Соціальне партнерство. Колективний договір
Норма закону
Соціальне партнерство - система взаємовідносин між працівниками (представниками працівників), ро ботодавцями (представниками роботодавців), органа ми державної влади, органами місцевого самоврядуван ня, спрямована на забезпечення узгодження інтересів працівників і роботодавців з питань регулювання тру дових відносин та інших безпосередньо пов’язаних з ними відносин.
Основними принципами соціального партнерства є:
• рівноправність сторін;
• повага і врахування інтересів сторін;
• зацікавленість сторін в договірних відносинах;
• сприяння держави у зміцненні та розвитку соціального партнерства на демократичній основі;
• дотримання сторонами законів та інших нормативно- правових актів;
• свобода вибору при обговоренні питань, що належать до сфери праці;
• добровільність прийняття сторонами на себе зобов’язань;
• реальність зобов’язань, прийнятих на себе сторонами;
• обов’язковість виконання колективних договорів, угод;
• контроль за виконанням прийнятих колективних договорів, угод;
• відповідальність сторін за невиконання з їхньої вини колективних договбрів, угод.
Буква закону - Кодекс законів про працю УкраХни (далі - КЗпПУ)
Cm. 10. Колективний договір
Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально- економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
При внесенні в колективний договір умов, що суперечать мисонодавству, останні не мають сили, є нікчемними і засто- ■ (жуватися не можуть. Водночас ст. 13 КЗпПУ і ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» допускають можім вість внесення в колективні договори умов, що поліпшують становище працівників порівняно із законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії).
Колективний договір укладається на підприємствах, в ѵстановах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
[1] колективному договорі встановлюють взаємні зобов’язання
сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-
економічних відносин, зокрема:
• зміни в організації виробництва і праці;
• забезпечення продуктивної зайнятості;
• нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
• участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації;
• режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
• умов і охорони праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
• гарантій діяльності профспілкової чи інших представниці, них організацій трудящих;
• умови регулювання фондів оплати праці.
Колективний договір підлягає реєстрації місцевими орт
нами державної виконавчої влади. Він набирає чинності з дил його підписання представниками сторін або з дня, зазначено го у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не уклп дуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не перед бачено договором.
У разі реорганізації підприємства колективний договір збе рігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.
2.