18.14. Завідомо неправдиве показання

Неправдиві показання свідків чи потерпілих, а також неправдивий висновок експерта чи неправдивий переклад перекладача посягають на правосуддя, чинять перешкоди його здійсненню.

Про відповідальність за давання неправдивих показань у кримінальній справі попереджаються: свідки (ст.

604

Неправдивими визнаються показання (висновок, переклад), які не відповідають дійсним подіям, обставинам, які є перекрученням фактів.

За ч. 1 ст. 384 КК кваліфікується завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування слідчою чи тимчасовою спеціальною Комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад.

Неправдиві показання, поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи з корисливою метою, визнаються вчиненими при обтяжуючих обставинах і кваліфікуються за ч. 2 ст. 384 КК.

Неправдивість показань (висновку, перекладу) встановлюється лише судом при виголошенні вироку. З цього моменту злочин визнається закінченим.

Неправдиві показання (висновки, переклади) вчинюються умисно як завідомо неправдиві. Помилки складу цього злочину не утворюють.

Суб'єктами злочину є особи, зазначені у ст. 384 КК України,- свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Підозрювані, обвинувачені і підсудні за завідомо неправдиві показання кримінальної відповідальності не несуть.