Що слід розуміти під межами розгляду справи судом касаційної інстанції?

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції є одним з центральних питань при перегляді судового рішення на цій стадії процесу.

У зв'язку з цим виникають наступні питання:

1) чи вправі суд касаційної інстанції для забезпечення єдності судової практики досліджувати нові докази;

2) чи вправі касаційна інстанція перевіряти законність судового рішення не лише в межах доводів касаційної скарги, але й в неоскарженій частині судового рішення;

3) чи вправі касаційна інстанція перевіряти законність судових рішень, зокрема, ухвал, які не оскаржені;

4) чи повинна касаційна інстанція перевіряти законність судового рішення відносно осіб, які не подали касаційну скаргу.

В основному, відповіді на ці питання містяться у ст. 33 5 ЦПК.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Проте при виході за межі доводів касаційної скарги суд не вправі перевіряти законність судових рішень в тійчастині, в якій вони не оскаржені, а також законність судових рішень, які не оскаржуються, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу.

Таким же чином, суд касаційної інстанції не вправі перевіряти законність судових рішень відносно осіб, які не подали касаційну скаргу. У даному випадку судове рішення щодо цих осіб може бути й незаконним, проте в силу змагальності та диспозитивності процесу ці особи самі визначають свою процесуальну поведінку: оскаржити рішення чи ні. Якщо вони рішення не оскаржили, значить погодились з ним і зобов'язані його виконати (а можливо вже й виконали).