§ 1. Поняття покарання за кримінальним правом України

Покарання в системі заходів кримінальноправового впливу. Чинне кримінальне законодавство України передбачає ряд заходів кримінадьноправового впливу. Вони можуть застосовуватись як до особи, яка вчинила злочин, так і до особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що не є злочином.

Серед цих заходів провідну роль відіграє покарання. Його місце в системі заходів кримінальноправового впливу зумовлене тим, що: а) покарання — це захід кримінальноправового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи; б) покарання є основною формою кримінальної відповідальності особи; в) за своїм змістом покарання є (має бути) найбільш суворою формою кримінальної відповідальності. Певне уявлення про місце покарання в системі заходів кримінальноправового впливу дає схема 17 (див. с. 304). Основні ознаки покарання. Як окремий захід кримінальноправового впливу покарання характеризується специфічними ознаками. До них, зокрема, слід віднести такі: 1. Покарання завжди є примусовим заходом з боку держави. Це означає, що воно застосовується відповідним державним органом до особи незалежно від її волі, а протидія цьому заходу припиняється із застосуванням відповідних форм, засобів і знарядь. 2. Покарання — конкретні його види — передбачене лише в кримінальному законі. За своїм змістом і назвою деякі види покарання можуть співпадати з іншими заходами правового впливу, зокрема, з окремими видами адміністративного стягнення (наприклад, виправні роботи, штраф, конфіскація). Але, на відміну від останніх, відповідні види покарання визначені як такі і регламентовані в Загальній частині Кримінального кодексу України, а також — у більшості випадків — передбачені санкціями статей його Особливої частини. 3. Покарання може бути передбачене лише за діяння, яке кримінальним законом визначене як злочин. Жодне з інших правопорушень не тягне такого примусового заходу, як покарання.

303 4. Покарання за своїм змістом полягає у позбавленні або обмеженні певних прав і свобод особи, яка вчинила злочин. Залежно від конкретного виду покарання таке позбавлення або обмеження може стосуватись окремих особистих, політичних, майнових та інших прав і свобод людини та громадянина, передбачених Конституцією та іншими законами України. 5. Покарання має особистий характер. Це означає, що відповідні позбавлення чи обмеження стосуються лише певних прав і свобод фізичної особи і що вони не повинні поширюватися на інших фізичних осіб, зокрема, на близьких родичів злочинця. 6. Покарання призначається лише судом в обвинувальному вироку від імені держави. Жоден інший державний орган не може призначити особі такий примусовий захід, як покарання. 7. Покарання тягне особливий кримінальноправовий стан особи — судимість. Необхідно зазначити, що більшість із наведених ознак, якщо кожну з них розглядати ізольовано, можуть бути характерними і для інших заходів правового, в тому числі кримінальноправового впливу. Водночас кожна із цих ознак певною мірою відрізняє покарання від інших заходів правового впливу. Тому ці ознаки характеризують покарання як окремий захід кримінальноправового впливу в їх єдності, в комплексі.З урахуванням викладеного покарання може бути визначене як найбільш суворий захід кримінальноправового впливу, який, будучи основною формою кримінальної відповідальності особи за вчинений нею злочин, призначається судом від імені держави в обвинувальному вироку і полягає в передбачених кримінальним законом позбавленнях чи обмеженнях її прав і свобод, а також тягне особливий кримінальноправовий стан особи — судимість.

<< | >>

↑

Источник: Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів. 1997

Еще по теме § 1. Поняття покарання за кримінальним правом України:

- Кримінальне право України - Кримінальний кодекс України - Уголовное право России -