Предмет оподатковування

Одним їхній елементів, що найбільше чітко і явно трансформує родову категорію об’єкта в площину застосування, використання конструкції податку є предмет оподатковування. Предмет оподатковування дуже близький об’єкту оподатковування.

Так, об’єкт оподаткування може бути представлений групою предметів. Наприклад, при оподаткуванні фізичних осіб об’єктом виступає сукупний річний дохід, що включає в себе цілий набір предметів оподаткування (заробітну плату, доходи від підприємницької діяльності, авторські гонорари тощо). Практично збігаються об’єкт і предмет оподаткування при нарахуванні плати за землю. Однак якщо об’єктом тут виступає земельна ділянка, то предметом - конкретна земельна ділянка, і залежно від його специфічних особ­ливостей (знаходження в межах міста або за його межами, характер грунту, інші деталі) і визначається об’єкт оподаткування.

Прикладом чіткого визначення предмета оподаткування може бути французьке податкове законодавство, що, установлюючи податок з будов, виділяє будь-який будинок, що постійно перебуває в тому самому місці. При цьому його фундамент повинен бути обов’язково виготовлений з бетону, цементу або цегли, незалежно від матеріалу, з якого побудований сам будинок. Подібний підхід характерний і для шведського законодавства, де при розрахунку об’єкта страхового внеску через хворобу й обчислення пенсії враховується цілий ряд доходів: грошові суми, видані підприємцем працівникові протягом

року, вартість отриманих останнім натуральних послуг: безкоштовне харчування, транспорт, житло тощо¹⁰⁸.

Розмежування об’єкта й предмета оподаткування виступає найбільше рельєфно в податку на майно, однак ці поняття розріз­няються й при оподаткуванні доходів. Дохід може бути отриманий у різних формах - у коштах (у національній або іноземній валюті), у виді майна, безоплатних послуг та ін. Причому, якщо такі форми доходу не враховуються, то це призводить до ухилення від оподаткування. Показово, що в Податковому кодексі Російської Федерації після визначення об’єкта оподаткування (ст. 38) закріп­люються й конкретні предмети оподаткування: товари (п. З ст. 38,); роботи й послуги (пп. 4, 5 ст. 38): реалізація товарів, робіт або послуг (ст. 39), майно (п. 2 ст. 38).¹⁰⁹

Поняття '‘об’єкт оподаткування” близьке за значенням до терміна “предмет оподаткування”, що має ознаки фактичного (не юридичного) характеру й обгрунтовує стягнення відповідного податку. Наприклад, об’єктом податку на землю є право власності на земельну ділянку, а не на земельну ділянку безпосередньо ( вона - предмет оподат­кування). Сама по собі земельна ділянка не породжує ніяких податкових наслідків. Наслідок породжує певний стан суб’єкта щодо предмета оподаткування, у даному випадку - право власності. Практичне значення цього твердження можна продемонструвати на такому прикладі. Якщо платник податків не вказує в декларації факт права власності на те або інше майно, то його дію слід кваліфікувати як приховування об’єкта оподаткування, навіть якщо він і користується цим майном відкрито.

Необхідність чітко розрізняти поняття “об’єкт оподаткування” і “предмет оподаткування” викликана також і тим, що існує потреба вичленувати із предметів матеріального світу саме ті, з якими законодавець пов’язує податкові наслідки. Предмет оподаткування являє собою події, речі і явища матеріального світу, які обумовлюють об’єкт оподаткування (квартира, земельна ділянка, економічний ефект (вигода), товар, гроші). Сам по собі предмет оподаткування не породжує податкових наслідків, у той час як певний юридичний стан суб’єкта стосовно нього є передумовою для появи відповідних податкових зобов’язань.

'“Див. Козырни А. Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. M.: Манускрипт, 1993. С. 40.

^|0*Днв. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть первая H Собрание законо­дательства Российской Федерации. 1998. № 31. Ст. 3824.

13.2.