<<
>>

§ 2. Процесуальний порядок судового розгляду

Дії, що здійснюються судом та іншими особами, які беруть участь у справі, при розгляді та вирішенні цивільних справ, повинні викону­ватись у чітко встановленій законом процесуальній формі, яка регла­ментується цивільним процесуальним законодавством.

Судове засідання з розгляду та вирішення цивільних справ склада­ється з чотирьох частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, ухвалення та оголошення судових рішень.

Усі частини судового розгляду, кожна з яких має своє завдання, складається з певних процесуальних дій суду та інших осіб, які беруть участь у справі, має відповідний зміст, перебуває в тісному зв'язку з іншими, і становлять у сукупності єдиний процес.

Підготовча частина судового засідання — це така частина, від на­лежного проведення якої залежить ефективність всього судового за­сідання по справі. У підготовчій частині суд з'ясовує і вирішує питан­ня, що забезпечують можливість повного та правильного розгляду справи по суті. Інакше кажучи, підготовча частина судового засідання складається із сукупності процесуальних дій, спрямованих на пере­вірку наявності умов, які необхідні для розгляду та вирішення справи в даному судовому засіданні. Ці процесуальні дії перш за все спрямо­вані на з'ясування таких основних питань:

1) чи може бути справа розглянута за даного складу суду;

2) чи може бути розглянута справа за даної явки учасників про­цесу;

3) чи може бути розглянута справа за наявності зібраних доказів у справі.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває су­дове засідання й оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто із викликаних по справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, і які є відомості про причини їх неявки, якщо вони відомі. Суд встановлює особу тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників.

Перевірка повноважень представників сторін і третіх осіб полягає у з'ясуванні, якою мірою вони відповідають вимогам закону. Зокрема, суд повинен перевірити правильність оформлення повноважень пред­ставників і ознайомитись із колом їх повноважень.

У разі якщо представник сторони і третьої особи з'явився в судове засідання разом з тим учасником, інтереси якого він представляє, пред­ставник може і не мати доручення. У цьому випадку фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка за­носиться до журналу судового засідання.

У випадку якщо в процесі бере участь перекладач, головуючий роз'яснює йому його права та обов'язки і попереджає під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Після цього головуючий приводить перекладача до присяги, згідно із якою перекладач присягається сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи професійні можливості. Після проголо­шення присяга підписується перекладачем. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи (ст. 164 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, що в судовому засіданні свідки допитуються окремо. Так, у підготовчій частині судо­вого засідання свідки видаляються із залу судового засідання у відве­дені для цього приміщення. Судовий розпорядник вживає заходів до того, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав (ст.

165 ЦПК).

Після видалення свідків із залу судового засідання головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціа­ліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Підстави для відводу, по­рядок вирішення відводу, що був заявлений, і наслідки задоволення заяви про відвід визначаються статтями 20-25 ЦПК.

Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він при попередньому розгляді даної справи брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представ­ник, секретар судового засідання; якщо він прямо чи побічно заінте­ресований у результаті справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, онук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупере­дженості судді; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч. З ст. 11 , яка передбачає, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється авто- 542

матизованою системою документообігу суду. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою (ст. 20 ЦПК). Крім того, відповідно до ст. 21 ЦПК не можуть брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції судді, які вже її розглядали до скасування попереднього рішення або ухвали про за­криття провадження у справі, а також судді, які брали участь у вирі­шенні цієї справи у суді апеляційної або касаційної інстанції, а також при перегляді її Верховним Судом України.

У судовому засіданні може бути заявлений відвід не лише судді чи всьому складу суду, а й спеціалісту, експерту, перекладачу, секретарю судового засідання. Ці особи не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу, якщо вони під час попереднього вирішення цієї справи брали участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекла­дач, представник, секретар судового засідання; якщо вони прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; якщо вони є членами сім'ї або близькими родичами (чоловіком, дружиною, батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, сином, дочкою, пасинком, падчеркою, братом, сестрою, дідом, бабою, онуком, внучкою, усиновлювачем чи усинов­леним, опікуном чи піклувальником, членом сім'ї або близькими ро­дичами цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та не­упередженості цих осіб. Експерти і спеціалісти, крім того, не можуть брати участь у розгляді справи, якщо вони перебувають або перебува­ли в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у спра­ві; при з'ясуванні обставин, які мають значення для цієї справи, ви­ходять за межі сфери їх спеціальних знань. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу (ст. 22 ЦПК).

При наявності перелічених підстав суддя, секретар судового засі­дання, експерт, спеціаліст і перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З тих же підстав відвід вказаним особам можуть заявити особи, які беруть участь у справі. Відвід та самовідвід повинен бути мотивований і заявлений до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Заявляти відвід (самовідвід) після цього можна лише у ви­падках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо суду чи особі, яка заявила відвід, після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (ст. 23 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає порядок вирі­шення заявленого відводу. Так, згідно із ст. 24 ЦПК у разі заявленого відводу суд повинен заслухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що роз­глядає справу. Заява про відвід декільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

Вирішення питання відносно заявленого відводу тягне за собою певні процесуальні наслідки. У разі відмови у задоволенні заяви про відвід справа розглядається у тому ж складі суду. Відповідно до ст. 25 ЦПК у разі задоволення заяви про відвід судді, яким справа розгляда­ється одноособово, справа розглядається в тому ж суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. З ст. 11 ЦПК, а саме за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

У разі задоволення заяви про відвід судді або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається у тому ж суді тим же кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у ст. 21 ЦПК, не­можливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд поста­новляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встанов­леному ст. 116 ЦПК і передає справу на розгляд іншого суду.

У випадку задоволення заяв про відводи експерта, спеціаліста, перекладача, секретаря судового засідання до участі у справі повинні бути залучені інші відповідні суб'єкти процесуальної діяльності.

Слід мати на увазі, що перелік осіб, яким може бути заявлено від­від, є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.

Право осіб, що беруть участь у справі, заявляти відводи спрямоване на забезпечення об'єктивності розгляду справи, створює у сторін впев­неність у тому, що справу буде розглянуто та вирішено в точній відпо­відності з вимогами процесуального й матеріального законів, у точній відповідності з дійсними правами і обов'язками цих осіб, а також є од­нією з процесуальних гарантій захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права та інтересу, що охороняється законом.

Після розв'язання питання про відводи головуючий у порядку ст. 167 ЦПК роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, що зазначається у журналі судового засідання.

Завдання, що стоять перед судом у стадії судового розгляду справи, визначають характер діяльності суду та осіб, які беруть участь у спра- 594

ві, а також їх права та процесуальні гарантії цих прав. Для того щоб розглянути і вирішити справу, ухвалити законне та обгрунтоване рішен­ня, суду необхідно дослідити всі докази у справі, встановити всі факти, що мають значення для справи, вияснити правовідносини, що існують між сторонами, встановити дійсні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Правильно і швидко здійснити все це суд може лише за активної участі в розгляді справи всіх заінтересованих осіб. Особи, які беруть участь у справі, мають комплекс прав на стадії судового розгляду справи, що забезпечується процесуальними гарантіями.

Після роз'яснень сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх прав і обов'язків судом розглядаються заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно із ст. 168 ЦПК заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопо­тання не перешкоджає повторному його заявлению з інших підстав.

Під клопотанням слід розуміти заяви, що подані до суду особами, які беруть участь у справі, з проханням про здійснення таких проце­суальних дій, без яких, на їх думку, справа не може бути правильно вирішена. Ці клопотання можуть заявлятися відносно неможливості слухання справи за даного складу учасників справи: особи, які беруть участь у справі, можуть просити про притягнення до справи співвід­повідачів, третіх осіб на стороні позивача чи відповідача, можуть вказувати на необхідність заміни позивача чи відповідача як неналеж­ної сторони тощо.

Клопотання осіб, які беруть участь у справі, можуть бути заявлені відносно того, що справа не може бути розглянута в суді через те, що вона не віднесена законом до юрисдикції загальних судів. Відповідно до цього особа, яка подала клопотання, може просити суд припинити провадження у справі.

Нарешті, клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у спра­ві, можуть бути заявлені відносно того, що дана справа не може бути заслухана за наявності поданих доказів у справі. У цих клопотаннях може міститися прохання про виклик нових свідків, про витребування письмових доказів, призначення експертизи тощо.

У підготовчій частині судового засідання суд може також обгово­рювати питання про можливість слухання справи при явці учасників процесу і у зв'язку з неявкою кого-небудь з учасників процесу. При цьому враховуються думки з цього приводу осіб, які беруть участь у справі. Так, наприклад, уразі неявки до судового засідання свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за їх відсут­ності і постановляє ухвалу про продовження судового розгляду справи або про відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися (ст. 170 ЦПК).

Якщо у процесі бере участь експерт, то головуючий роз'яснює права та обов'язки експерта згідно із ст. 171 ЦПК і попереджає під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Після цього головуючий приводить його до при­сяги. Текст присяги підписується експертом. Дія присяги поширюєть­ся і на ті випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов'язки експертів і їх відповідальність роз'яснюються голо­вуючим одразу після залучення їх до участі в цивільному процесі. Експертам, які працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до присяги здійснюються керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Під­писаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність за від­мову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, за завідомо неправильний висновок приєднуються до осо­бової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих до­кументів подаються на вимогу суду.

При необхідності залучення до справи спеціаліста головуючий роз'яснює спеціалісту його права та обов'язки (ст. 172 ЦПК). При цьому цивільне процесуальне законодавство не передбачає приведен­ня спеціаліста до присяги та попередження його про кримінальну відповідальність за неналежне виконання узятих на себе обов'язків.

Виконанням вищевказаних дій завершується підготовча частина судового засідання. Далі суд переходить до другої його частини — роз­гляду справи по суті.

Розгляд справи по суті — це основна, центральна частина судово­го засідання. У цій частині судового засідання судом з'ясовуються фактичні обставини справи. З'ясування фактичних обставин справи полягає в дослідженні судом фактичного матеріалу з метою розв'язання самої суті справи.

У цій частині судового засідання дають свої пояснення сторони, треті особи, прокурор, якщо він звернувся до суду із заявою про захист інте­ресів держави, прав та законних інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захищати свої права, допитують­ся свідки, здійснюються перевірка письмових доказів, огляд речових до­казів, заслуховуються висновки експертів, спеціалістів тощо.

Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи під­тримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або зверну­тися для вирішення спору до третейського суду. У разі розгляду спра­ви за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію остан­нього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається (ст. 173 ЦПК).

Відповідно до ст. 176 ЦПК після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо поряд із стороною, тре­тьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояс­нень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників, а за клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тіль­ки представник. Особи, які звернулись до суду за захистом прав та свобод інших осіб, дають пояснення першими. Якщо у справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. Якщо сто­рони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, чи визнають вони об­ставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — «так» чи «ні». Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання один одному. Якщо у спра­ві є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у спра­ві, головуючий оголошує зміст цих пояснень.

Стосовно ж співпозивачів чи співвідповідачів, то вони свої пояс­нення дають разом — спочатку всі учасники сторони позивача, а потім усі учасники сторони відповідача.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виконує також інші дії з дослідження доказів. З урахуванням думок осіб, які беруть участь у справі, суд встановлює найбільш доцільний порядок їх дослідження. Як правило, після пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд допитує свідків.

Порядок допиту свідків визначений цивільним процесуальним за­конодавством. Так, згідно із ст. 180 ЦПК кожний свідок допитується окремо. Свідки, які не дали ще показань, не можуть бути в залі засі­дання суду під час розгляду справи. Такий допит свідків забезпечує більшу достовірність їх показань, не дає можливості спілкування не допитаних ще свідків із сторонами та іншими учасниками процесу та вже допитаними свідками. Крім того, видалення свідків із залу судо­вого засідання виключає можливість впливу на свідків та їх показання стосовно того, що вони можуть побачити чи почути при поясненні осіб, які беруть участь у справі.

Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не від­мовляється свідок від давання показань. Стаття 63 Конституції перед­бачає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання щодо членів сім'ї чи близьких родичів. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановления ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попере­джає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до при­сяги: «Я, (ім'я, по батькові, прізвище), обіцяю і підтверджую, що згідно зі своєю совістю і честю буду говорити правду, нічого не при­ховуючи і не спотворюючи». Після проголошення присяга підписуєть­ся свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєдну­ються до справи. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду роз­повісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суд має право з'ясовувати суть від­повіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ста­вити питання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, які поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. Кожний допитаний свідок залишається в залі судо­вого засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити зал засідання суду до закінчення роз­гляду справи за згодою сторін. Свідок може бути допитаний повторно в тому ж або наступному засіданні за його власного заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть задавати питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд. Суд може одно­часно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх по­казаннях.

Стаття 182 ЦПК передбачає окремий порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків. Малолітньою особою вважається фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (ст. 31 ЦК), а неповнолітньою — фі­зична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 32 ЦК).

Так, допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представ­ників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не по­переджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги. Батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, представники органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей можуть з дозволу суду за­давати свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час до­питу осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість поставити йому запитання. Свідок, який не досяг шістнад­цятирічного віку, по закінченні його допиту видаляється із зали судо­вого засідання, крім випадків, коли суд визнав за необхідне присутність цього свідка в залі судового засідання.

Відповідно до вимог принципу усності свідки повинні давати по­казання в усній формі, проте згідно із ст. 181 ЦПК свідок, даючи по­казання, може користуватися письмовими записами в тих випадках, коли його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку за­безпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, у разі відкладення розгляду справи або показання, дані ними у судовому за­сіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголо­шені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цихАсвідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє став­лення до цих показань і дати щодо них свої пояснення (ст. 183 ЦПК). Не можуть бути використані як показання свідків письмові пояснення фізичних осіб, у відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази.

У тих випадках, коли сторона, третя особа, їх представники заяв­ляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки. їх допит у такому разі проводиться за загальними правилами, встановленими для допиту свідків (ст. 184 ЦПК). У такому випадку їх показання підлягають оцін­ці поряд з іншими зібраними у справі доказами за загальними прави­лами оцінки доказів.

Після допиту свідків суд переходить до дослідження письмових доказів, якщо вони представлені у справі. Перевірка письмових до­казів полягає в ознайомленні суду із змістом письмових доказів. Так, відповідно до ст. 185 ЦПК письмові докази або протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених до­казів можуть ставитися запитання свідкам, а також експертам, спеціа­лістам. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів із приводу його достовірності або є фальшивим, осо­ба, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з чис­ла доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З метою охорони конституційного права громадян на таємницю особистого листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко­респонденції, закріпленого ст. 31 Конституції України, цивільне про­цесуальне законодавство передбачає особливий порядок оголошення і дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції. Так, відповідно до ст. 186 ЦПК зміст особистих паперів, листів, записів телефонних роз­мов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України. Аналіз статей 303, 306 ЦК дозволяє зробити висновок, що такими особами є фізичні особи, між якими мало місце листування (особа, яка направила листи, телеграми, та адресат), власники особистих паперів, особи, між якими велись телефонні розмови.

Зміст даної правової вимоги дозволяє зробити висновок про те, що без наявності такої згоди зміст особистих паперів, листів, записів теле­фонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції особистого листування та особистих телеграфних повідомлень фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у закритому судовому засіданні.

У процесі дослідження доказів суд також досліджує речові докази, якщо такі мають місце у справі. Таке дослідження відбувається шляхом їх огляду. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним ін­шим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення ре­чові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання. Протоколи огляду речових доказів, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів під час огляду їх судом на місці, оголо­шуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали (ст. 187 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість від­творення звукозапису, демонстрацію відеозапису і їх дослідження, якщо це має значення для встановлення фактів, які потрібно встано­вити по справі з метою ухвалення законного та обгрунтованого рішен­ня. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготов­леному для цього, з відображенням у журналі судового засідання осо­бливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.

У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу. Під час відтво­рення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень (ст. 188 ЦПК).

Після встановлення фактичних обставин справи суд переходить до дослідження висновку експерта, якщо у справі була призначена екс­пертиза.

Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності роз'яснити його (ст. 53 ЦПК).

Згідно із ст. 189 ЦПК, яка встановлює процесуальний порядок до­слідження висновку експерта, висновок експерта оголошується в судо­вому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання. Першою ставить запитання експертові осо­ба, за заявою якої призначена експертиза, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за кло­потанням обох сторін, першим ставить запитання експертові позивач і його представник. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у спра­ві. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи (ст. 189 ЦПК).

Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, су­дом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим мате­ріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому екс­пертові (експертам) (ст. 150 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає процесуальне становище експерта, мету його участі в процесі тощо. Так, відповідно до ст. 53 ЦПК експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери їх спеціальних знань. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Експерт не має права за власного ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідом­ляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи. Експерт невід­кладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залу­чення інших експертів. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями. Експерт не має права передору­чати проведення експертизи іншій особі. У разі постановления ухва­ли суду про припинення проведення експертизи експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використо­вувалися для проведення експертизи. З метою належного виконання покладених на експерта обов'язків він має право знайомитися з ма­теріалами справи, що стосуються предмета дослідження; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків; ви­кладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання; бути присутнім під час вчинення процесуаль­них дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; користува­тись іншими правами, встановленими Законом України «Про судову експертизу». Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викли­ком до суду. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо надані йому матеріали недостатні для виконання покладених на ньо­го обов'язків. Заява про відмову повинна бути мотивованою. За за- відомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримі­нальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — від­повідальність, встановлену законом.

Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консуль­таціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціалістів. Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить запитання осо­ба, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим задає питання спеціалістові прзивач і його представник. Суд має право з'ясувати суть відповіді спеціаліста на питання осіб, які беруть участь у справі, а також задавати питання спеціалісту після закінчення його опитування особами, які беруть участь у справі. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз'яснення приєднуються до справи (ст. 190 ЦПК).

Процесуальне становище спеціаліста визначається у ст. 54 ЦПК. Так, відповідно до процесуального законодавства спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення про­цесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному про­цесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. До­помога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуаль­них дій не замінює висновку експерта. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на поставлені судом запитання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на харак­терні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмо­витися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє відповід­ними знаннями та навичками, з дозволу суду ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у спра­ві, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити мате­ріали справи.

У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь у спра­ві, суд може запитувати інших учасників цивільного процесу.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Судові дебати — це наступна частина судового засідання. У цій частині судового засідання особами, які беруть участь у справі, під­бивається підсумок проведеного дослідження обставин справи та до­казів. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі, у яких вони висловлюють свою думку про те, як повинна бути вирішена справа, що розглядається, дають оцінку доказам, що дослі­джувались у судовому засіданні, роблять висновки про встановлення чи невстановлення фактів, що мають значення для правильного роз­гляду справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджувалися в судовому засіданні.

Черговість виступу учасників судових дебатів визначена ст. 193 ЦПК. Так, у судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові. Третя особа, яка заявила самостійні позовні ви­моги на предмет спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін. На прохання зазначених осіб у судових дебатах можуть виступати лише їх представники. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники. Органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, висту­пають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інте­ресах яких відкрито провадження у справі. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може спинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розгляда­ється судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть об­мінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Позовну заяву від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подану після початку судових дебатів, суд своєю ухвалою повертає заявнику.

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів,

суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться у загальному порядку (ст. 194 ЦПК).

Судові дебати мають велике практичне значення. Вони допомага­ють суду правильно та всебічно оцінити докази у справі і встановити дійсні права та взаємовідносини сторін і на підставі цього постанови­ти законне та обгрунтоване судове рішення. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Ухвалення та проголошення судового рішення — це заключна частина судового засідання, де суд у колегіальному складі чи суддя одноособово вирішує справу по суті і проголошує судове рішення.

Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення й ухвалення рішення у нарадій кімнаті (ст. 196 ЦПК).

У нарадчій кімнаті суд у колегіальному складі чи суддя одноосо­бово вирішує такі питання фактичного і правового характеру: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (про­пуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішен­ня справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлення обставин; яка правова норма підлягає за­стосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є під­стави для скасування заходів по забезпеченню позову.

Усі питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кож­ного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосу­вання та підписання рішення чи ухвали. Головуючий голосує останнім. Суддя, не згодний із рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєдну­ється до справи і є відкритим для ознайомлення (ст. 19 ЦПК).

Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь- яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, поновлює судовий роз­гляд справи, про що постановляє ухвалу.

606

Розгляд справи у такому випадку провадиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому за­сіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення справи чи оголошує перерву (ст. 195 ЦПК).

Суди ухвалюють рішення іменем України. Рішення суду ухвалю­ється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а уразі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу.

Постановлене в нарадчій кімнаті судове рішення оголошується в судовому засіданні публічно, крім випадків, коли розгляд справи провадився у закритому судовому засіданні.

За загальним правилом рішення повинно бути постановлене не­гайно після розгляду справи. Проте цивільне процесуальне законодав­ство передбачає можливість відкладення ухвалення мотивованого рі­шення з цивільної справи. Так, відповідно до ч. З ст. 209 ЦПК у ви­няткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів із дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частину суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Проголошуючи судове рішення, головуючий повинен чітко пояс­нити заінтересованим особам зміст рішення, а також порядок і строк його оскарження. Після цього судове засідання оголошується закритим і відповідно завершується така стадія цивільного процесу, як судовий розгляд.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 2. Процесуальний порядок судового розгляду:

  1. § 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
  2. Право на позов, право на пред’явлення позову та процесуальний порядок його реалізації
  3. Ускладнення у судовому розгляді справи
  4. Процесуальний порядок заочного розгляду справи
  5. 2. Процесуальний порядок реалізації права на перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами
  6. § 2. Процесуальний порядок судового розгляду
  7. § 3. Порядок заочного розгляду справи
  8. § 3 . Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження
  9. § 3 . Процесуальний порядок перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами
  10. § 2. Процесуальний порядок відновлення втраченого судового провадження
  11. Порядок судового розгляду
  12. § 6. Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення
  13. 16. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (поняття, підстави і процесуальний порядок вступу в справу). їх відмінність від співпозивачів.
  14. 39. Поняття та особливості наказного провадження. Справи наказного провадження. Процесуальний порядок їх розгляду, видачі і скасування судового наказу.
  15. 55. Поняття, підстави і процесуальний порядок відкладення розгляду цивільної справи в суді. Перерви в судовому засіданні.
  16. 56. Зупинення провадження у справі: підстави, процесуальний порядок, правові наслідки. Відновлення провадження у справі.
  17. 66. Умови та процесуальний порядок заочного розгляду справи. Порядок перегляду заочного рішення.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -