4.3. Підстави звільнення від доказування

Підстави звільнення від доказування наведені в ст. 35 ГПК України, де зазначаються факти, які хоча й мають значення для правильного вирішення спору, проте не потребують підтвердження доказами.

Незважаючи на те що такі факти покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача, сторони звільняються від їх доказування. Факти, про які йдеться в ст. 35 ГПК України, є загальновідомими, преюдиціально встановленими. Їх наявність означає не тільки звільнення заінтересованих осіб від доказування (доведення), але й заборону їх оспорювати чи спростовувати в такому процесі.

Так, не потребують доказування обставини, визнані господарським судом загальновідомими (стихійні лиха, надзвичайні події, явища суспільного життя тощо).

Визнання факту загальновідомим залежить від суду, який, посилаючись на нього в рішенні, повинен зазначити про визнання такого факту загальновідомим.

Факти, що встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало чинності, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таке саме значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав чинності, але тільки з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими (призюмовані), не доводяться під час розгляду справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.