Обставини, визнані судом загальновідомими,

не потребують доказування. Загальновідомими є факти, які відомі широкому колу суб’єктів, зокрема, особам, які беруть участь у справі, та суду. Такі факти мають бути очевидними, існувати об’єктивно, тобто незалежно від волі суб’єктів.

Судова практика

При розгляді судом цивільної справи про захист прав споживачів телефонних послуг позивач посилався на обставину, що абонентам телефонної мережі м. Києва, а також інших міст України та м. Москви телефонними станціями надсилалися квитанції на оплату телефонних розмов, яких вони не провадили. З цього приводу (у певний час) по телевізору була серія передач, велика кількість публікацій у газетах, де користувачів телефонів попереджали про можливі несанкціоновані випадки підключення до телефонних мереж, компетентні органи роз’яснювали громадянам як потрібно діяти у таге килі випадках. Коли позивач попросив суд звільнити його від доказування у такій справі, оскільки такий факт е загаль- новідомим, суддя зазначив, що він таких передач не дивився і справ подібних не розглядав. На публікацію у російській газеті про те, що в м. Москві мають місце кримінальні злочини, пов’язані з несанкціонованим підключенням до телефонних мереж, суддя відреагував відмовою у прийнятті такого доводу, тому що м. Москва - це регіон Російської Федерації, а не України. Тоді довелось запрошувати представників комітету з захисту прав споживачів для того, щоб вони дали висновок щодо поширення по м. Києву випадків несанкціонованого підключення до телефонних мереж.

Про визнання судом обставини загальновідомою має поста- новлюватися ухвала. Визнати факт загальновідомим може не лише суд першої, але й апеляційної та касаційної інстанцій.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Але формально вони підлягають доказуванню, оскільки на їх підтвердження потрібно надати ті акти правосуддя, в яких ці обставини встановлені судом.

Із цими обставинами тісно пов’язаний принцип загальнообов’язковості судового рішення. При визнанні фактів прею- диційними відмежовуються такі два випадки:

1) коли особи брали участь в одній справі і потім беруть участь в Іншій, то встановлені щодо них судом обставини вважаються такими, що не підлягають доведенню, зокрема рег- ресні позови;

2) коли особи не брали участі в попередній судовій справі, то встановлені обставини не повинні мати для них обов’язкового характеру.

Другий випадок є правильним тому, що позивач та відповідач можуть «штучно » погодитися з первісним рішенням суду. У подальшому відповідач може покласти відповідальність на третю особу, яка потенційно мала виступати на боці відповідача, але її не залучили до участі у справі всупереч вимогам ч. 1 ст. 36 ЦПК.

Ознаки преюдиційності мають матеріально-правові факти, які були встановлені судом, що розглядав справу, та які знайшли своє відображення (закріплення) у рішенні, що набрало законної сили.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, формально зазначаються в тексті судового рішення після слова «встановив» і перераховуються ті обставини, які суд взяв за основу при задоволенні або відмові у задоволенні позовних вимог. Бувають випадки, коли кількість позовних вимог, які ґрунтуються на встановлених судом обставинах, не відповідає змісту заявлених вимог, у такому разі суд може у подальшому ухвалити й додаткове рішення. Тому особливу увагу при аналізі рішення суду слід також звертати на встановлені і підтверджені доказами та мотивовані судом обставини, а не тільки на резолютивну частину рішення суду.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Наприклад, коли судом розглядається справа про відшкодування шкоди, завданої у результаті ДТП, за наслідками якої було порушено кримінальну справу, то судом

не розглядається питання чи мав місце факт ДТП та хто винен у завданні шкоди, ці обставини встановлені вироком суду, який набрав законної сили- При розгляді цивільної справи вирішуються питання про цивільно-правові наслідки, тобто про розмір завданої шкоди.

На практиці бувають І більш складні правові ситуації. Наприклад, у результаті ДТП було завдано шкоди автомобілю позивача, у протоколі про адміністративне правопорушення представниками ДАІ винним встановлено відповідача. У цьому випадку факт вини відповідача у наслідках ДТП не розглядається у порядку цивільного судочинства, оскільки для суду він вважатиметься встановленим, якщо цей факт підтверджено постановою про адміністративне правопорушення. Проте відповідач вправі оскаржувати протокол представників ДАІ, але це має відбуватися до розгляду справи про адміністративне правопорушення - у порядку відомчої підлеглості представників ДАІ або в суді. Якщо ж постанову про адміністративне порушення не буде скасовано і вона набере законної сили, то факт вини водія у заподіянні шкоди матиме преюдиційне значення.

Хоча у ст. 61 ЦПК серед підстав звільнення від доведення немає презюлюваних фактів, проте при розгляді цивільних справ слід брати до уваги, що презюмовані факти, які базуються на презумпціях, мають місце в нормах матеріального права.

4.