з них позбавив життя, такого сина або дочку, за такий тяжкий переступ Божого й натурального закону, жорсто» кою смертю скарати, а саме: сина живого четвертувати і мертве тіло його на колесо покласти, а голову на палю вбити; дочку ж живу вкопати в землю по шию і так тримати в землі, доки не помре; з маєтків же вбитих батька чи матері, яка частина при* ходилась на тих отцевбивців, або вже дісталась їм у володіння, має бути віддана іншим, непричетним тому вбивству, братам та сестрам, або ближчим родичам, яким належить право на спадщину ...»

Статут: розділ 11, артикул 7, § 1, з поправкою. Порядок, частина 4, «Про вбивство», ч. 5. Зерцало Саксонське: під словом «Убивство», ч. 18, з до» датком. (Вид. А. Кистяківського, стор. 561).

44) Глава XX, артикул 18, пункт 3; «Про отруєння»: «Ко» ли б же отруєний не помер, тільки на здоров’ї був ушкодже» ний, тоді отруйника скарати на смерть через стяття голови, якщо потерпілий буде настоювати, та платню за голову відповідно станові в половині стягти; коли б же потерпілий на смерті та» кого злочинця не настоював, то за намірене, хоч і не докінчене позбавлення життя відтяти йому руку і платню за голову повну стягти; а коли й на утинанні руки позовник не буде настоювати, тоді тільки повну платню за голову стягти і поверх того жор» стоко того злочинця скарати на тілі; іаким же способом чинити і в випадках злочинних на чиєбудь життя й здоров’я намірів, не виконаних через якісь перешкоди, прийнявши під увагу об» ставини таких злочинних намірів, та взяти у злочинця підписку за порукою вірогідних людей, що надалі таких і подібних їм злочинних намірів виконувати сам або через інших з намови або підкупу не буде під загрозою смертної кари.»

Право цісарське: арт. 66 і 79. Зерцало Саксонське: під словом «Ранений» ч. 19, з поправкою. Порядок: Права цісарського, арт. 87, з поправкою. (Вид. А. Кистяківського, стор. 589—590).

45) Глава XX, артикул ЗО, пункт 3: «Хто, обороняючи себе або когось іншого, пострілом з рушниці або якоюсь іншою зброєю в обороні забив на смерть не нападника, а когось іншого, не винного, той на підставі достовірних доказів звільняється від кари смерти, але платню за голову вбитого його родичам, від» повідно до стану його, має заплатити той, хто нападав.»

Порядок: Прав Цісарських, артикул 83. (Вид. А. Кистяківського, стор. 611).

46) Глава XXI, артикул 5: «Хто б виблядка або кого ін» шого мужеської чи жіночої статі з осіб шельмованих і публічно через ката покараних та безчесними опублікованих забив на смерть, той має бути засуджений, як убивця, тільки без заплати головщизни та за скалічення шельмованому, безчесному або виб» лядкові, хоч би цей і від жінки вищого стану був народжений або з чоловіком вищого стану був прижитий, тільки ж йому належало б одержати винагороду, як простого стану особі; за словесну ж образу та легкий удар виблядкам, шельмованим та жінці, безчесною опублікованій, жадного відшкодування не належить.»

Статут: розділ 14, арт. 32, з поправленням. Зерцало Саксонське, під словом «Мужебойство», ч. 1, під словом «Безчесний», ч. 12 та під словом «Бен* кгарт», ч. 7 і 11. Права Гражданського, артикул 129, ч. 1. (Вид. А. Кистяків* ського, стор. 666).

47) Глава XXIII, артикул 3: «Чоловік скаржитись на свою жінку за перелюби не може в наступних випадках: 1) Коли й сам порушує подружню вірність через перелюби. 2) Коли сам був причиною перелюбів своєї жінки або подав до того якусь причину. 3) Коли жінка погрішила не з власної волі, а через примус насильством. 4) Коли мужчину, з яким погрішила, прий* няла за свого чоловіка через якусь помилку в персоні. 5) Коли чоловік, знаючи про перелюби жінки, буде з нею жити й далі, як з своєю жінкою; коли б же в таких випадках чоловік і по» дав скаргу, то після доведення однієї із зазначених вище причин його скаргу належить відкинути.»

Порядок: частина 4 («Перелюби»), ч. 8. Зерцало Саксонське: під словом «Перелюб», ч. 6. (Вид. А. Кистяківського, стор. 685).

48) Глава XXIII, артикул 14: «Коли б хто, забувши страх Божий, насмілився якусь малолітню, нездібну щодо статевої сполуки дівчину згвалтувати, або дитину, теж малолітню, проти» природним способом надужити, такого гвалтівника по доказі скарати на смерть четвертуванням або спаленням живого та з його майна згвалтованій дівчині або знадужитому хлопчикові головщизну доправити, а якщо з такого гвалту настала смерть згвалтованим, то, крім показаної вище кари, злочинцеві з майна його батькам померлих відповідно їх станові головщизну вдвоє доправити.

Додаток. (Вид. А. Кистяківського, стор. 695).

49) Глава XXIV, артикул 8, пункт 1: «Злодії, шахраї, що вдень крадуть різні речі і явно беруть чи втікають, за першим разом спійманих на такому злодійстві — бити у стовпа різками, за другим — вухо утяти, за третім — носа утяти або на чолі залізом знак випекти, а поверх такої кари за другим і третім приводом у стовпа прив‘язаних в публічному місці бити різками або канчуками, а хто б з них після триразового покарання знов був спійманий на злодійстві, той має висіти.»

Порядок, часть 4 «Про злодійство», ч. 5—7. Права Гражданського арт. 38, ч. 9, 10, з поправкою. Зерцало Саксонське: під словом «Злодій», ч. 25. (Вид. А. Кистяківського, стор. 724).

50) Глава XXVI, артикул 1, пункт 1: «В кожному уприві» лейованому магістраті є такі члени: війти, бурмістри, райці й лавники, і ці члени повинні вибиратись з міщан знатних, сталих, совісних, розсудливих, добронравних, а де можна, то й вчених, в шлюбі народжених, в правах умілих, не молодших від 25 і не старших від 70 років, не занадто заможніх, що звикли громаду утискувати, і не зовсім незаможніх, що заради недостатків біль* ше служити, ніж судити здібні, але середнього достатку, і не корисливих, не лихварів, не перелюбів, не іновірних і не чужин* ців, але тубільців, у всьому достойних і ні в чому не підозрі* лих; вибори ж мусять відбуватись у призначений реченець в зібранні всіх міщан, також цехових і всього громадянства віль* ними голосами їх; це ж треба розуміти і щодо виборів урядов* ців у ратушах міст неупривілейованих, в тих ратушах мусять бути — війт один і тільки три бурмістри.»

Книги Порядок: часть 1 «О уряді гродськім», ч. 1 і 2, та «О персонах до суду приналежних», ч. 5 і в «Титулі» — «Вибраний уряд», ч. 1 — 5, 8 — 10 Права Гражданського арт. 44, ч. 10—11, і арт. 46, ч. 12. Права Хелмінського книги І, розділ 5. Зерцало Саксонське: під словом «Райця», ч. 6, 9, 11. (Вид А. Кистяківського, стор. 755).'

51) Глава XXVI, артикул 4, пункт 1: «Війт, як начальник і суддя горожан, у всякому упривілейованому і неупривілейо* ваному місті має вдасть тим містом правити, наводити міські порядки, однак за порадою з іншими урядовцями й поважні* шими міщанами на користь населення цілого міста; він мусить бути доброзичливим до кожного і не забороняти кожному до себе приходити, особливо свого відомства міщанам; з найбіль* шою ретельністю повинен охороняти вдів і сиріт від кривди і злоби, неслухняних же й злочинних штрафувати й карати, і в усьому має справуватись розважно, згідно з своїм званням, як належить доброму й пильному градоначальникові; подібно ж цьому належить чинити й іншим магістратським урядовцям — бурмістрам, райцям та лавникам.»

Порядок, часть 1, «О судіях», ч. 3. Права Гражданського, арт. 18, ч. 3. Зерцало Саксонське: під словом «Судія», ч. 101, 102.

Пункт 2: «Магістратські урядовці, скільки їх в якому місті за звичаєм буває, повинні, щодня сходячись до ратуші, радитись і старатись про добрий стан міста: сварки, спори й бійки, що приводять народ до немалого озлоблення, усмиряти, користи й прибутки ратушні розмножувати, до того ж пильно доглядати й запобігати, щоб їжа та напої продавались за помірковані ціни, а продавцям забороняти продаж по збільшеній ціні на свою користь, а хто з тих продавців буде всупереч чинити, то з ними відповідно розправлятись — за перший, другий і третій переступ належно карати, а коли за третім разом не послухає, то такого від його торгівлі усунути і надалі торгувати зовсім заборонити.

Порядок, часть 3, «Про міських урядовців» ч. 3. Зерцало Саксонське під словом: «Райця» і під словом «Бурмістр», ч. 1, 2, 3, на стор. 14, ч. 2 і на стор. 6 з початку і артикул 1.

Пункт 3: «Міри, що ними хліб міряють, ваги малі й великі, що ними товари важать, лікті, що ними сукна, шовкові тканини, полотна і тому подібне міряють, відра, гарнці, кварти, що ними напої продаються, повинні всюди бути правильні, а не фальшиві» (далі подається опис і величина цих мір у порівнянні до «госу* даревих», тобто московських мір)... «Міські урядовці повинні доглядати, щоб такими, а не іншими мірами, вагою, ліктями й відрами все продавалось; для доброго ж догляду з-поміж себе обрати когось пристойного та записувати, що на якому торгу і по чому продається для потрібних справок, і для цього завести окрему книгу на ціни, а хто, якого б стану він не був, почав би вживати інших, крім вищезазначених мір та ваги і тим насмілився шкодити громадянству, урядовці ж цього не догляд нуть, то на такого винного, хто б він не був, належить накласти грошову покуту 14 рублів і 40 копійок і з тих грошей полови* ну віддати ушкодженому, а другу половину вжити на канце* лярські видатки».

Статут: розділ З, артикул 36. §§ 1—5. Зерцало Саксонське під словом «Бур* містр», ч. 1—3 і під словом «Райця», ч. 4. Права Гражданського арт. 10 і арт. 44. Порядок, часть 1, з поправленням.

Пункт 4: «Ті ж міські урядовці після кожних торгів за ві* домом вищої в місті влади і за спільною догодою повинні ста* вити правдиву ціну всякому хлібові, відповідно до врожаю, на* поям, їжі та крамним речам, щоб не було на шкоду ні продав* цям, ні покуцям, і по таким цінам мешканці всякого звання мають купувати без наддачі, а хто б зважився чинити противно цьому, того належить штрафувати, як показано в пункті 2.»

Статут, розділ 3, арт. 36. Порядок: часть 1, «Про міську раду.»

Пункт 5: «Міські урядовці мають забороняти такі гри, як релі (гра в кості), купальні вогні, костирства, п‘яні зборища, ку* лачні бої, вечерниці і тому подібні ігрища, а особливо самі й через городничих та сторожів доглядати за всякими бродягами й прохачами, особливо здоровими, що без свідоцтв і пашпортів волочаться, і де таких знайдуть, брали б під арешт, понеже під таким виглядом багато злих людей, як злодіїв, паліїв та інших злочинців, ховається, і чинити з ними, як у главі 27, в артикулі 12 написано.

Порядок, часть 1, »Про міський уряд та про грабежі.» Там же, в артикулі Права Магдебурзького «Інструкція під час пожежі».

Пункт 8: «Міські урядовці над цехмістрами всяких цехів, як і цехмістри над своїми братами*цеховими повинні доглядати, щоб ніхто з них своїх учнів, що недосконало навчились якогось ремесла, не виводили в майстрі, бо коли б через такого невмі* лого майстра комусь сталась порча або шкода, то відшкодування потерпілому повинен буде нагородити цех; а золотаря, який би фальшував золото або срібло примішанням, належить скарати на тілі й опублікувати безчесним, а потерпілому з його маєтку відшкодування виправити.»

Порядок, часть 1, «Про ремісників». Зерцало Саксонське, під словом «Крамар». Права Гражданського, арт. 19. Статут: розділ 1, арт. 17. (Вид. А. Ки* стяківського, стор. 760—76 ).

52) Глава XXVI, артикул 5, пункт 1: «О порядках міських»: «У всіх містах на головних вулицях в’їздових і виїздових, та* кож у брамах або воротах належить полагодити старі мости, а нові будувати не тільки міщанам, але всякого стану як духов* ним, так і військовим того міста мешканцям, а також і обива* телям повітових містечок, сіл і деревень, бо в’їзд і виїзд усім зазначеним людям, а не тільки міщанам потрібний, і для того при будуванні виділяються дільниці, скільки прийдеться на саме місто, а скільки на володільців духовних і світських та на вільні села й деревні, в пропорції дворів, звертаючи особливу увагу на такі місцевості, де більше є лісів, та щоб одним перед другими не було обидно.»

Статут: розділ 1, артикул 29, § 3. В «Согласіе» Зерцала Саксонського: під словом «Вода», ч. 8 і 9, з поясненням і поправленням.

Пункт 2: «На інших же менших вулицях, де потрібно буде мостів, ті мають будувати й лагодити горожани, що мають свої двори при мостах, звертаючи увагу на заможність, — хто замож* ніший, той повинен постачати дерево і матеріяли, а бідніші своєю працею на харчах заможніших мають будівлю мостів провадити.»

Пункт 3: «Понеже чистота по натурі всякому благоприятна, навпаки, нечистота— мерзотна й огидна, бо з неї виходить сморід і шкідливе повітря, того ради з усіх городів і містечок здохлу скотину і всяке стерво та нечистий гній належить вивозити геть за місто, і на то призначити особливі місця віддалеки жилих дворів, щоб не було смороду і не могло виникнути заразливе повітря та між мешканцями різні хвороби.»

Прибавлення (Комісії).

Пункт 4: «В чиїм би дворі або проти двору на вулиці яка скотина або бестія здохла чи була вбита, або якийсь інший смо* рід був у дворі, господарі мають відтягати й гній з дворів ви* возити, і те все треба їм наказувати, а з вулиць та інших місць загального вжитку мають вивозити приїжджі на торг люди, що порожняком додому вертають, на греблі, де вони є, а де нема, то на призначені місця.»

Прибавлення (Комісії).

Пункт 5: «Особливо ж доглядати треба міським урядовцям, щоб м’ясники пошкодженої хворої худоби не били і м’яса здох* лої або задавленої скотини не продавали, а били б худобу здо* рову, і то не в городі при своїх лавках, де м’ясо продають, і не в дворах у місті, але для забою мали б особливі за містом, від* далеки житлових домів місця, а для продажу готові вже туші привозили, щоб смородом у місті не псували повітря; хто б же з них наважився інакше чинити, такого треба примусити не* чистоту з убитої худоби вивозити за місто, а за заказаний про* даж м’яса на тілі, за нриговором, скарати і продаж м’яса йому припинити або й зовсім заборонити.»

Зерцало Саксонське: під словом «М’ясник», ч. 6 і 8 на кінці. Порядок, ч. 1, «Про ремісників», ч. З та «Про уряд», ч. 4. Там же: в титулі про «Підсудний відкуп», ч. 14—16. Прав Гражданських артикул 44, ч. 17. (Вид. А. Кнстяківського, стор. 765—767).

53) Глава XXVII, артикул 15, пункт 1: «Слуги й люди пря* мо невільні—ті, що взяті в полон, мужчини й жінки, або куп* лені чи іншим будь*яким способом придбані полонені; діти ж, що походять від таких полонених—тільки кріпаки, що були при* кріплені до когось і від нього правно куплені або по дідові, батькові, матері чи жінці спадково або на підставі якихсь прав* них актів дістались і стануть його кріпаками; ті ж, що за борги або на покриття відшкодування, спричиненого злочином, були віддані по суду в роботу, як і ті, що під час загального голоду віддають себе за прокорм у неволю, хоч і іменуються загально невільними, однак становище їх цілком інше і вдасть господаря над ними не така, як над дійсними невільниками й кріпаками, а така, як нижче показано.»

Статут, розділ 14, арт. 21 і розділ 12, арт. 9. Зерцало Саксонське: під словом «Неволя». Права Гражданського артикул 5, ч. 1, 5, 6. Порядок, в титулі «Про господаря й слугу». (Вид. А. Кнстяківського, стор. 790).

54) Глава XXX, артикул 9: «Якщо жид або якийсь невір* ний, приїхавши в тутешній край, стане ходити в незвичайному одязі, такого позвавши до суду, належить допитати про це і коли виявиться, що він без жадного злого наміру, тільки тому що не має звичайного одягу, такий носить, то наказати йому, такого незвичайного одягу не носити під загрозою грошової покути й арешту на такий час, скільки після поради суду буде продовжувати той одяг носити; коли ж з допиту й доказів ви* явиться, що невірний з метою якогось злочину, а особливо в цілях шпигунства вживає того незвичайного вбрання, то з таким чинити, як в главі 3, в артикулі 4 про шпигів показано.

(Видання А. Кнстяківського, стор. 828).