19.3. Порушення законів та звичаїв війни

Гаагські конвенції про закони та звичаї війни J899 і 1907 pp. і Женевська конвенція 1949 р. про захист жертв війни визнали злочинами жорстоке поводження з військовополоненими чи з цивільним населенням, застосування примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування заборонених міжнародним правом засобів ведення війни, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій, які кваліфікуються за ч.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо порушення законів та звичаїв війни було поєднане з умисним вбивством, і кваліфікується за ч. 2 ст. 438 КК.

Порушення законів та звичаїв війни вчинюється умисно.

Відповідальними за порушення законів та звичаїв війни є всі осудні особи, що досягай віку шістнадцяти років, які були виконавцями діянь, перелічених у ст. 438 КК, а також особи, які віддали наказ про вчинення таких дій.