§ 1. Поняття і структура державного фонду надр та державного фонду родовищ корисних копалин

Світовий досвід доводить, що основу економіки та промислового прогресу будь-якої держави становлять використання чи видобуток мінеральних ресурсів, які переважно знаходяться в надрах.

Значення надр у житті суспільства неоціниме. Вони є унікальним приклад­ним ресурсом, який має виняткову економічну цінність як частина геологічного середовища, що може використовуватися і в якості операційно-просторового базисудіяльності людей.У своєму взаємозв'язку з іншими природними ресурса­ми надра є окремим природним об'єктом, який має особливий правовий режим.

Гірничі відносини регул юються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра та іншими законодавчими актами, що видаються відповідно до них. Завданням Кодексу про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, га­рантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Законодавча база, яка була створена за роки незалежності, сприяє захисту екологічних, економічних і майнових інтересів держави, громадян, підприємств, установ і організацій, а також відновлення їх порушених прав. Однак значна кількість нормативних актів характеризується відсутністю системного підходу до розробки і реалізації законодавчої бази державного регулювання відносин в галузі використання і охорони надр. Для цього потрібно удосконалення механізму регулювання, управління та контролю суспільними відносинами в процесі використання та охорони надр.

Питання визначення поняття «надра» є одним з дискусійних в сучасній юридичній літературі. Не зважаючи на дискусійність цього питання, само гір­ниче законодавство містить визначення поняття про надра. Так, за ст. 1 КУпН, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водойму і простягається до глибини, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Залишаючи без детального аналізу правовий зміст і повноту об'єму приведеного визначення надр, слід все жтаки приділити увагу на те, що гірниче законодавство широко користується словосполученням «корисні копалини», виділяє їх в якості об'єктів правового регулювання. Однак застосовувати ці по­няття як синоніми в своєму розумінні неможливо, так як поняття «надра» більш широке і багатогранне.

Цікавим постає питання про зміст поняття надр та їх правового режиму з визначенням зовнішніх меж надр. Кодекс про надра визначає, що надра простя­гаються до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Стосовно геологічного вивчення нафтогазоносності надр Законом України «Про нафту і газ» дається конкретизоване поняття: «комплекс робіт (геологічне знімання, геофізичні, геохімічні, аерокосмогеологічні дослідження, прямі пошуки, буріння і випробування свердловин, дослідно-промислова розробка, науково-дослідні і тематичні роботи, їх аналіз і узагальнення), що проводяться з метою вивчення геологічної будови і нафтогазоносності надр на певній території»¹.

Відповідно ст. 2 Закону «Про державну геологічну службу» від 4 листопада 1999 року^{[279] [280], геологічне вивчення надр являє собою спеціальні роботи і дослід­ження, спрямовані на отримання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства. Виявлення можливостей людини ефективно впливати на природні процеси, регулювати напрями і напруженість такого впливу і перед­бачається визначення нижньої межі надр.}

В спеціальній літературі існує питання про розмежування таких природних об'єктів як земля і надра, а також сфери застосування земельного і надрового права.

Межа між надрами і поверхнею (землею) як самостійними об'єктами права власності має проходити там, де використання земної товщі як надр не вабить негативні наслідки для землекористування, а використання її в якості поверхні не наносить шкоди надрам. Гірниче право покликане регулювати не співвідношення надр і землі в їх загальновизнаному розумінні, а різні форми суспільних відносин, які виникають в процесі використання земної товщі для тих чи інших потреб.

Місця виходу корисних копалин розглядаються законодавством в якості і надр, і землі, тобто перед нами прикордонне явище. Виникає необхідність розмежування понять поверхні землі і надр. Мета розмежування - визначення сфери діїземельного і гірничого законодавства, оскільки використання поверхні регулюється земельним законодавством, а використання корисної копалини - гірничим.

Принцип розмежування поверхні землі та надр залежить від цільового при­значення певноїземельноїділянки,а саме-відтого, чи використовуватиметься ділянка землі як земля (поверхня) або як надра. В залежності від цього надається пріоритет земельному або гірничому законодавству. Розмежувальним критерієм тут виступає наявність (або відсутність) необхідності у відділенні частин речовини земного покриву від природного середовища.

Річ у тому, що головне багатство надр - це корисні копалини. Корисні копа­лини, які виходять на поверхню, слід розглядати не в якості складових частин надр, а як самостійні відокремлені елементи природи. Тому об'єктом гірничих відносин виступають «корисні копалини», «гірські породи», «мінеральні ресурси» та «мінеральна сировина».

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Усі родовища корисних копа­лин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною фонду надр.

Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально упо­вноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Державний фонд надр фор­мується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Саме родовища корисних копалин породжували вікові суперечки між землевласни­ками і промисловцями за права на надра, а не можливість вести під земним покривом будівництва споруд. Саме вони стали єдиною причиною розділення права на надра від права на поверхні.

З'ясовуючи юридичні ознаки надр, необхідно їх відокремити від землі та підземних вод. Загальним критерієм відокремлення даних об'єктів є їхні природно-фізичні властивості, згідно з якими надра являють собою об'ємно- площинні простори природного середовища, в той час як земна поверхня є лінійно-площинним простором цього середовища.

Спеціальними ознаками відокремлення надр від поверхневого шару землі в процесі видобування корисних копалин виступають мета та спосіб викорис­тання просторів природного середовища: у випадках вилучення з останнього будь-якої природної речовини (незалежно від ступеня її користі) здійснюється надрокористування; а при іншому способі використанні таких просторів має міс­це користування поверхнею землі. Ці ознаки дозволяють віднести до різновиду користування надрами також процес видобування підземних вод: переміщення вод без відриву від природного середовища по штучним каналам, тунелям, тру­бопроводам, навітьз використаннямтехнічнихзасобів примусової циркуляції, є потенційно корисною антропогенною діяльністю, що забезпечує, в залежності від цільового використання цих вод, водокористування або надрокористування у вигляді добування води як корисної копалини.

Критеріями відокремлення надр від земної поверхні у процесі підземного будівництва, захоронения відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод тощо служить основне цільове призначення споруд, що будуються, та існуючих порожніх просторів природного середовища. Споруди, призначені функціонувати під землею, та сховища, в яких відходи захороню­ються до земної товщі, стічні води, безвідносно до ступеня свого заглиблення до внутрішньої геосфери, займатимуть ділянки надрових порожнин. Напроти, коли споруда призначена для експлуатації безпосередньо на поверхні землі, незалежно від масштабів заглиблення утовщу фундаменту, здійснюється перш за все землекористування.