§ 2. Процесуальний порядок відновлення втраченого судового провадження

Згідно зі ст. 402ЦПК відновленню підлягає тільки втрачене судове провадження у цивільній справі, закінчене ухваленням рішення або в якій провадження закрито. Таким чином, у порядку, передбаченому розд.

ЦПК 1963 р. передбачав також можливість відновлення втрачено­го виконавчого провадження. Новий ЦПК не передбачає такої можли­вості. Це пов'язано з тим, що в наш час виконавче провадження здій­снює Державна виконавча служба, до компетенції якої повинно нале­жати і відновлення втраченого виконавчого провадження. Тому цілком виправдано у новому ЦПК законодавець обмежився регулюванням порядку відновлення тільки втраченого судового провадження.

Заява про відновлення втраченого судового провадження подаєть­ся особами, які брали участь у справі (ст. 26 ЦПК), тобто займали конкретне процесуальне становище у втраченій справі як позивач, від­повідач, третя особа, їх правонаступники, представник, заявник або заінтересована особа, а також як орган та особа, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Причому, звер­таємо увагу, що не має ніякого значення, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник.

У юридичній літературі висловлена думка, що прокурор не має пра-

2

ва подавати заяву про відновлення втраченого судового провадження . Вважаємо, якщо прокурор брав участь у справі при її розгляді по першій інстанції, тобто звертався із заявою про захист інтересів фізичної особи або держави, то він може ініціювати цей вид провадження.

Якщо заяву про відновлення втраченого судового провадження подано особою, яка не брала участі у справі, то настають наслідки,

Луспеник, Д. Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України) [Текст] / Д.

2 Там само. - С. 536.

передбачені п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК (відмова у відкритті провадження у справі), а якщо таку заяву подано особою, яка не мала повноважень на звернення до суду та на ведення справи, то застосовуються поло­ження, передбачені п. З ч. З ст. 121 ЦПК (повернення заяви).

Залежно від мети, для якої необхідне поновлення судових докумен­тів, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути також відновлене за ініціативою суду (наприклад, уразі подання апеляційної або касаційної скарги і для того, щоб справу направити до суду вищої інстанції, виявиться, що справа втрачена), хоча за загальним правилом суд не має права порушувати провадження у цивільній справі. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. роз'яснює, що втрачене су­дове провадження у цивільній справі може бути відновлене за ініціа­тивою суду, коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо (абз. 1 п. 38).

Н а жаль, ЦПК не визначає умов, за наявності яких суд може реа­лізувати таку ініціативу. Вважаємо, коли цивільна справа була розгля­нута судом першої інстанції, то втрачене судове провадження у цій справі може бути відновлене за ініціативою суду першої інстанції, а коли судове провадження втрачено в апеляційній чи касаційній ін­станції, то ініціатива в порушенні відновленого провадження належить апеляційному або касаційному суду. Ця пропозиція відповідає норма­тивному положенню щодо підсудності заяви про відновлення втраче­ного судового провадження (ст. 404 ЦПК).

Підсудність заяви про відновлення втраченого судового проваджен­ня визначається залежно від того, яке саме судове провадження втра­чено. Відповідно до ст. 404 ЦПК заява про відновлення втраченого судового провадження подається заінтересованими особами до суду, який розглядав цю справу та ухвалив рішення по суті справи або по­становив ухвалу про закриття провадження у справі.

Підкреслимо, що професор В. І. Тертишніков вважає, що ст. 404 ЦПК встановлює виключну територіальну підсудність справи про від-

новлення втраченого судового провадження, а саме: заява про віднов­лення провадження подається до місцевого суду, який ухвалив рішен- ня по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, навіть коли рішення суду першої інстанції було змінено чи ухвалено нове рішення при перегляді в апеляційному чи касаційному порядку .

Якщо заява подана з порушенням правил про підсудність, то від­повідний суд повинен повернути цю заяву заінтересованій особі (п. 4

ч. З ст. 121 ЦПК). ’

Згідно зі ст. 405 ЦПК звернення до суду з проханням відновити втрачене провадження здійснюється шляхом подання заяви. Цивільне процесуальне законодавство встановило певні вимоги щодо змісту та форми заяви, оскільки тільки при додержанні цих вимог заява може бути належним засобом порушення судової діяльності, направленої на захист охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у спра­ві, шляхом поновлення судових документів.

Ця стаття передбачає обов'язкові вимоги до заяви про відновлення втраченого провадження, яка подається у письмовій формі. Разом із тим заява про відновлення втраченого судового провадження повинна містити як загальні реквізити (ст. 119 ЦПК), так і спеціальні, обов'язкові вимоги (ч. 1 ст. 405 ЦПК). По-перше, у заяві потрібно зазначити ім'я (найменування заявника), а також ім'я представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

рішень апеляційного чи касаційного суду; відомості про виконання рішення.

До заяви про відновлення втраченого провадження додаються будь- які документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установ­леному порядку, що збереглися у заявника або у справі. Зокрема, за­явник може додати копію позовної заяви, копію судового рішення, копію апеляційної чи касаційної скарги, виконавчий лист, судові пові­стки, витяги з протоколу або журналу судового засідання та ін. Якщо є відомості, що документи, які стосуються втраченої справи, перебу­вають у конкретних фізичних або юридичних осіб, на це слід вказати у заяві й заявити клопотання про їх витребування.

Якщо втрачене судове провадження відновлюється за ініціативою суду, про що постановляється ухвала, то важливе значення для його відновлення можуть мати статистична картка у справі, наряди щодо вчинення окремих процесуальних дій, зокрема реєстрація ухвал про накладення арешту, розшуку відповідача, реєстр відправлення корес­понденції, можливо, копії документів, які збереглись.

Нормативне закріплення у ст. 406 ЦПК наслідків недодержання ви­мог до змісту заяви, підстав для відмови у відкритті провадження у спра­ві, а також підстав для залишення заяви без розгляду, чого не було у До­датку № З ЦПК 1963 p., є позитивною новелою ЦПК 2004 р.

Виходячи з аналізу ст. 405 ЦПК, у заяві обов'язково повинні бути зазначені мета відновлення втраченого судового провадження, а також відомості, необхідні для його відновлення. Відповідно до ч. 1 ст. 406 ЦПК, якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, про які йдеться у ч. 1 ст. 405 ЦПК, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Якщо заявник у встановлений строк усуне недоліки, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду й розглядатиметься су­дом. На жаль, ст. 406 ЦПК не передбачає наслідків у випадках, якщо заявник не усунув недоліки в зазначений суддею строк. Очевидно, у цьому випадку суддя повертає заяву заявникові, про що постановляє мотивовану ухвалу (ст. 121 ЦПК). Такий висновок випливає з аналізу ст. 402 ЦПК, про що зазначалося раніше. Саме про такі наслідки йдеть­ся в постанові № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про застосу­вання норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. (абз. 2 п. 38). Однак не може бути підставою для постановления такої ухвали неподання необ­

хідних документів, які відсутні у заявника і перебувають у інших осіб. На це було звернуто увагу свого часу Пленумом Верховного Суду Україні в постанові від 21.12.1990 р. «Про практику застосування су­дами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» (п. 21). Під час провадження у справі до судового розгляду суддя має допомогти заявникові одержати ці документи (копії) і навіть витребувати їх за власного ініціативою.

Згідно з ч. 2 ст.,406 ЦПК у випадку, коли при прийнятті заяви про відновлення втраченого судового провадження буде виявлено, що за­значена заявником мета не пов'язана із захистом його особистих прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті відновлюючого провадження. Наприклад, це може бути в разі, якщо заяву про віднов­лення втраченого судового провадження подано особою, яка не брала участі у справі, тобто не мала юридичної заінтересованості, або від­новлення судового провадження не потягне для заявника настання юридичних наслідків.

У цій статті не говориться про можливість оскарження ухвали про відмову у відкритті відновлюючого провадження, але, вважаємо, що згідно з п. 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК ухвала про відмову у відкритті проваджен­ня, так само як і ухвала про відмову в поновленні втраченого судового провадження, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Якщо відновлююче провадження було помилково відкрито, тобто під час прийняття заяви про відновлення втраченого судового прова­дження суддя не звернув уваги на зазначену заявником мету, суд своєю ухвалою залишає заяву без розгляду.

Відповідно до розд. IX ЦПК відновленню підлягає тільки втрачене судове провадження в цивільній справі, закінчене ухваленням рішення або в якій провадження закрито. Тому згідно з ч. З ст. 406 ЦПК судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Якщо ж таку заяву подано, а з її змісту вбачається факт незавершеного проваджен­ня, суддя повинен, на наш погляд, відмовити у відкритті відновлю­ючого провадження, посилаючись на ст. 402 ЦПК, а також на п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, а не повертати її заявникові за аналогією до ч. З ст. 121 ЦПК, як це пропонують деякі автори . Якщо із поданої заяви не вба­чається факт незавершеного провадження, суд повинен прийняти за­яву про відновлення втраченого провадження й ухвалою відмовити в її задоволенні. Так, у 2006 р. заявник Особа-1 звернулася до Облон- ського районного суду м. Києва із заявою про відновлення втраченого провадження.

Судом встановлено, що 10.06.2004 р. позивачка звернулась до суду з позовом до ВАТ «Водоканал», 3-тя особа Особа-2 про відшкодуван­ня збитків.

Ухвалою суду від 02.08.2005 р. по справі була призначена судова автотехнічна і автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експер­тиз.

Як вбачається з відповідей Київського науково-дослідного інсти­туту судових експертиз, матеріали даної цивільної справи до інституту не надходили.

Судове провадження було втрачено під час направлення справи для проведення експертизи, відповідно до ухвали суду.

Згідно зі ст. 402 ЦПК України відновлення втраченого проваджен­ня проводиться в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито.

Відповідно до ст. 406 ЦПК України судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню, у встанов­леному розд. IX ЦПК України порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов.

На підставі викладеного суд у задоволенні заяви про відновлення втраченого провадження відмовив, роз'яснивши заявнику право на пред'явлення нового позову . Крім того, вважаємо, що ч. З ст. 406 ЦПК доцільно зовсім виключити з цієї статті і помістити її у ст. 402 ЦПК, яка передбачала би, зокрема, наслідки подання до суду заяви про відновлення втраченого судового провадження, не закінченого судовим розглядом.

Відповідно до ч. З ст. 406 ЦПК заявник у цьому разі може пред'явити новий позов у зв'язку з втратою розпочатого провадження, хоча по суті це буде тотожний позов. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину має бути обов'язково зазначено. У противному випадку суддя повинен був відмовити у відкритті провадження у новій справі, тому що у провадженні цього суду вже є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. З ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Справа № 2-13/2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: соигт.§оу.иа/Кеуіе\у/10425679

Стаття 407 ЦПК, утому числі її назва, повністю збігається за своєю суттю та змістом із п. 4 Додатка № З ЦПК 1963 р. і практично не перед­бачає спеціальних правил щодо розгляду заяви про відновлення втра­ченого судового провадження, тому слід керуватися загальними пра­вилами (гл. 4 розд. III ЦПК) з урахуванням особливостей справ цієї категорії.

Справа розглядається в судовому засіданні. Заяви про відновлення втраченого судового провадження розглядаються суддею одноособово, навіть і в тих випадках, коли для відновлення втраченого судового провадження передбачено колегіальний розгляд, оскільки справа не розглядається по суті за загальними правилами, а тут вирішується лише питання про можливість відновлення втраченого судового проваджен­ня. На це було звернуто увагу Пленумом Верховного Суду Україні в п. 21 постанови від 21.12.1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції».

У частині першій ст. 407 ЦПК акцент зроблено на розгляд заяви по суті шляхом дослідження деяких письмових доказів, зокрема, при роз­гляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втра­ти провадження, копії цих документів, різні довідки, папери, відомос­ті, що стосуються справи, виконавчого провадження (облікова- статистична картка, журнал обліку справ, призначених до розгляду, журнал обліку виконавчих листів тощо). Тобто з урахуванням правила про належність доказів, мова йде про дослідження матеріалів втраченої цивільної справи, що збереглися, необхідних для відновлення підсум­кових процесуальних актів, які були втрачені (ухвали, рішення).

Причому суд, що розглядає справу в порядку відновлюючого про­вадження, не повинен поновлювати судові рішення, які були скасовані судом апеляційної або касаційної інстанції, оскільки вони не є юри­дичним фактом, який тягне за собою виникнення, зміну чи припинен­ня правовідносин. Скасовані судові рішення як акти правосуддя не підтверджують встановлені факти, права та обов'язки заінтересованих осіб, а також вони не можуть впливати на існуючі матеріальні право­відносини .

Частина друга ст. 407 ЦПК також присвячена розгляду заяви по суті, але вже шляхом допиту всіх осіб, так або інакше причетних до втраченого судового провадження. Зокрема, суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а при необхідності — суддів, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втраче­но провадження, а також осіб, які виконували судове рішення або були присутніми при цьому (державний виконавець, представники органів опіки і піклування, податкові органи, поняті, охоронці майна та ін.).

Так, у грудні 1992 p. Н. звернувся із заявою про відновлення втра­ченого судового провадження, посилаючись нате, що у квітні 1981 р. Шевченківським районним судом м. Києва йому було відмовлено в по­зові до ремонтно-будівельного управління № 1 «Київзеленбуду» про стягнення заробітної плати, а тепер він позбавлений можливості його оскаржити, оскільки провадження знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Справа неодноразово розглядалась судами. Попередні судові рішен­ня були скасовані вищестоящим судом. Залишаючи заяву без розгляду, суд (з яким погодилась і судова колегія міського суду) виходив із того, що розрахункові відомості про нарахування Н. заробітної плати за 1978- 1981 pp. у відповідача не збереглися, а представлених позивачем доку­ментів для відновлення судового провадження недостатньо.

Із такими висновками погодитися не можна. Під час розгляду спра­ви суд повинен використовувати ту частину провадження, що збере­глася, документи видані зі справи громадянам і установам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки і папери, що стосу­ються справи. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми при вчиненні процесуальних дій, представників осіб, які брали участь у справі, а в необхідних випадках входили до складу суду, що розглядав справу, по якій втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

Однак у даному випадку ці положення достатньою мірою судом не були враховані. Із матеріалів, доданих Н. до заяви, вбачається, що не­зважаючи на те, що провадження у справі знищено, збереглися оригі­нали судового рішення і копія ухвали судової колегії Київського місь­кого суду, якою це рішення залишено без змін. Ці документи є визна­чальними і їх наявність не дає позивачеві знову порушити аналогічну цивільну справу. Тому для вирішення питання про відновлення про­вадження суддя повинен був вжити всіх заходів для витребування ін­ших необхідних документів. Треба також було перевірити достовірність повідомлення підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного

управління № 1 про те, що розрахункові документи по заробітній пла­ті Н. за 1978-1981 pp. не збереглися, яке викликає сумнів. За таких обставин вищестоящий суд дійшов висновку про те, що судові рішен­ня підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд'.