§ 2. Поняття і ознаки норм права.
Під нормою права розуміється загальнообов'язкове формально-визначене правило поведінки, встановлене і забезпечене державою, закріплене й опубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов'язків їхніх учасників.
До ознак норми права належать наступні:
1. Норма права закріплює міру свободи волевиявлення і поведінки людини.
Філософське трактування права означає, що право є не що інше як міра
свободи. Це сила парадокса свободи. Незважаючи на те, що право - обмеження свободи, це - благо, тому що є парадокс свободи, який полягає в тому, що нічим не обмежена свобода перетворюється у свою протилежність. Якщо людям дати необмежену, не урізану свободу, тоді кожен зустріне людину, що буде перевершувати його або розумом, або силою, або везінням і тоді він обов'язково стане її рабом; у той же час він знайде інших людей, яких він перевершує за вищезгаданими показниками, і він стане над ними паном. Згідно з філософським трактуванням права як міри свободи, саме воно закріплює межі цієї свободи у конкретних правилах поведінки.
2. Це форма визначення і закріплення прав і обов'язків.
Норма права - це, насамперед, правило поведінки, що регулює відносини між людьми через наділення одних людей правами і покладанні на інших людей обов’язків. Норма права надає, наприклад, власнику свободу дій задля задоволення своїх законних прав: право власника розпоряджатися приналежній йому власністю як він того забажає - зокрема, він може її продати, подарувати, програти, здати у оренду і, при цьому, ніхто не вправі посягати на права власника.
Однак водночас норма права зобов ’язує власника здійснити певні дії, обмежуючи, таким чином, його свободу. Якщо це власник землі, який вирощує на ній наркотичні речовини, а потім продає їх, то його права власника у цьому випадку обмежуються, оскільки своїми діями він несе шкоду здоров’ю інших людей.
3.
Норма являє собою правило поведінки загальнообов'язкового характеру.Її загальнообов’язковість виражається у тому, що вона є державно-владним приписом, що створений для усіх людей та уособлює державну волю. Норма права визначає загальнообов’язкові межі можливої, необхідної і забороненої поведінки. Вона вказує, яким чином, у якому напрямку, протягом якого часу слід діяти людині.
Крім того, норма права виступає у якості загального масштабу, однакового ступеня свободи для всіх і для кожного, хто опинився у сфері її дії. її загальнообов’язковість також виражається і у тому, що вона охоплює найбільш типові, неодиничні соціальні процеси та зразки поведінки, що найчастіше повторюються.
По суті, норма права відрізняється неперсоніфікованістю, тобто вона звертається на до конкретної особи, а до кожного громадянина. Вона не вказує конкретних виконавців тих приписів, що містяться у ній. Норма права розрахована на невизначене коло правомочних та зобов’язаних осіб.
4. Це формально-визначене правило поведінки.
Зазначене правило поведінки закріплюється у офіційному документі держави - джерелі права у формальному сенсі. На відміну від моральних норм, які, як правило, не фіксуються у актах держави, норма права являє собою деталізоване і мітко виражене у письмовій формі правило поведінки і чіткі вказівки на наслідки його порушення.
Формальна визначеність норми права дозволяє не лише прояснити її внутрішню структуру, але й не допускає існування різних її змістів, запобігає можливій підміні букви закону духом закону, що тлумачиться як заманеться. Стародавні римляни казали: „Хай торжествує закон (тобто юстиція), навіть якщо загине світ”[72]. Формально визначене правило поведінки дозволяє оперувати правом з метою упорядкування і цілеспрямованого впливу на розвиток суспільства.
5. Норма права є правило поведінки, гарантоване державою.
Право регулює найважливіші з точки зору держави суспільні відносини. Відповідно норма права - це правило поведінки людей, що стосується інтересів держави, а тому й гарантується її примусовою силою.
Це відрізняє її від інших соціальних норм і забезпечує її ефективність. У даному випадку мова йде про можливість державного примусу, а не про примусовий характер норм права. Самі норми не є примусовими, вони не нав’язуються за допомогою насильства, оскільки є значною мірою компромісом, виразом згоди соціальних груп, класів. І тільки у результаті порушення встановлених нормою правил є можливим державний примус.6. Вона має якіст ь сист емпост і.
Щоб зрозуміти особливості, які притаманні нормам права, слід враховувати, що кожна норма існує і діє у суспільстві не ізольовано, а у зв’язку з іншими нормами. Системність норм права - важлива характеристика, без якої не можна прояснити риси, що притаманні правовим нормам відповідного типу права. Не кожна одинична норма зможе охарактеризувати принципи, що притаманні нормам певної правової системи, висвітлити відмінні риси, але у системі норм ці риси виступають значно яскравіше.
Системність норм права виявляється і при їх реалізації. Норми регулюють суспільні відносини не ізольовано, а у єдності. Навіть окрема сторона суспільних відносин регулюється не окремою нормою, а цілою низкою норм.
Відповідно, говорячи про ознаки норми права, ми виходимо не з рис якої- небудь окремої норми, а з усієї системи норм.
Питання для самоконтролю.
1. Що таке норма права?
2. В чому полягає парадокс свободи?