<<
>>

Стаття 130. Попереднє судове засідання

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

2.

Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання;

5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;

6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;

7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;

8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;

9) визначає час і місце судового розгляду.

7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.

9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу.

11. Попереднє судове засідання проводиться з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду, з винятками, встановленими цією главою.

1. Провадження у справі до судового розгляду є сукупністю процесуальних дій, що вчиняються одноособово суддею, за участю сторін/інших заінтересованих осіб і спрямовані на з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

На відміну від ЦПК 1963р., в цій статті метою провадження у справах до судового розгляду, крім правильного та швидкого розгляду, визначено ще й з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду. Ця норма підкреслює, що одним із завдань попереднього розгляду є з‘ясування питання про можливість досудового врегулювання спору, коли сторони шляхом переговорів за посередництвом суду намагаються вирішити спір без його розгляду судом по суті. Суд в першу чергу повинен з’ясувати чи є можливість примирення між сторонами, і лише якщо сторони таку можливість заперечують, вживати заходів для забезпечення в подальшому правильного та швидкого вирішення справи.

2. Учасниками попереднього судового розгляду є лише особи, які беруть участь у справі, і звичайно суд.

Інші учасники процесу в попереднє судове засідання, як правило, не викликаються. Однак для вчинення окремих процесуальних дій в попередньому засіданні повинні бути й інші учасники процесу. Під час провадження у справі до судового розгляду, за клопотанням сторони в порядку забезпечення доказів, судом можуть бути допитані свідки, призначена експертиза. В випадку порушення справи особою чи щодо особи, яка не володіє мовою судочинства, є глухонімою, необхідним є залучення перекладача.

3. Явка в попереднє судове засідання є і правом, і обов’язком одночасно. З одного боку, ми не можемо визнати явку в попереднє судове засідання правом особи, бо його не реалізація без поважних причин (неявка в суд), тягне за собою негативні наслідки для особи (попереднє судове засідання відбувається без неї, а з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання). Тому, відсутність сторони під час попереднього судового засідання, суттєво утруднить цій особі можливості для вирішення справи на її користь, позбавить в подальшому можливості подавати суду свої докази, без обґрунтування важливості причини їх неподання. З іншого боку, явка до суду – це право сторони, яким вона може скористатися на власний розсуд.

4. Новелою ЦПК є те, що вже на стадії провадження у справі до судового розгляду, суддя намагається з’ясувати можливість вирішення спору в позасудовому порядку. Суддя з’ясовує, чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Вирішення цього питання має важливе значення, адже надає можливість оптимізувати роботу суду, оскільки ці питання можуть виникнути вже в ході судового розгляду справи по суті,. За наявності відповідного волевиявлення сторін спору, суд може вирішити ці питання не доводячи справи до розгляду по суті.

5. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, який застосовується для вирішення цих питань в процесі судового розгляду справи по суті.

До ухвалення судового рішення про відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, на суд покладається обов’язок роз’яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. Адже коли суд ухвалить рішення з цих питань, сторона яка відмовилася від позову, сторона яка визнала позов, не матиме права надалі вертатися до суду з позовом по тому ж предмету і з тих же підстав.

В разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. В разі визнання позову відповідачем, суд зобов’язаний встановити чи таке визнання не суперечить закону, чи не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, а якщо визнання позову здійснюється законним представником особи суд з’ясовує, чи не суперечать дії представника інтересам особи яку він представляє. В випадку відсутності зазначених застережень, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

До ухвалення судом рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, суд роз’яснює сторонам наслідки такої дії – недопустимість в майбутньому звернення до суду жодною із сторін з приводу того самого предмету спору і з тих же самих підстав та перевіряє: чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону, чи не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір укласти мирову угоду у повноваженнях на її укладення, чи не суперечать дії законного представника по укладенню мирової угоди інтересам особи яку він представляє.

Мирова угода укладається між сторонами спору в письмовій формі, шляхом здійснення взаємних уступок, та може стосуватися лише прав/обов’язків сторін та предмета спору. В кожному випадку мирова угода укладена між сторонами повинна бути визнана судом. За клопотанням сторін, суд постановляє ухвалу про визнання мирової угоди, якщо при її укладенні дотримано вказані в ст. 174 ЦПК вимоги і постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

6. Сторони вправі передати спір на вирішення до третейського суду, якщо між ними укладено відповідний договір.

В такому випадку, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. Порядок звернення до третейського суду та категорії справ які йому підвідомчі передбачено в Законі України «Про третейські суди».

Так, третейські суди в порядку передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні зміні, розірванні та виконанні господарських договорі, пов’язаних із задоволенням державних потреб; спорів пов’язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ, що виникають із шлюбних контрактів; справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією стороною в яких є орган державної влади , орган місцевого самоврядування, державна установа, організація, казенне підприємство; інші справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним судом України; справи, в яких хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

7. У випадку, коли спір не врегульовано позасдовим шляхом, суд вчиняє дії, спрямовані безпосередньо на підготовку справи до судового розгляду по суті. Перелік таких дій не є вичерпним, тому суддя залежно від специфіки справи, може вчиняти додаткові процесуальні дії, які вважатиме необхідними для здійснення належної підготовки.

Безпосередньо у ч.6 коментованої статті зазначаються дії, які вчиняються судом у зв‘язку із підготовкою справи до розгляду:

1) уточнення позовних вимог або заперечень проти позову. Уточнення змісту позовних вимог (предмету спору), заперечень проти позову відбувається судом у попередньому судовому засіданні, на яке викликаютсья усі особи. На нашу думку, виклик позивача або відповідача до суду без повідомлення про це іншої сторони суперечить прнципу неупередженого розгляду справи та дає підстави сумніватися у безсторонності судді, який спілкується з однією з сторін таємно від іншої.

З метою забезпечення найбільш повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи в судовому засіданні, судді необхідно роз'яснити сторонам і третім особам, що вони повинні довести обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов'язки, передбачені ст.27 ЦПК, оскільки вони користуються цими правами та несуть обов'язки і в процесі підготовки справи до судового розгляду.

Відповідно до позицій Пленуму Верховного Суду Укрїни, з'ясовуючи у позивача суть заявлених вимог, суддя допомагає йому визначити підстави і предмет позову Крім цього, для того щоб зрозуміти характер спірних правовідносин, суддя уточняє заперечення відповідача проти позову, тобто з‘ясовує які саме факти заперечуються та з яких підстав. Крім цього, опитуючи відповідача, суддя повинен роз'яснити йому право на пред'явлення зустрічної вимоги за загальними правилами пред'явлення позову.

2) вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Такі дії суду дозволяють зекономити час розгляду справи по суті, бо саме через відсутність необхідних для розгляду справи осіб, відбувається в багатьох випадках затягування вирішення справи по суті. Тому визначивши суб’єктний склад наперед, виходячи з умов конкретного спору, суддя має можливість оптимізувати свою роботу, забезпечити швидкий розгляд і вирішення справи.

Склад осіб, які братимуть участь у справі визначається з урахуванням обставин конкретного спору та суті позовних вимог. Насамперед, суд повинен з‘ясувати чиї права та інтереси зачіпає спір, з‘ясувати у сторін чи є інші особи, які претендують (заявляють свої права) на предмет спору, чи знають вони про спір. Якщо право на позов належить й іншим особам (наприклад, співвласникам), суд повинен з‘ясувати у позивача позицію цих осіб. Суд повинен з‘ясувати також осіб, яких доцільно було б залучити до участі у справі як третіх осіб.

3) визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. В попередньму судовому засіданні суд повинен визначитися з предметом доказування по справі, а саме які обставини необхідно встановити для вирішення спору. Конкретний перелік цих обставин залежить, насамперед, від підстав позову та заперечень проти нього. При цьому суд встановлює лише коло доказових фактів, а не перелік засобів доказування.

Після цього суд з‘ясовує у сторін, які факти з числа тих, які треба встановити, вони визнають, а які заперечують. У відповідача з‘ясовують які факти, про які стверджує позивач, він не заперечує, а у позивача, в свою чергу, з‘ясовується, які факти, стверджені відповідачем, визнає він.

Факт є визнаним, якщо сторона в попередньому судовому засіданні свідомо, без будь-якого примусу чи попереднього обговорення певних фактів заявляє суду, що визнає їх. При цьому мотиви та причини, з яких особа визнає чи заперечує ці факти, судом не з‘ясовуються.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Тому приймаючи заяву про визнання обставин, суду слід з‘ясовувати чи не помиляється сторона, чи не перебуває під впливом обману чи погрози, чи перебуває особа в адекватному стані і чи не впливають на її волевиявлення зовнішіні життєві обставини.

Відповідно до коментованої норми визнати факт може лише сторона, тому договірні представники сторін, на нашу думку, такого права не мають.

Слід мати на увазі, що відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. З урахування вимог цієї статті, факт, визнаний стороною в попередньому судовому засіданні, не підлягає доказуванню, якщо цей факт визнають також інші особи, які беруть участь у справі. Тому якщо сторона визнала певний факт, але його заперечує, наприклад, третя особа, то цей факт підлягає доказуванню на загальних підставах.

В частині визнаних фактів, сторони звільняються від обов‘язку подавати суду засоби доказування, які підтверджують ці факти.

4) з'ясування доказів, якими кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлення строків їх подання. В попередньому судовому засіданні суд з‘ясовує у сторін, які засоби доказування (у коментованій статті зазначено “докази”) будуть надані суду в огрунтування їх доводів та заперечень. Сторона повинна назвати суду ці засоби доказування та які обставини ними будуть підтверджуватися.

Якщо сторона не подала письмових або речових доказів в попереднє судове засідання або до цього, суд встановлює строк для їх подання. При цьому доцільно, що б докази були подані завчасно до судового засідання, оскільки в протилежному випадку інша сторона фактично позбавляється права на ознайомлення із цими доказами і вправі клопотати про оголошення перерви для ознайомлення. Встановлюючи строк подання доказів, суд повинен заслухати думку осіб, які беруть участь у справі.

5) вирішення питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів, якщо про це заявлене клопотання осіб, які беруть участь у справі. Про це докладніше див. коментар до ст. 132, 133 – 135, 136, 137, 143 – 150 ЦПК України. Звертаємо увагу, що усі ці дії суд застосовує лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. З власної ініціативи суд цього робити не може.

6) провення огляду на місці, огляду письмових і речових доказів у невідкладних випадках. Додатково див. коментар до ст. 140 ЦПК України.

7) вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Додатково див. коментар до ст. 151 – 154 ЦПК України.

8) вчинення інших дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду.

9) визначення часу і місця судового розгляду. На цій стадії суд визначає час і місце судового розгляду, при цьому суддя виходить з підготовленості справи, і вирішує дане питання на власний розгляд.

8. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, попередні судові засідання не проводяться у справах наказного провадження.

9. Як і під час судового розгляду, за заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду, проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними. Для цього стороні необхідно до початку судового засідання повідомити про це суд і надати докази, які підтверджують поважність причин відсутності.

Поважними причинами неявки в судове засідання, можуть бути визнані хвороба, знаходження в відрядженні, участь і іншому судовому засіданні в той самий час, що дає підстави вважати, що особа, будучи повідомленою про дату і місце проведення попереднього засідання, була позбавлена можливості брати участь в ньому та інші обставини. Визнавши причину неявки сторони (сторін) в судове засідання поважною, суд в ухвалі про відкладення попереднього судового засідання повинен вказати мотиви, через які він прийшов до такого висновку.

Відкладення попереднього судового засідання з інших підстав (тобто не у зв‘язку із клопотанням сторін про неможливість явки до суду) законом не передбачено. Однак, на наш погляд, враховуючи те, що попереднє судове засідання проводиться за правилами, встановленими для судового розгляду, до цих відносин застосовуються правила ст. 191 ЦПК України, яка передбачає можливість відкладення розгляду справи також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб.

10. ЦПК встановлює наслідки неявки у попереднє судове засідання або неповідомлення причин такої неявки. В такому разі з’ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового розгляду. Тобто закон обмежує сторін можливістю подавати докази чи заявляти про них до або під час попереднього судового розгляду. Сторона не вправі буде в подальшому, під час судового розгляду справи по суті, надавати суду докази в обґрунтування власної позиції, якщо не доведе поважність причин їх неподання під час попереднього судового засідання. Більш докладно див. коментар до ст. 131 ЦПК.

11. В кожному випадку, коли суд вирішить вчинити певні процесуальні дії з метою підготовки справи до розгляду, він зобов’язаний постановити ухвалу, в якій зазначаються дії, які слід вчинити до судового розгляду та хто їх повинен вчинити. Кожен крок суду повинен чітко закріплюватися у відповідному процесуальному документі і бути відомим для сторін.

Питання про призначення експертизи, про забезпечення позову, про судові доручення вирішують ухвалами, які скаладаються як окремі процесуальні документи.

12. Під час проведення попереднього судового засідання, діють ті ж загальні правила, що і для звичайного судового розгляду. Мається на увазі безпосередність та усність процесу, порядок звертання до суду, обов’язки осіб присутніх в залі судового засідання, порядок відкриття засідання, роз’яснення учасникам їх прав і обов’язків, а от наслідки неявки в попередньому судовому засіданні, передбачені ст.130 ЦПК, мають певні особливості по відношенню тих наслідків, які застосовуються в судовому розгляді справи по суті.

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 130. Попереднє судове засідання:

  1. Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
  2. Провадження у справі до судового розгляду (підготовка справа до судового розгляду)
  3. Підготовка справи до судового розгляду
  4. Стаття 129. Строк проведення попереднього судового засідання
  5. Стаття 130. Попереднє судове засідання
  6. Стаття 301. Підготовка розгляду справи апеляційним судом
  7. Глава ХХУ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
  8. § 2. Зміст і порядок проведення попереднього судового засідання
  9. § 3. Призначення справи до судового розгляду. Судові повідомлення і виклики
  10. § 2. Судовий контроль за виконанням судових рішень
  11. Яким чином у цивільному процесі реалізується принцип безпосередності судового розгляду та в яких процесуальних нормах він проявляється? Чи діє цей принцип на стадії провадження до судового розгляду?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -