§ 2. Види корисних копалин та їх розмежування на загальнодержавні і місцеві: виникнення та припинення права надрокористування

Складовою частиною надр визначаються як відкриті, так і ще не відкриті корисні копалини. За їх поширенням корисні копалини поділяють на загально- поширені та непоширені, тобто такі, що рідко зустрічаються.

Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологіч­ного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Віднесення корисних копалин до загальнодержавних і місцевих не є видом їх виробничо- господарського використання.

Проте, з юридичної точки зору воно являє собою спосіб розпорядження надрами у формі визначення їх правового статусу, становлення правового режиму використання і охорони, умов надання в користування, тобто формою здійснення правомочностей власності. Загальнодержавне і місцеве значення надр як критерію розмежування корисних копалин визначається інтересами їх народногосподарського і виробничо-економічного використання. В умовах переходу до ринкової економічної системи і лібералізації виробничих відносин з використання корисних копалин в якості матеріальної бази господарської ді­яльності рівнозначно зацікавлені як держава, так і регіони.

Не може стати основою для конкуренції державних і місцевих (регіональних) інтересів і негативно впливати відправлення державних повноважень. Надмірна централізація як і надлишкова регіоналізація корисних копалин можуть одна­ково негативно впливати на розвиток виробничо-економічних відносин. Тому тут також виникає необхідність в розмежуванні повноважень між центром і регіонами по здійсненню права власності на надра та її корисні копалини¹.

Розподіл і перерозподіл надр, що здійснюється при наданні й вилученні ділянок надр, залежить від цілей, для яких ці ділянки надаються, та від видів користування надрами.

Користування надрами здійснюється на підставі гірничого відводу, ліцензії та угоди про розподіл продукції, якщо користувачем надр є інвестор. Угода про розподіл продукції укладається з переможцем конкурсу, який проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 року². Інвесторами можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора.

Порядок і умови укладення угод про розподіл продукції визначені Законом «Про угоди про розподіл продукції». Згідно з цим Законом угода про розподіл продукції - це правочин, за яким Україна (держава) доручає іншій стороні -

Экологическое право Украины : курс лекцій И Под ред. Каракаша И. И. - Одеса : Латстар, 2001. - С. 75. Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 44 - Ст. 391.

інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати роботи за свій рахунок і на свій ризик з подальшою компенсацією витрат і отримання плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції. Прибуткова продукція - це частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визна­чається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією. Відповідно вироблена продукція - це загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції й доставленоїу пункт виміру; компенсаційна про­дукція - це частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компенсації його витрат.

Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестори і Кабінет Міністрів України та Верховна Рада Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди про розподіл продукції, які укла- даютьтаку угоду після її погодження з постійно діючою міжвідомчою комісією. Постійно діюча міжвідомча комісія утворюється Кабінетом Міністрів України у складі представників державних органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України і уповноважена вирішувати питання з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції. У разі потреби до роботи Міжвідомчої комісії залучаються відповідні виробничі та наукові організації, а також експерти і консультанти. Положення про міжвідомчу комісію затверджу­ється Кабінетом Міністрів України.

Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися в користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції, за­тверджується Кабінетом Міністрів України за спільним поданням Міжвідомчої комісіїта відповідних центральних органів виконавчої влади з попереднім узгод­женням Переліку з органами місцевого самоврядування (залежно від виду та місця розташування корисних копалин) та публікується в офіційних друкованих виданнях України та іноземних засобах масової інформації. Перелікділянок надр, що становлять особливу наукову, культурну або природно-заповідну цінність і не можуть надаватися в користування на умовах угод про розподіл продукції, затверджується Верховною Радою України.

У наданні надр у користування певну роль відіграє дозвільна система, що встановлює єдині правила ліцензування для користування надрами при видо­буванні корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Надра надаються в користування спеціалізованим підприємствам, установам, органі­заціям і громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірни­чого відводу. Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених Кодексом України про надра. Так, згідно зі ст. 20 КУпН, для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно- промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного зна­чення, надра надаються в користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр. Для видобу­вання прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надра надаються в користування без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видають після попереднього погодження з органами Мінприроди України, Держгірпромнагляду України та МОЗ України на місцях.

Згідно ст. 23 КУпН в редакції Закону від 22 грудня 2010 року, землевласники і землекористувачі в межах наданихїм земельних ділянок мають право без спе­ціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і по­бутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та вико­ристовувати надра для господарських і побутових потреб. Користування над­рами на територіях населених пунктів, приміських зон, об'єктів промисловості, транспорту і зв'язку може бути частково або повністю заборонено у випадках, якщо таке використання може створити загрозу життю і здоров'ю людей, завдати шкоди господарським об'єктам або навколишньому середовищу.

Для видобування корисних копалин (з надр чи з поверхні), окрім гірничого відводу, як правило, необхідні відповідні ділянки земної поверхні для будів­ництва на них технічних і господарських будівель і споруд. Право на гірничий відвід не надає права на земельну ділянку, але є підставою для порушення клопотання про відведення (надання) земельної ділянки, порядок і умови якого регулюються ЗКУ.

Право користування надрами припиняється у разі: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діял ьності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впли­вають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; використання надр не для тієї мети, для якоїїх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у ко­ристування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених п. п. 4, 5, 6 ст. 26 КУпН, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами. Вимоги наведеної норми не застосовуються до користувачів надр за угодою про розподіл про­дукції. У таких випадках право користування надрами може бути припинено, обмежено чи тимчасово заборонено (зупинено) лише у разі: припинення (в тому числі дострокового) діїугоди про розподіл продукції, що здійснюється на умовах і в порядку, передбачених такою угодою; виникнення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей або довкіллю. Особливості та умови обмеження або припинення чи тимчасової заборони (зупинення) користування надрами відпо­відно до угоди про розподіл продукції визначаються Законом «Про угоди про розподіл продукції».

Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобу­вання корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі по­рушення ними порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність або користування земельних ділянках місцевими Радами народних депутатів або іншими спеціально уповноваженими органами в порядку, передбаченому законодавством України.