§ 2. Готування до злочину

Готування до злочину — це стадія вчинення злочину, яка у відповідності до ч. 1 ст. 17 КК визначається як підшукання або пристосування знарядь і засобів або інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Кожна з названих дій утворює самостійний вид готування до злочину: а) підшукання засобів чи знарядь для вчинення злочину; б) пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; в) інше умисне створення умов для вчинення злочину. Стадія готування до злочину, по суті, є діяльністю особи по створенню сприятливих умов для подальшого вчинення злочину. За обсягом сприяння ці умови мають бути суттєвими, оскільки несуттєве сприяння майбутньому злочину за ступенем своєї суспільної небезпеки не досягає того рівня, який передбачений ст. 7 для будьякого злочину. Особливість цієї стадії злочину полягає у тому, що дії, які її утворюють, знаходяться поза межами об'єктивної сторони складу закінченого злочину, котрий особа має намір вчинити. Фактично вчинені особою діяння можуть розцінюватись як стадія готування до злочину лише в тому випадку, коли вони були спрямовані на вчинення конкретного злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (не може бути готування до злочину "взагалі", а є лише готування до конкретного злочину). Враховуючи те, що наявність стадій вчинення злочину характерна лише для злочинів, що вчиняються з прямим умислом, ознакою суб'єктивної сторони готування до злочину є вина у формі умислу, вид умислу — прямий. Особливість стадії готування до злочину може виявлятися і тоді, коли готування до конкретного злочину містить, 243 по суті, склад закінченого іншого злочину. Наприклад, незаконне придбання вогнестрільної (вогнепальної) зброї для того, щоб використати її в майбутньому для вчинення нападу з метою заволодіння індивідуальним майном. У цьому випадку незаконне придбання вогнестрільної (вогнепальної) зброї містить склад закінченого злочину (ч.

1 ст. 222) і одночасно є стадією готування до розбою (ч. 1 ст. 17 і ч. 1 ст. 142). У цьому випадку має місце сукупність злочинів. Готуванням до злочину визнаються лише такі дії особи, які зупинені або припинені нею з причин, що не можуть визнаватися добровільною відмовою від доведення злочину до кінця, оскільки добровільна відмова є фактично припиненням готування до злочину при усвідомленні винною особою можливості закінчення злочину. Перші два види готування до злочину стосуються засобів та знарядь для вчинення злочину. Наприклад, викрадення автомобіля з метою використання його як знаряддя вчинення вбивства; придбання газових балончиків з метою їх використання при вчиненні грабежу тощо. Під засобами вчинення злочину розуміються будьякі предмети, які полегшують його вчинення. Такими предметами можуть бути, наприклад, підроблені документи при вчиненні розкрадання; транспортні засоби, що використовуються для перевезення викраденого або самих винних осіб з місця вчинення злочину; наркотичні засоби та сильнодіючі речовини, якщо вони використані з метою полегшити вчинення злочину, а не на умисне спричинення шкоди здоров'ю або позбавлення життя потерпілого. Потрібно відрізняти засоби вчинення злочину від знарядь вчинення злочину. Під знаряддями в теорії кримінального права розуміють будьякі предмети, які безпосередньо використовуються для вчинення злочину. Ті ж самі транспортні засоби можуть бути знаряддями вчинення злочину, якщо вони використані, наприклад, для вчинення умисного вбивства або як таран з метою проникнення в приміщення для вчинення розкрадання. До знарядь вчинення злочину належать також холодна та вогнестрільна (вогнепальна) зброя (наприклад, виготовлення обрізу з мисливської рушниці для вчинення розбійного нападу; використання "фінського" ножа для нанесення тілесних ушкоджень тощо). Тобто знаряддями вчинення злочину визнаються предмети, які за своїми об'єктивними характеристиками можуть бути використані для вчинення злочи 244 ну, незалежно від того, чи мають вони такі характеристики самі по собі, чи були спеціально пристосовані до цього самою винною особою.

Підшукання — це, фактично, придбання засобів і знарядь вчинення злочину будьяким способом: законним (купують, позичають тощо) або незаконним (викрадають, виготовляють предмети, вилучені з цивільного обігу). Під пристосуванням слід розуміти будьякий вплив винної особи на речі матеріального світу з метою подальшого використання їх як знарядь чи засобів вчинення злочину. Це, зокрема, переробка певних предметів для надання їм портативності, надання нових певних якостей або посилення певних властивостей, наприклад, виготовлення обрізу з мисливської рушниці, переробка газового пістолета для стрільби бойовими патронами тощо. Готування третього виду полягає у вчиненні всіх інших дій, які створюють умови для вчинення злочину. Найбільш суттєвими з них є створення організованої групи чи підбір співучасника (співучасників), усунення наявних перешкод для вчинення злочину чи запобіжні заходи щодо можливих перешкод при його вчиненні, розробка плану вчинення злбчину тощо. Чинне кримінальне законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за готування до вчинення будьякого умисного злочину, але практичне вирішення цього питання, як правило, пов'язується зі ступенем суспільної небезпечності злочину. Так, готування до злочину, що не становить великої суспільної небезпеки, а інколи — до так званого менш тяжкого злочину, розглядається як малозначне діяння, що не є суспільне небезпечним, і відповідно до ч. 2 ст. 7 не визнається злочином. Особливості об'єктивної сторони готування до злочину полягають у тому, що такі дії не створюють безпосередньої небезпеки для об'єкта, що охороняється правом. Ця небезпека є віддаленою, спрямованою у майбутнє. Із суб'єктивної сторони ці дії також спрямовані у майбутнє: особа діє з прямим умислом і цілеспрямовано. Типовою формою готування до злочину є активна поведінка особи, однак, можлива і бездіяльність. Наприклад, працівник магазину, складу тощо не вмикає охоронну сигналізацію, щоб створити умови для вчинення крадіжки його спільниками.

Кваліфікація готування до злочину здійснюється за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відпо 245 відальність за той злочин, до якого винна особа готувалася, та за ч. 1 ст. 17. За функціональною роллю готування до злочину буває двох видів. До першого виду належить готування, без якого взагалі неможливо вчинити злочин. Наприклад, не маючи викрадених чи підроблених ключів або знарядь зламу, неможливо вчинити крадіжку грошей із сейфа; неможливо позбавити людину життя шляхом отруєння, не маючи отрути, тощо. До другого виду належать yd інші готування, які створюють сприятливі суттєві умови для вчинення злочину. Готування до злочину можливе майже в усіх умисних злочинах, що вчиняються з прямим умислом. В окремих випадках дії, що з точки зору їх загального кримінальноправового змісту (за ч. 1 ст. 17) є готуванням до злочину, законодавець може визнати закінченим злочином. Типовий приклад — бандитизм у формі організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб (ст. 69). У таких випадках, незважаючи на те, що особа (зокрема, член банди) вважає свої дії лише готуванням до злочину (конкретного нападу), вона буде нести відповідальність за закінчений злочин.

<< | >>

↑

Источник: Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів. 1997

Еще по теме § 2. Готування до злочину:

- Кримінальне право України - Кримінальний кодекс України - Уголовное право России -