§ 1. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
Згідно з ч. 1 ст. 65 ЗК до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (далі — землі несільськогосподарського призначення) належать земельні ділянки, надані у встановленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Громадяни також є суб'єктами, які здійснюють встановлене законом використання даної категорії земель. Однак, як правило, спеціальною несільсько-господарською діяльністю на цих землях займаються підприємства, установи та організації. Зазначені землі непридатні для ведення сільського господарства або е сільськогосподарськими угіддями гіршої якості.Основним цільовим призначенням розглядуваної категорії земель є їх використання з метою, обумовленою діяльністю розташованих на них об'єктів. Відмітна риса правового регулювання земель несільськогосподарського призначення полягає у постійній появі під впливом науково-технічного прогресу нових форм їх цільового використання. Так, розвиток науки і техніки, особливо в останні десятиліття, привів до появи таких землекористувачів, як аеропорти, космодроми, атомні електростанції, телецентри тощо. У силу цієї обставини законодавець залишив перелік видів і форм викори-
337
стання даної категорії земель відкритим, закінчивши його словосполученням "землі іншого призначення".
Характерною ознакою правового режиму земель несільськогос-подарського призначення є та обставина, що вони виступають просторово-операційним базисом для розміщення об'єктів і споруд різного господарського призначення і не є сільськогосподарськими, тобто засобом виробництва у сільському господарстві*. Це зумовлює необхідність раціонального використання даних земель, тобто максимальної економії земельних площ під час відведення зазначених земель під відповідні несільськогосподарські об'єкти.
Особливості правового режиму земель несільськогосподарсь-кого призначення породжуються шкідливим характером виробничої діяльності розташованих на них підприємств, що у багатьох випадках вимагає створення спеціальних захисних зон.
Вони являють собою просторові розриви, найчастіше зайняті багаторічними насадженнями, у межах яких встановлюється особливий режим використання земель. ЗК виділяє чотири види спеціальних захисних зон.Так, уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів створюються спеціальні охоронні зони, що мають забезпечувати нормальні умови експлуатації зазначених об'єктів, запобігати їх пошкодженню, а також зменшувати негативний вплив цих об'єктів на навколишнє природне середовище і людину. Правовий режим охоронних зон залежить від особливостей об'єкта, розташованого на землях несільськогосподарського призначення.
Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів з підземними й відкритими джерелами водопостачання, водозабірними та водоочисними спорудами, водоводами, закладами оздоровчого призначення тощо з метою їх санітарно-епідеміологічного захисту.
Створення санітарно-захисних зон обумовлено необхідністю відмежування об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, від територій житлової забудови.
Для забезпечення функціонування військових об'єктів, збереження озброєнь, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і навколишнього природного середовища від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, які можуть виникнути на цих об'єктах, створюються зони особливого режиму використання земель.
Створення спеціальних захисних зон не позбавляє власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, землі яких опи-
* Чинне законодавство не забороняє надавати землі несільськогосподарського призначення, які не використовуються, сільськогосподарським підприємствам і громадянам в оренду або в концесію.
338
няються у межах таких зон, права користування ними. Однак на цих землях відповідно до статей 112—115 ЗК запроваджується режим обмеження або повної заборони окремих видів діяльності, що не сумісні з тими цілями, для досягнення яких створюються спеціальні захисні зони.
Так, у межах охоронних зон ліній електропередачі забороняється палити багаття, тримати худобу, складувати корми, добрива тощо.Власникам і землекористувачам, на землях яких встановлюються захисні зони, відшкодовуються збитки, пов'язані з обмеженням їх прав, включаючи неодержані доходи. Згідно зі статтями 90, 95, 97, 101 і розділом V ЗК це мають робити ті підприємства, установи та організації й громадяни, діяльність яких породжує необхідність встановлення таких зон.
Земельна ділянка несільськогосподарського призначення може мати різний правовий статус залежно від того, у межах якої категорії земель вона знаходиться. Наприклад, якщо землі транспорту знаходяться у межах земель сільськогосподарського призначення, вони набувають статусу останніх. Однак ці землі розташовані на землях населених пунктів, вони здобувають статус земель житлової та громадської забудови.
Правовий режим земель несільськогосподарського призначення регулюється загальними і спеціальними нормами. До загальних належать норми законів "Про транспорт", "Про електроенергетику", "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших нормативних актів загального характеру. Вони регламентують загальні вимоги до використання цих земель, відносини, пов'язані з забезпеченням їх охорони, тощо. Спеціальними нормативними актами є ЗК та інші акти земельного законодавства, які регулюють умови і порядок надання земель несільськогосподарського призначення у власність і користування, у тому числі на умовах оренди, а також умови і порядок їх вилучення і викупу, права й обов'язки власників землі і землекористувачів.