§ 3. Форми перегляду судових рішень

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає такі форми перегляду судових рішень, як апеляційний, касаційний та пере­гляд судових рішень Верховним Судом України. Поряд з цим цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість перегляду судо­вого рішення за нововиявленими обставинами.

Див.: Приходько, И. А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе: основные проблемы [Текст] / И. А. Приходько. - СПб.: Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та : Изд-во юрид. фак. С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. - С. 590-65 1.

До компетенції судів апеляційної інстанції належить перегляд рі­шень місцевих судів та певного кола ухвал суду першої інстанції, що визначено ст. 293 ЦПК. До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призна­чено не більше трьох заступників голови суду. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Поряд із розглядом справ в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства.

Судом касаційної інстанції у цивільному судочинстві є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Коло об'єктів касаційного перегляду визначено ст. 324 ЦПК. До складу суду касаційної інстанції входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступ­ники. У касаційному суді з розгляду цивільних справ утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

У Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє пленум для вирішення питань, визначених Законом «Про судоустрій і статус суддів» та Науково-консультативна рада. Поряд із переглядом цивільних справ в касаційному порядку, вказаний судовий орган аналізує судову статистику, визначає та уза­гальнює судову практику, надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з пи­тань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Найвищим судовим органом в Україні є Верховний Суд України. З урахуванням існуючої правової традиції та значущості правового статусу Верховного Суду України, діяльність Верховного Суду спря­мовується на формування єдиної судової практики і відповідності актів правосуддя міжнародним зобов'язанням України. Підставами для пе- 828

редачі заяви або скарги до суду найвищої інстанції служитимуть за­безпечення одноманітності судової практики, необхідність тлумачення правової норми, застосування якої викликає складнощі, забезпечення публічних інтересів та інтересів суспільства.

Можливість існування «суду третьої інстанції», аналогом якої є Верховний Суд України, передбачається Рекомендацією № К(95) 5 від 7 лютого 1995 р. Вказана категорія судів не включає конституційні чи аналогічні суди. Винятковість можливості існування суду третьої інстанції обумовлена особливостями національного законодавства. Якщо буде визнано доцільним передбачити винятки з принципу дво- інстанційності, такі винятки мають ґрунтуватися на законі та відпо­відати загальним принципам справедливості. При розгляді можливос­ті застосування заходів, що стосуються судів третьої інстанції, держа­вам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання удвох інших судах.

З метою формування єдності судової практики Пленум Верховно­го Суду України п. 4 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наділений повноваженням щодо дачі висновків відносно про­ектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльнос­ті Верховного Суду України, а також приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Консти­туції та законів України.

Що стосується перегляду цивільної справи за нововиявленими об­ставинами, то ця форма перегляду не суперечить принципу правової визначеності і можлива за наявності певних підстав, передбачених процесуальним законодавством (ст. 361 ЦПК).

Рекомендация № К (95) 5 Комитета министров государствам-членам относитель­но введения в действие и улучшение функционирования систем и процедур обжало­вания в гражданских и торговых делах [Текст]: принята Ком. министров 7 февр. 1995 г. на 528-м заседании зам. министров // Рос. юстиция. - 1997. - № 10. - С. 4.

Питання для самоконтролю

1. Які є причини виникнення судових помилок?

2. Які судові помилки виправляються судами вищестоящих інстанцій?

3. У чому виявляється порушення єдності судової практики як різновид судових помилок?

4. Які помилки можуть виправитись тим судом, що їх припус­тився?

5. Право на оскарження судових рішень як елемент права на справедливий судовий розгляд.

6. Якою є функціональна компетенція суду апеляційної інстан­ції у цивільному судочинстві?

7. Які є функції суду касаційної інстанції у цивільному судо­чинстві?

8. Як застосовується принцип правової визначеності при пере­гляді судових рішень?

9. Якою є роль Верховного Суду України у цивільному про­цесі?