<<
>>

3.3. Класифікація злочинів

Класифікація злочинів — це розподіл їх на групи за певними кримінально-правовими критеріями.

Такими критеріями (класифікатором) можуть бути: ступінь суспільної небезпеки (тяжкості) злочину, об'єкт посягання (саме за родовим об'єктом розташовуються злочини в розділах Особливої частини КК), стадія, на якій припинена злочинна діяльність (готування, замах, закінчений злочин), тощо.

Будь-яка класифікація злочинів повинна виконувати певні практичні функції, сприяти виконанню завдань, що стоять перед кримінальним законодавством, виходячи з його принципів.

Такою, що має вкрай важливе теоретичне і практичне значення, треба вважати класифікацію злочинів, дану в ст.

12 КК.

Вона поділяє всі злочини залежно від ступеня їх тяжкості (ступеня суспільної небезпеки) на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Оцінкою ступеня тяжкості виступає вид і розмір покарання, передбачений в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК. Адже саме через характеристики санкції статті законодавець об'єктивно оцінює ступінь тяжкості злочину, передбаченого в диспозиції.

Тобто критерієм розподілу злочинів за ступенем їх тяжкості виступає відносна суворість покарання, передбаченого за той чи інший злочин.

Згідно зі ст. 12 КК: • злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено

покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох

років, або інше більш м'яке покарання (позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі вважаються найтяжчими видами покарань, всі інші покарання є більш м'якими);

злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (тобто верхня межа покарання за такий злочин передбачає позбавлення волі на строк більше двох і до п'яти років включно);

тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років (тобто більше п'яти і до десяти років включно);

особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Ця класифікація має важливе соціально-політичне значення, адже вона здійснює розподіл всіх діянь, визнаних злочинами, за ступенем їх тяжкості (суспільної небезпеки). Це примушує право- застосовчі органи розставляти правильні акценти у використані своїх можливостей в боротьбі зі злочинністю.

Але ця класифікація має і дуже важливе практичне кримінально-правове значення. Вона покликана сприяти боротьбі зі злочинністю шляхом встановлення цілої низки пільг стосовно осіб, які вчинили злочин невеликої й середньої тяжкості, з одночасним позбавленням таких пільг стосовно осіб, які вчинили тяжкі й особливо тяжкі злочини. Це відповідає вимозі справедливості застосовування закону про кримінальну відповідальність і знаходить своє відображення в цілій низці статей Загальної й Особливої частини КК.

Так, інститути звільнення від кримінальної відповідальності, сформульовані у ст. 45-48 КК, стосуються тільки осіб, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості; строки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності диференціюються залежно від ступеня тяжкості злочину (ст. 49 КК), при призначені покарання за сукупністю злочинів наявність у сукупності тяжких або особливо тяжких злочинів дає підстави для призначення судом більш тяжкого покарання, ніж передбачено у санкції статті за більш тяжкий злочин, тобто у межах максимального строку, встановленого для даного виду

покарання у Загальній частині КК (ч. 2 ст. 70), а особливо тяжкого злочину при призначенні покарання за сукупністю вироків — покарання у виді позбавлення волі, що перевищує 15 років (ч. 2 ст. 71); за певних умов особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання (ч. 4 ст. 74 КК); залежно від тяжкості вчиненого злочину диференціюється строк, після якого можливе умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК) тощо.

Мета вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину є обов'язковою умовою кримінальної відповідальності за створення злочинної організації (ст. 255 КК), притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, є кваліфікуючою ознакою (яка посилює відповідальність) злочину, передбаченого ст. 372 КК, заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжкого чи особливо тяжкого злочину тягне відповідальність за ст. 396 КК тощо.

Як бачимо, в окремих випадках кримінальна відповідальність або її посилення пов'язані з поняттям саме тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Контрольні питання

Які є види визначення поняття злочину?

Де сформульоване законодавче визначення поняття злочину і які ознаки воно має?

Що означає малозначність діяння, яке рішення має бути прийняте у зв'язку з його вчиненням?

У чому полягає законодавча класифікація злочинів, яке практичне значення вона має?

<< | >>
Источник: Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. — К.: МАУП,2004. — 328 с.. 2004

Еще по теме 3.3. Класифікація злочинів:

  1. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
  2. 3.3. Класифікація злочинів
  3. Стаття 12. Класифікація злочинів
  4. 7.2.3. Критерії класифікації і види принципів права
  5. 8.1.2. Класифікація юридичної діяльності
  6. 10.2.5. Актуальні питання класифікації юридичної відповідальності
  7. 11.2.2. Класифікація прав і свобод
  8. 22.5. Класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакоюЄ кілька підстав для класифікації юридичної відповідальності. Серед них найдоцільнішою є класифікація юридичної відповідальності за характером санкцій і за галузевою ознакою.За галузевою ознакою виділяють такі види юридичної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова, конституційна і міжнародно-правова.Кримінальна відповідальність
  9. 4. Класифікація прав людини.
  10. 2.1. Поняття та класифікація суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  11. Класифікація та структура окремих методик розслідування злочинів
  12. Інформація та інформаційні технології. Поняття, атрибути та класифікація
  13. Обліки. Основи класифікації інформаційно- пошукових систем підрозділів МВС та інших відомств
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -