Стаття 207. Зміст постанови суду апеляційної інстанції

1. Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її прийняття;

найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і постанови суду першої інстанції;

короткого змісту вимог апеляційної скарги;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судом першої інстанції обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження;

встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

(Із доповненнями, внесеними згідно із

Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює вимоги до викладу змісту постанови, яку суд апеляційної інстанції приймає за наслідками розгляду апеляційної скарги. Визначена статтею структура постанови суду сприяє логічній послідовності викладу матеріалу, зрозумілості та очевидності висновків суду, повноті вирішення справи, а також уніфікації всіх постанов суду апеляційної інстанції у частині оформлення.

Структура постанови

2. Згідно з коментованою статтею постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. Така розгорнута структура повинна забезпечити зрозумілість постанови. За наповненням постанова суду апеляційної інстанції відрізняється від ухвали суду апеляційної інстанції лише тим, що у постанові додатково міститься інформація про вимоги адміністративного позову і дається висновок суду апеляційної інстанції щодо цих вимог.

Вступна частина

3. Вступна частина містить основні реквізити постанови суду апеляційної інстанції, за якими її легко ідентифікувати. У ній має бути зазначено дату (число, місяць, рік), точне найменування адміністративного суду відповідно до Указу Президента України про його утворення (апеляційного адміністративного суду чи Вищого адміністративного суду України, якщо він діє як суд апеляційної інстанції), прізвища та ініціали професійних суддів і секретаря судового засідання. Прізвище та ініціали секретаря судового засідання не зазначаються у разі апеляційного розгляду справи у письмовому провадженні, оскільки в цьому випадку судове засідання не проводиться.

Далі у вступній частині постанови суд повинен зазначити прізвища, імена, по батькові фізичних осіб (при потребі - із зазначенням посади посадової чи службової особи), повне найменування юридичних осіб чи органу, які є сторонами, третіми особами, їх представниками, із зазначенням їхнього процесуального статусу.

Описова частина

4. В описовій частині узагальнено (тезами) викладаються:

1) зміст позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції, і оскарженої постанови суду першої інстанції;

2) зміст вимог апеляційної скарги;

3) доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (основні її аргументи та докази);

4) позиція інших осіб, які беруть участь у справі (сторін, третіх осіб, їхніх представників), - підтримання, непідтримання вимог апеляційної скарги, заперечення проти неї, приєднання тощо;

5) обставини, встановлені у мотивувальній частині оскарженого рішення суду першої інстанції, й основний зміст доказів, досліджених судом.

В описовій частині суд апеляційної інстанції не має права давати своїх оцінок ні позиції осіб, які беруть участь у справі, ні доказам.

Мотивувальна частина

5. У мотивувальній частині знаходять своє відображення вирішені судом питання факту (обставин у справі), якщо вони були предметом дослідження, і права. Мотивувальна частина повинна переконувати в обґрунтованості і законності постанови (про обґрунтованість і законність судового рішення див. статтю 159 КАСУ і коментар до неї). Кожен доречний і важливий аргумент осіб, які беруть участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь.

6. Якщо суд апеляційної інстанції переглядав правильність встановлення обставин у справі, тоді в мотивувальній частині постанови суд наводить встановлені ним обставини у справі, що необхідні для її вирішення, із посиланням на докази, за якими ці обставини було встановлено, а також повинні бути зазначені мотиви, з яких суд не врахував окремі докази з посиланням на неналежність, недопустимість, недостовірність, непереконливість тощо та з необхідними поясненнями. Тобто тут відображаються результати оцінки судом доказів (стаття 86 КАСУ).

7. Далі суд апеляційної інстанції дає висновок щодо задоволення вимог апеляційної скарги (повного чи часткового). У разі скасування або зміни постанови суду першої інстанції у мотивувальній частині зазначається, у чому полягає її незаконність і (чи) необґрунтованість. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовує, чому вимоги адміністративного позову необхідно задовольнити або відмовити у їх задоволенні. Суд повинен вмотивувати вибір положень законів (норм права), якими він керувався.

Резолютивна частина

8. У резолютивній частині знаходить відображення присуд суду апеляційної інстанції, тобто відповідь суду на кожну вимогу апеляційної скарги (апеляційних скарг), а також на позовні вимоги. Суд викладає свої висновки по суті зазначених вимог в обсязі, в якому їх було задоволено. При вирішенні вимог адміністративного позову суд апеляційної інстанції користується повноваженнями, визначеними статтею 162 КАСУ.

Також одночасно може бути вирішено питання про поворот виконання скасованого чи зміненого рішення, якщо його було виконано (див. частини першу та другу статті 265 КАСУ).

У резолютивній частині постанови суд апеляційної інстанції також наводить свій висновок про розподіл судових витрат між сторонами за правилами статті 94 КАСУ відповідно до результатів апеляційного розгляду та наслідків нового вирішення адміністративного позову.

Наприкінці резолютивної частини постанови суд апеляційної інстанції обов'язково повинен зазначити строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження. Зазвичай для цього використовується така формула:

"Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання постановою законної сили разом з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копією оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій".

Ця формула може бути іншою у справах щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму, оскільки там не передбачено можливості касаційного оскарження (див. статтю 177 КАСУ).

Підписання постанови

9. Постанова суду апеляційної інстанції обов'язково повинна бути скріплена підписами усіх суддів, що розглянули справу колегіально (частина друга статті 160 КАСУ). Це обов'язковий реквізит постанови. Якщо постанову підписано не тим суддею, що розглянув справу, це є безумовною підставою для її скасування в суді касаційної інстанції (пункт 3 частини третьої статті 227 КАСУ).

Скорочений варіант постанови суду

10. Якщо справа виявилася складною (багато суб'єктів, позовних вимог, обставин, доказів, складне законодавство тощо) і вмотивування постанови може зайняти багато часу, суд апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 205, частини третьої статті 160 КАСУ має право відкласти складення постанови у повному обсязі на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення апеляційного розгляду справи у судовому засіданні. Але при цьому він повинен виготовити і проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, скорочений варіант постанови, який включає лише вступну і резолютивну частини. Тобто описова і мотивувальна частини там не наводяться.