§ 7. Межі дії правових норм

Усі правові норми мають певні часові, територіальні межі своєї дії, а також розповсюджуються на певне коло осіб. Межі дії правових норм визначаються межами дії тих нормативно- правових актів, у яких закріплені ці норми.

Нормативно-правовий акт регулює суспільні відносини, що здійснюються у період від введення самого акта в дію до втрати ним чинності. Виходячи з цього, визначаючи межі дії норматив­ного акта в часі, слід враховувати такі обставини: перше - це мо­мент набрання ним чинності, друге - припинення його чинності, третє - розповсюдження правового впливу нормативного акта на суспільні відносини, які здійснювалися до моменту набрання ним чинності (зворотна сила закону).

Дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності. Існують такі способи визначення мо­менту набрання чинності нормативним актом:

- внаслідок вказівки у самому акті тієї календарної дати, коли нормативно-правовий акт набирає чинності. Як пра­вило, так набувають чинності різні закони й інші значущі нормативні акти:

- внаслідок вказівки на інші обставини, з якими пов’язане набрання чинності нормативним актом («з моменту під­писання», «з моменту публікації» тощо);

- у результаті застосування загальних правил набрання чинності різними нормативними актами. Під загальними правилами мається на увазі 10-денний термін з момен­ту офіційного обнародування нормативного акта, після закінчення якого цей акт набирає чинності, якщо інше не передбачене самим нормативним актом, але не раніше дня його публікації.

Нормативно-правові акти публікуються в офіційних видан­нях і розглядаються як офіційні їх дублікати. В Україні такими офіційними виданнями є: бюлетені - «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Офіційний вісник Пре­зидента України»; газети - «Урядовий кур’єр», «Голос України».

Припинення дії нормативно-правового акта відбувається в результаті:

- закінчення терміну, на який був прийнятий нормативно- правовий акт;

- оголошення про втрату чинності нормативно-правовим актом.

- ухвалення уповноваженим органом нового нормативного документа рівної або більшої правової сили, що регулює ті ж суспільні відносини (непряме скасування);

- застаріння нормативного акта у зв’язку із зникненням об­ставин, які підлягали регулюванню (припинили свою дію нормативно-правові акти, що регламентують правовий статус рад народних депутатів, у зв’язку із зникненням цих органів влади колишнього СРСР).

Третьою істотною обставиною дії нормативного акта в часі є так звана розширена дія нормативно-правового акта, коли нормативний акт поширює свою дію на ті суспільні відносини, які виникли до його ухвалення.

За сформульованою ще давньоримськими правниками юри­дичною аксіомою нормативно-правовий акт не має зворотної сили. Таке твердження сприяє встановленню правової стабіль­ності, коли суб’єкти правовідносин повинні бути впевнені, що їх правове положення не буде погіршене прийнятим норматив­ним актом. Винятки у цьому випадку можуть мати місце тільки у сфері кримінального законодавства, коли через утвердження принципів гуманності та справедливості кримінально-правові норми можуть мати зворотну силу, якщо вони пом’якшують або усувають карність діяння.

Дія правових норм у часі має ще одну особливість. Нормативно- правовий акт може втратити свою чинність, але окремі його норми можуть застосовуватися до життєвих обставин, які вини­кали під час дії нормативного акта, і після втрати ним чинності («переживання закону»).

Дія нормативно-правових актів у просторі визначається те­риторією, на якій поширюється суверенітет держави, і владними повноваженнями органу, що видав нормативно-правовий акт. Нормативні акти найвищих органів влади й управління діють на терені всієї держави, а місцевих органів влади та самовря­дування - на теренах відповідних адміністративних одиниць. У федеральних державах (Росія, СІНА, Індія тощо) разом з нор­мативними актами федерації на теренах її суб’єктів діють нор­мативні акти цих суб’єктів.

До державної території прирівнюються морські, річкові, пові­тряні судна, що перебувають під прапором держави, або космічні кораблі, станції зі знаком держави, що зареєструвала космічний об’єкт. За правилами міжнародного права військові судна при­рівнюються до території держави без виключення, а цивільні морські та повітряні судна - у водах і повітряному просторі своєї держави, у відкритому морі та вільному повітряному просторі.

У правовій науці існує поняття екстериторіальності (від лат. ех- з, зовні та territorialis - що знаходиться на території). В прин­ципі це повний імунітет, тобто звільнення особи (фізичної чи юридичної) від юрисдикції якої-небудь держави на тій підставі, що ця особа вважається перебуваючою на теренах держави, громадянство або національність якої вона має. Іншими слова­ми, це юридична фікція, за якої певні території держави (будівлі посольств, місій або їх засоби транспорту) визнаються таки­ми, що не перебувають на теренах держави, де вони реально знаходяться, а юридично вважаються такими, що знаходяться на теренах тієї держави, представниками якої вони є. Будь-які зазіхання на ці території та відповідних осіб прирівнюються до посягань на територію держави й розглядаються як факт по­рушення міжнародного права.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб. За загальним принципом всі громадяни, іноземці, особи без громадянства,

юридичні особи, що перебувають на теренах даної держави, підпадають під сферу дії законодавства цієї держави.

Дія нормативних актів за колом осіб може бути обмежена тим правовим положенням, яке займає суб’єкт, тобто наявніс­тю у цього суб’єкта особливого імунітету. У правовій сфері «іму­нітет» (від англ, immunity, лат. immunitas - звільнення від чого- небудь) - це загальноправовий термін, що означає звільнення певного кола суб’єктів права з-під дії загальних правових норм. Бувають імунітети, що відносяться до сфери міжнародного пра­ва (імунітет військових кораблів, імунітет держави, диплома­тичний імунітет, імунітет морських державних торгівельних суден); імунітет, що відноситься до сфери конституційного права (депутатський, президентський, суддівський імунітет) і до сфери фінансового права (податковий імунітет).