§ 6. Перегляд рішень адміністративних судів

До системи перегляду судових рішень в адміністративних справах належать провадження в суді апеляційної інстанції; провадження в суді касаційної інстанції; перегляд рішень Верховним Судом України; про­вадження за нововиявленими обставинами.

Інститут апеляційного провадження судових рішень в адміністра­тивних справах передбачає апеляційний перегляд постанов чи ухвал суду першої інстанції, суть якого полягає в повторному вирішенні справи судом апеляційної інстанції.

У суді апеляційної інстанції не лише перевіряються законність (питання права) і обґрунтованість (питання факту) судового рішення, що не набрало законної сили, а й установлюються нові факти і право­відносини, досліджуються та оцінюються як наявні у справі, так і до­датково надані докази. Суд другої інстанції вправі змінити (скасувати) судове рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення чи змінити його, не передаючи справу на новий судовий розгляд, таким чином, визначивши правовідносини сторін по-іншому, ніж це зробив суд першої інстанції.

Постанови суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляцій­ному порядку повністю або частково. Ухвали цього суду можуть бути оскаржені повністю або частково лише ті, що безпосередньо зазначені в нормах КАС. В основному це ті ухвали, які перешкоджають подаль­шому провадженню у справі або значно впливають на доступність правосуддя (наприклад, оскарження ухвали про залишення адміністра­тивного позову без руху, про відмову у відкритті провадження тощо).

На відміну від ЦПК та ГПК, КАС визначає об'єктом апеляційного перегляду не всі постанови адміністративного суду першої інстанції, якими спір вирішено по суті, оскільки в главі про особливості прова­дження за деякими категоріями справ не передбачено права апеляцій­ного оскарження. Так, деякі судові рішення, наприклад, що ухвалені у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

2

є остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.

Право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Таке ж право мають представники при наявності такого повноваження в договорі (ст. 59 КАС), на відміну від аналогічного положення в ЦПК, а також правонаступники.

КАС чітко визначає порядок апеляційного оскарження, строки оскарження, вказує, що перевірку передумов права на апеляційне оскарження та умов реалізації цього права здійснює лише суд апеля­ційної інстанції, що не відрізняється від положень цивільного судочин­ства. Відмінність полягає лише в тому, що строк апеляційного оскар­ження постанови суду, яка була проголошена лише у вступній та резо­лютивній частинах, а також постанови, прийнятої у письмовому про­вадженні, обчислюється з дня отримання копії такої постанови. Такий порядок оскарження слід визнати більш доцільним, ніж існує в ЦПК, оскільки він повністю відповідає засаді доступності правосуддя.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Суд першої інстанції на даній стадії процесу виконує суто технічні функції з пересилання справи разом з апеляційною скаргою у визначений законом строк до суду апеляційної інстанції (ст. 188 КАС).

1 Супрун, Д. Правила сумісності та умови прийнятності індивідуальних заяв, по­даних на розгляд Європейського суду з прав людини [Текст] / Д.

У день надходження до адміністративного суду апеляційної інстан­ції справа реєструється та не пізніше наступного дня передається судці- доповідачу, який, у свою чергу, протягом трьох днів перевіряє її відпо­відність вимогам ст. 187 КАС і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі. Якщо апеляційна скарга оформлена неналежним чином, суддя-доповідач залишає її без руху. Також, суддя-доповідач може повернути апеляційну скаргу, подану піс­ля закінчення строків апеляційного оскарження, якщо особа, яка її по­дала, не порушує питання про поновлення цього строку. Відмовити у відкритті апеляційного провадження суддя-доповідач повинен, якщо справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства, або є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги, або є ухвала про від­мову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у від­критті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Після відкриття апеляційного провадження апеляційному суду надається десять днів для здійснення підготовчих дій, визначених ст. 190 КАС, які направлені для створення необхідних передумов пра­вильного і своєчасного вирішення апеляційної скарги. Після проведен­ня підготовчих дій суддя-допрвідач призначає справу до судового розгляду. Відповідно до ст. 195 КАС справа повинна бути розглянута протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи в адміністративному суді апеляційної інстан­ції КАС встановлені межі перегляду як процесуального, так і матері­ального характеру. Так, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, проте може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої ін­станції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не до­сліджувалися в суді першої інстанції, з власної ініціативи (діє принцип офіційності в адміністративному судочинстві) або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, а також може дослідити докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог КАС. Також суд апеляцій­ної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встанов­лювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосу­ванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Апеляційний розгляд адміністративної справи здійснюється коле­гією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою про апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку пись­мового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, не заявили клопотання про вирішення справи за їх участю, або якщо не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, або якщо подано апеляційну скаргу на рішення суду у справі, яка розглядалась в по­рядку скороченого провадження. Однак, якщо під час письмового провадження суд дійде висновку про те, що справу необхідно розгля­дати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгля­ду в судовому засіданні.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову чи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залиши­ти апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду — без змін; 2) змінити постанову чи ухвалу суду; 3) скасувати постанову чи ухвалу та прийняти нове судове рішення; 4) скасувати постанову чи ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову чи ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або скасувати ухва­лу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і напра­вити справу для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції своє судове рішення ухвалює і проголо­шує за правилами, встановленими для суду першої інстанції.

Після закінчення апеляційного провадження адміністративна спра­ва не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністратив­ного суду першої інстанції, який її розглянув, незалежно від того, що апеляційний суд міг прийняти нове судове рішення по суті спору.

Касаційне провадження в адміністративному судочинстві характе­ризується тим, що підставами касаційного оскарження є лише пору­шення нижчестоящими судами норм матеріального чи процесуально­го права, тобто перевіряється лише питання права і не перевіряється обґрунтованість судового рішення (питання факту).

Правом касаційного оскарження наділені сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, їх правонаступники, а також їх представники за умови наді­лення їх цим правом за договором.

Об'єктом касаційного оскарження є судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції. Ухвали суду першої інстанції піс­ля їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляцій­ної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на су­дове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах за наслідками розгляду скарг, пов'язаних з виборчим процесом чи про­цесом референдуму (ч. 9 ст. 177 КАС), скарг, пов'язаних з виборами Президента України (ч. 11 ст. 176 КАС), тощо, оскільки для них адмі­ністративним судочинством передбачено можливість лише апеляцій­ного перегляду.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції, який і перевіряє передумови права на каса­ційне оскарження (об'єкт, суб'єкт оскарження) та умови реалізації цього права (дієздатність, вимоги до форми та змісту скарги, сплата судових витрат, строк оскарження).

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстан­ції, крім випадків, передбачених КАС, а в разі складення постанови у повному обсязі після проголошення його вступної та резолютивної частин — з дня складення постанови у повному обсязі.

Отримавши належним чином оформлену касаційну скаргу, суддя- доповідач адміністративного суду зобов'язаний відкрити або відмови­ти у відкритті касаційного провадження, про що постановляє ухвалу. Для відмови у відкритті касаційного провадження ч. 4 ст. 214 КАС встановлені підстави, перелік яких є вичерпним. При відкритті каса­ційного провадження одночасно витребовується адміністративна спра­ва, яка має бути надіслана до суду касаційної інстанції протягом п'яти днів з дня отримання відповідної ухвали. Після відкриття касаційного провадження судді-доповідачу надається десять днів для проведення підготовчих дій, визначених ст. 215 КАС, по завершенні яких суддя- доповідач призначає справу до касаційного розгляду в судовому засі­данні чи у порядку письмового провадження.

В адміністративному суді касаційної інстанції встановлені межі перегляду справи. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність за­стосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріально­го та процесуального права. Він переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуаль­ного права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касацій­ної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку пись­мового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо жодна з осіб, які беруть участь у справі, не заявила клопотання про вирішен­ня справи за її участю у судовому засіданні, або якщо з осіб, які беруть участь у справі та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у нього не прибула жодна.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: 1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін; 2) змінити судове рішення суду апеляційної ін­станції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції; 3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін; 4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції; 5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції; 6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду; 7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; 8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу,

і закрити провадження; 9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Як і в суді апеляційної інстанції, адміністративний суд касаційної інстанції приймає судове рішення у формі постанови в разі скасування постанови нижчестоягцих судів із прийняттям нової постанови або зміни постанови. У всіх інших випадках, у тому числі і при перегляді ухвал, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу. Судові рішення суду касаційної інстанції складаються зі вступної, описової, мотиву­вальної та резолютивної частин.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України здійснюється виключно з підстав і в порядку, встановле­них КАС. Відповідно до ст. 237 КАС підставами перегляду судових рі­шень Верховним Судом України в адміністративних справах є: 1) не­однакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнарод­ною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушен­ня Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Для подання заяви про перегляд судових рішень із зазначених мо­тивів законом установлено місячний строк, який обчислюється у пер­шому випадку — з дня ухвалення судового рішення, щодо якого за­явлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішен­ня, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав неодна­кового застосування судом норм матеріального права, але не пізніше одного року з дня ухвалення якого подається заява; а у другому ви­падку — з дня, коли особі, на користь якої постановлено судове рішен­ня відповідною міжнародною судовою установою, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Суб'єктами права звернення із заявою про перегляд рішення Верхов­ним Судом України є сторони та інші особи, які беруть участь у спра­ві, а також особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України і повинна відпо­відати вимогам, встановленим ст. 239 КАС, та містити додатки, визна­чені ст. 239і КАС.

Передумови права на подання заяви та дотримання умов реалізації цього права перевіряються суддею-доповідачем Вищого адміністра­тивного суду України протягом трьох днів з дня отримання заяви.

2

З підстав, передбачених ст. 239 КАС, заява повертається заявникові, що не перешкоджає повторному зверненню. Відкриття провадження у справі не передбачено. Натомість, як і в цивільному судочинстві, іс­нує процедура допуску заяви до провадження, яка здійснюється коле­гією у складі п'яти суддів Вищого адміністративного суду України, що формується без участі суддів, які ухвалили оскаржуване рішення. Про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску про­тягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви ВАСУ постановляє обґрунтовану ухвалу.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсила­

ється до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її поста­новления. У Верховному Суді України ця ухвала реєструється у день надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який протягом трьох днів постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі. Далі протягом п'ятнадцяти днів суддя-доповідач здійснює визначені ч. 2 ст. 240 КАС підготовчі дії, а також готує доповідь у справі.

Розглядається справа Верховним Судом України на його засіданні за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів складу ВСУ. Строк розгляду справи ВСУ не може перевищувати одного міся­ця з дня відкриття провадження у справі.

За наслідками розгляду справи ВСУ може задовольнити заяву пов­ністю або частково або відмовити у задоволенні заяви.

Перегляд судових рішень у зв язку з нововиявленими обставинами є формою перегляду судових рішень.

Підставами для перегляду судового рішення в адміністративних справах за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи об­ставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що на­брав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення; 3) встановлен­ня вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні зло­чину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановления ухвали, що належить пере­глянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконститу­ційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Як і на інших стадіях перегляду адміністративної справи подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вправі особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки протягом одного місяця після того, як особа, яка зверта­ється до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини (ст. 246 КАС). За правилами ЦПК таким правом володіють лише особи, які брали участь у справі (ст. 362 ЦПК).

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обстави­нами подається до суду тієї інстанції, який першим припустився по­милки при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обстави­нами уразі встановлення вироком суду,- що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення, подається до адміністративного суду тієї інстанції, суддею якого він був.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обстави­нами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими КАС для провадження в суді тієї інстан­ції, яка здійснює перегляд.

За наслідками розгляду заяви суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користу­ється повноваженнями суду відповідної інстанції. Таким чином, на відміну від цивільного судочинства, в адміністративному процесі в од­ному судовому засіданні можливо встановити як нововиявлені обста­вини, так і прийняти судове рішення по суті, що призводить до суттє­вої процесуальної економії.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Ко­дексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З на­бранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

У разі залишення заяви про перегляд судового рішення за ново­виявленими обставинами без задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими об­ставинами.