§ 3. Юридичний прецедент.

Поняття і види юридичного прецеденту.

На відміну від звичаїв, що являли собою багаторазове повторення однакової поведінки в аналогічних ситуаціях, не передбачених раніше нормами права, прецедент - це однакове рішення будь-якого питання у окремому випадку, що служить зразком для наступного рішення аналогічних справ.

Як джерело права юридичний прецедент був відомий ще в Стародавньому Римі. Це було так зване «преторське право».

Історія преторського права почалася з 500-х рр. н.е., коли з’явилося римське цивільне право. Воно складалося із звичаїв, указів імператора Юстиніана та дигест - творів видатних римських юристів. На підставі дигест і почало створюватись римське преторське право.

Строк службових повноважень претора складав один рік. При цьому, кожен претор, що вступав на свою посаду, був зобов’язаний видати особливий едикт. У ньому були записані усі ті міри та особливі умови, які претора мав на меті реалізувати під час свого преторства. Едикт оголошувався на зборах Римського Форуму. Таким чином діяльність претора була під особистим щорічним контролем з боку юридичної влади. Особа, що призначалася на посаду претора, як правило, використовувала едикт свого попередника, беручи його за основу створення свого власного. Внаслідок цього у римському праві поступово з’явилась на світ видатна формулярна система права, що була вдосконалена на підставі попередніх едиктів. Таким чином, преторський едикт був піднесений до статусу постійно діючого закону, а римське право стало характеризуватися двома типами процесів:

• Тип процесу, під час якого судді орієнтуються на правила квирітського права (закони XII таблиць та закони народних зборів).

• Тип процесу, під час якого судді орієнтувалися на право преторів.

У останньому випадку судовий процес мав назву фактичної дії, а рішення судді ґрунтувалося не на нормах квирітського права, а на підставі наявних обставин. Застосовуючи таку процедуру, претор, по суті, створював прецедент нового матеріального права.

У сучасних умовах юридичний прецедент - це виражене зовні рішення органу держави у конкретній справі, обов’язкове при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ.

Рис. 18.1. Класифікація юридичних прецедентів.

На сьогодні розрізняються такі види юридичних прецедентів, як адміністративний, що виступає джерелом права в сфері управлінської діяльності та судовий, що є джерелом права, яке означає визнання в суду правотворчої функції.

Юридичний прецедент поширений переважно в країнах загального права - Великобританії, США, Канаді, Австралії, Нової Зеландії й ін.

Судовий прецедент.

Найвідомішим варіантом юридичного прецеденту є судовий.

Судовий прецедент - це рішення суду, що виноситься з конкретної справи і стає правилом, обов’язковим для всіх судів тієї ж або нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ.

При цьому, використовуючи прецедент, не обов’язково запозичувати все попереднє рішення: досить лише суті правової позиції суду, що виніс попередній вирок чи рішення.

Судовий прецедент є досить своєрідною формою права англосаксонської правової системи. Ця своєрідність полягає у тому, що його сучасний зміст в Англії істотно відрізняється від класичного, а його інтерпретація в США та країнах Британської співдружності не зовсім відповідає англійському зразку.

Суть доктрини прецеденту полягає у обов’язку судів виконувати рішення судів більш високого рівня, а також у обмеженості апеляційних судів своїми попередніми рішеннями. Однак, останнє правило стосовно вищої судової інстанції - Палати лордів, вже не має сили.

Крім того, умовою дії системи прецедентів є наявність джерел інформації про прецеденти, тобто судових звітів.

Доктрина прецеденту обумовлює особливу роль суду у формуванні та розвитку права. І, якщо в країнах континентальної Європи судді лише застосовують право, то в СІЛА, Великобританії та країнах Британської співдружності, виносячи рішення або вирок, вони одночасно оголошують або видають право, тобто виступають у ролі законодавця.

При цьому може існувати два типи судових прецедентів:

1. Декларативний - якщо судді лише посилаються на вже існуюче судове рішення.

2. Креативний - якщо судді створюють нову норму права або усувають прогалини у праві.

Крім того, англійське право розрізняє наступні прецеденти:

1. Обов’язкові - судді обмежені у своєму рішенні необхідністю неухильно відповідати вимогам прецеденту.

2. Доказові - рішення нижчих судів стає прецедентом у силу своєї доказовості.

Перевага судових прецедентів очевидна: саме в його рамках можна більш предметно підійти до вирішення конкретної справи, адже судовий прецедент набагато точніше, аніж загальна норма, зможе відобразити суть будь-якої справи. Проте, у судових прецедентів є й суттєвий недолік, який полягає у тому, що число прецедентів неухильно зростає і зараз в Англії їх вже близько 500 тисяч, а в СТТТА видано близько 350 томів судових рішень, що на сьогодні використовується у якості прецедентів.

І не дивно, що юрист, який намагається працювати у цій сфері не в змозі вивчити їх усі, адже їх дуже багато і досить часто вони суперечать один одному.

справі „Гр^ег проти Джорджиї” Верховний суд конституційно схвалив застосування смертної кари. Протиріччя усугубилося, коли Верховний суд у 1985 році відмовився розглядати конституційність застосування такого смертного покарання, як електричний струм, але у 2001 році в одному із своїх рішень Верховний суд штату Джорджия наголосив на необхідності заміни смертної кари за допомогою електроструму смертною карою за допомогою летальної ін’єкції. Як бачимо, судові прецеденти, що стосуються смертної кари є суперечливими, а тому як варіант форми права, судовий прецедент є досить архаїчним і недосконалим.

Адміністративний прецедент.

Іншим різновидом юридичного прецеденту є адміністративний прецедент.

Адміністративний прецедент - рішення, прийняте адміністративним органом або адміністративним судом з конкретної справи, що розглядається у якості зразка при розгляді аналогічних справ.

Як приклад адміністративного прецеденту, можна проаналізувати ситуацію, що склалася в США з приводу сегрегації.

Свого часу міністр юстиції Браунелл розповідав президенту США Дуайту Девіду Ейзенхауеру, що суд зажадав від нього реєстрації резюме і висновків щодо справ про сегрегацію. Він підтвердив, що запити з Верховного Суду США на такі резюме - не єдині, хоча це й не можна вважати усталеною практикою. Вимога Верховного Суду про надання фактів згідно з XIV поправкою до Конституції США у справах стосовно сегрегації в школах, не викликала заперечень Ейзенхауера. Однак він висловився проти подання суду, згідно з його запитами до міністерства юстиції, висновків щодо цих справ. Виходячи з принципу поділу влади, Ейзенхауер вважав, що це - відмова від виконання своїх обов'язків. «Як я розумію, - заявив він Браунеллу, - суди були встановлені Конституцією, щоб інтерпретувати закони; обов'язок виконавчого органу (міністерства юстиції) є виконання цих законів».

соціальної проблеми в США і що «у цьому питанні Верховний Суд діяв, виходячи із спонукання, яке не є строго функціональним»^[91].

Браунелл вважав, що сегрегація на основі расової ознаки є антиконституційною. Але Ейзенхауер побоювався впливу нормативного акту, що ставить сегрегацію поза законом. Однак, вважаючи себе президентом всіх американців, у тому числі і чорношкірих, у своєму «Посланні про становище країни», він оголосив про використання усіх своїх повноважень, щоб покінчити з сегрегацією в окрузі Колумбія та у збройних силах, що і було виконано.

2 грудня 1953 року Верховний Суд США почав розглядати справу щодо сегрегації «Браун проти Топека». 17 травня 1954 року він виніс рішення про неконституційність поділу дітей у школах щодо їх расової ознаки.

3 вересня 1957 року губернатор Арканзасу Орвал Фаубус навідріз відмовився забезпечити виконання судового рішення. Він, викликавши національних гвардійців свого штату, розташував їх навколо центральної середньої школи Літл-Року і наказав не допускати на її територію дванадцять чорношкірих учнів. Після ряду юридичних маневрів 20 вересня федеральний суддя заборонив губернатору і національним гвардійцям втручатися в процес інтеграції навчання в центральній середній школі. Фаубус поставив під сумнів повноваження федерального суду.

Ранком, у понеділок, 23 вересня величезна юрба расистів силоміць спробувала перешкодити процесу десегрегації в центральній середній школі Літл-Року. Його мер Вудроу Вільсон Манн, у відповідь на це, звернувся по допомогу безпосередньо до президента Ейзенхауера, який був змушений віддати наказ генералу Тейлору про застосування сили. В той же день за наказом генерала в Арканзас було перекинуто біля тисячі парашутистів зі складу 101-ї повітрянодесантної дивізії. Наступного дня вони, разом з зарахованими на федеральну службу національними гвардійцями, розсіяли юрбу, що перешкоджала десегрегації.

Так був створений адміністративний прецедент, що послужив підставою для президента Д.

Питання для самоконтролю.

прецедент?

юридичний прецедент?

судовий прецедент?

декларативний судовий прецедент? креативний судовий прецедент? обов'язків судовий прецедент? доказовий судовий прецедент? адміністративний прецедент?