Відповідальність адміністративних органів за порушення прав військовослужбовців

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гаран­тує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політич­ній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій неза­лежно від форм власності і підпорядкування, які винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Питання порушення прав військовослужбовців можуть вирішуватися як у досудовому порядку (через написання скарги посадовій особі) так і в судовому порядку (через написання відповідної заяви до суду).

Відповідно до статті 88 Закону України «Про Дисциплінарний статут Зброй­них Сил України» військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопо­рушення, має право упродовж місяця з часу накладення дисциплінарного стяг­нення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Порядок оскарження військовослужбовцем дій або бездіяльності органів державної влади визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Так, статтею 2 визначено, що завданням адміністративного судочинства є спра­ведливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням ряду вимог чинного законодавства.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист через:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окре­мих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'я­зання утриматися від учинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

- установлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

- ухвалення судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень - коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма орга­нами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, установлену законом.

3.6