<<
>>

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

1. Виходячи з положень п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 05.03.1977р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» при вирішенні в порядку підготовки справи до судового розгляду питання про подання доказів особами, які беруть участь у справі, суддя має виходити з конституційного положення про свободу сторін у цьому питанні. Тобто, як вже згадувалося, сторони самі вправі вирішувати питання про те, які докази їм подавати і чи подавати ці докази взагалі. Подання наявних у сторін доказів залежить від того, наскільки вони зацікавлені в прийнятті судом рішення на їх користь.

Так, сторони вправі подавати докази або повідомляти про наявність таких доказів лише до або під час попереднього судового засідання в справі, при цьому на суд покладається обов’язок визначити строк, протягом якого сторони вправі подавати докази. Зазначене правило має важливе дисциплінуюче і водночас стимулююче значення для сторін.

Повідомлення про докази може бути усним або письмовим. Таке повідомлення повинно містити інформацію про доказову іноформацію та засіб доказування.

2. Слід звернути увагу, що коментована стаття поширюється не на всіх учасників, а лише на сторін. Тому може постати питання про те, як суд має діяти, коли докази з простроченням подають не сторони, а інші особи, які беруть участь у справі,. наприклад, представники сторін.

На наш погляд, в такому випадку слід допускати аналогію закону і поширювати ч.1 ст. 131 ЦПК на всіх осіб, які беруть участь у справі. В іншому випадку правила ст.

131 ЦПК можна було б легко обходити і вони б не досягли своєї процесуальної мети.

3. У випадку подання доказів з порушенням строків, встановлених судом, такі докази судом не приймаються. Це загальне правило, яке повинно застосовуватися в усіх випадках. Виняток становить той випадок, коли сторона, яка подає докази, одночасно покликається на поважність причин несвоєчасного їх подання. Поважність цих причин оцінює суд і з урахуваням цього приймає або відмовляє у прийнятті несвоєчасно поданих доказів.

На практиці це положення суддями ігнорується. Не зважаючи на порушення строку та порядку подання доказів стороною, судді долучають їх до справи навіть без клопотання про поважність причин неподання доказів. Такий доказ слід вважати недопустими, оскільки він одержаний з порушенням встановленого порядку. В свою чергу, відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Якщо не зважаючи на недопустимість такого доказу, суд взяв його до уваги під час вирішення спору, то особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна покликатися на порушення норм процесуального права (ст. 59), що призвело до неправильного вирішення спору.

Переконані, що допоки самі суди не почнуть неухильно дотримуватися вимог ст. 131 ЦПК, порядку з своєчасним поданням доказів не буде.

4. На цій стадії суд не вправі давати оцінку доказам на предмет їх достовірності та допустимості, але не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.3 ст. 58 ЦПК), тобто неналежні докази. Ці докази до справи не долучаються. Разом з тим, сторона, яка подає докази, вправі наводити суду свої доводи та міркування щодо їх належності. Свої міркування вправі висловити й інші особи, які беруть участь у справі.

Оцінка поданих доказів здійснює в процесі розгляду справи по суті. В п. 13 положень Постанови Пленуму ВСУ від 05.03.1977р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» вказується, що докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові і речові докази), повинні стосуватися суті спору. Тому, вирішуючи питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення про те, які саме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується питання витребування й інших доказів (письмових, речових). Недопустимим є прийняття доказів, які не стосуються справи, і тих доказів, якими не можуть бути підтверджені певні обставини. Отже, можна дійти висновку, що вже під час провадження у справі до судового розгляду, судом здійснюється попередня оцінка поданих доказів, або тих, які сторони прагнуть забезпечити з огляду на їх належність.

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 131. Подання доказів:

  1. Стаття 66. Експерт
  2. Стаття 131. Роз'яснення прав і обов'язків експерта, присяга експерта
  3. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
  4. Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у праві.
  5. Стаття 72. Наслідки пропущення процесуальних строків
  6. Стаття 130. Попереднє судове засідання
  7. Стаття 131. Подання доказів
  8. Стаття 137. Витребування доказів
  9. Стаття 142. Повернення речових доказів
  10. § 1. Поняття судового доказування
  11. § 2. Зміст і порядок проведення попереднього судового засідання
  12. ЗМІСТ
  13. Зміст провадження у справі до судового розгляду
  14. Текст Кодексу
  15. Конституція України (28 червня 1996 р.)
  16. «ПЕРША» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Центральної Ради)
  17. Проблеми реалізації функції кримінального переслідування в досудовому та судовому провадженнях та шляхи їх вирішення
  18. Кримінально-процесуальні функції вторинного рівня та їх реалізація в кримінальному провадженні
  19. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  20. Порядокрозгляду цивільно-правових спорів у третейському суді
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -