<<
>>

§ 3. Особливості методики розслідування терористичних актів1

Тероризм за останні десятиліття набув статусу явища глобального масш­табу. З року в рік, зростає кількість вчинення терористичних актів, а самі вони стали ще більш агресивними та жорстокими. Якщо на початку 70-х років го­ловним об'єктом терористів була власність, то у 80-х роках, за урядовими даними США, половина всіх терористичних актів була спрямована проти людей.

Криміналістична характеристика тероризму складається з таких еле­ментів:

Спосіб вчинення злочину. Аналіз сучасної діяльності різних терористич­них груп свідчить, що в цілому спосіб вчинення терористичного акту залежить від ідеологічної платформи конкретного угруповання, його цілей та напрямків діяльності.

Але також існують такі способи як: захоплення заручників, підпали, захоплення літаків, захоплення адміністративних будівель, вбивство вищих посадових осіб держави та посадових осіб спецслужо, використання біологіч­ної зброї, зброї масового ураження, комп'ютерний тероризм тощо.

Спосіб підготовки до вчинення злочину. Вчиненню терористичних актів, як правило, передує ретельна підготовка. Це може бути: відшукання вибухів­ки, виготовлення вибухових пристроїв, придбання зброї, підшукання співучас­ників, спеціальна підготовка виконавців та інше.

Слід мати на увазі, що підготовчі дії терористів залежать від того в якій формі планується вчинити той чи інший теракт.

На етапі готування до вчинення теракту у правоохоронців вже з'являється можливість притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів як незаконне зберігання вогнепальної зброї, вибухових речовин та інше.

1 Даний розділ написаний спільно з Прилипком Р. В. 524

Підготовка терористів здійснюється, як правило, у спеціально створених для цих цілей таборах та полігонах, із залученням інструкторів для навчання володін­ня зброєю, вибухівкою, прийомами рукопашного бою та інше. Нерідко вчиненню певного терористичного акту передує вчинення цілої низки інших злочинів.

Спосіб приховування злочину. Для терористів важливо, щоб про їх діяль­ність, про вчинювані ними терористичні акти дізналось якомога більше людей, було привернуто увагу світової спільноти. Тому, як правило, вони не прихо­вують здійснення ними терактів, але приховують сліди злочину, які можуть вказувати на причетність до цього злочину конкретної особи. Вони намага­ються всіляко приховати сліди, які вказували б на конкретну особу. Напри­клад, використовуються вибухові пристрої сповільненої дії, з годинниковими замикачами чи з радіокерованими детонаторами, тобто застосовуються вибу­хові пристрої, які можуть вибухнути без обов'язкової присутності на місці ви­буху терориста. Разом з цим, більшість слідів, які могли б допомогти слідству встановити особу, причетну до вчинення вибуху, знищуються безпосередньо самим вибухом, а свідки, які могли б вказати на злочинця під впливом пере­житого від вибуху жаху, не в змозі дати достовірні свідчення.

Місце вчинення злочину. Місце вчинення злочину залежить від того, в який саме спосіб буде вчинено терористичний акт. Наприклад, місцем вчи­нення вибуху, будуть місця найбільшого скупчення людей (великі адміністра­тивні будівлі, заклади торгівлі, громадський транспорт, зокрема, метрополі­тен, місця громадського відпочинку, вокзали, аеропорти, літаки, людні вулиці та площі тощо). А у разі захоплення заручників місцем вчинення можуть бути літаки, адміністративні будівлі, приміщення дипломатичних представництв, заклади торгівлі і т.

д.

Час вчинення терористичних актів залежить від конкретної мети, яка_ стоїть перед терористами. Слід пам'ятати, що вони чітко планують свої операції, тому для вчинення теракту обирають найбільш слушний час. Наприклад, якщо терори­сти мають намір здійснити вибух на вулиці, то це буде у «час пік»; у випадку, коли мають намір підірвати житловий будинок, це буде нічний час і т. д.

Особа злочинця (терориста)

На жаль, на теперішній час відсутні наукові дослідження стосовно розгор­нутої характеристики особи терориста на достатньо репрезентативному рівні. Тому відомі досить розрізнені факти з цього приводу, які в свою чергу, мають велике значення для розуміння саме мотивації тероризму. Особи старшого віку, переважно організатори та керівники, а молодшого - виконавці. Певну частку серед терористів складають люди зі спеціальною, спрямованою на здійснення терористичної діяльності, підготовкою. На думку психологів, для терористів характерним є верховенство емоцій над розумом (імпульсивність), упередженість оцінок, низький поріг терпимості (дратівливість, збудливість), відсутність належного самоконтролю. Деякі вчені припускають, що терористи, за своїми психологічними особливостями близькі до убивців. У терористичні групи потрапляють особи різних професій, практично з усіх прошарків суспі­льства. Вони представляють собою різноманітність культур та національнос­тей і підтримують широкий спектр ідеологічних напрямків. Багато терористів

525

є людьми, які в свій час, виступаючи за певні права і свободи, були засуджені державою, поставлені за межу закону. Для таких людей тероризм стає соціа­льною помстою державі.

Особистісні особливості терористів багато в чому залежать від форм і ви­дів тероризму, його цільової і значеннєвої спрямованості, характеру функціо­нуючих у них терористичних груп, регіону дій усього формування, соціально-демографічних, етнопсихологічних, кримінологічних та інших рис особистості терористів. Для виявлення рис, що мають криміналістичне значення, необхід­но звернути увагу на рівень злочинного досвіду і професіоналізму членів гру­пи, їхнє положення в структурі групи. У терористичних організаціях, у всіх їхніх структурних ланках переважають в основному чоловіки у віці від 20 до 35 ро­ків, непрацюючі, з неповною середньою і середньою освітою, проте, серед терористів є значна кількість жінок.

У терористичних організаціях, що займаються наркобізнесом, який забез­печує високий прибуток при відносно некваліфікованій і не трудомісткій роботі, особливо висока частка молоді, що не має спеціальності. У групах, які здійсню­ють терористичну діяльність у сфері економіки і фінансів, віковий рівень її учас­ників вищий, як і рівень їх загальної і спеціальної кримінальної підготовки.

У терористичних формуваннях ідейно-політичної спрямованості відсоток раніше засуджених незначний. Проте, у загально злочинних формуваннях, що займаються безпосередньо кримінальним тероризмом, спостерігається вели­кий відсоток раніше засуджених (72%). Кримінальному тероризму властива така риса, як досить високий рівень злочинного професіоналізму 82% членів груп, котрі задіяні у кримінальному тероризмі, володіють більшістю типових ознак кримінального професіоналізму.

Специфікою кримінального терористичного формування є і те, що поряд із кримінальним професіоналізмом його члени (особливо ті, що здійснюють зло­чини в сфері економіки) ширше, ніж у будь-яких інших злочинах, використову­ють звичайний трудовий і службово-посадовий професіоналізм і свої спеціальні знання.

Серед керівників кримінальної терористичної організації великий відсоток раніше засуджених. До числа основних якостей, властивих сучасному лідеру терористичної злочинної групи, відносяться: наявність досвіду злочинної дія­льності; вольові якості; більш високі, у порівнянні з іншими учасниками, розу­мові здібності; фізична сила; уміння дотримувати слова; заповзятливість; ко­мунікабельність; рішучість у діях; знання зовнішніх і внутрішніх умов функціо­нування групи; швидкість орієнтування і прийняття рішень у складних для злочинної терористичної групи ситуаціях; уміння забезпечити конспіратив­ність підготовлюваних і вчинюваних групою злочинів. Вивчення кримінальних справ дозволило виділити вченим такі типи лідерів кримінальних терорис­тичних груп: лише натхненники і лідери-організатори, лідери змішаного типу, а також лідери, що не тільки безпосередньо керують злочинними діями, але і виявляють активність у створенні терористичних груп і забезпечують їхнє функціонування. Найбільш далеко стоять від реальних злочинів лідери-нат-хненники, що можуть задля особистої безпеки виконувати функції лише техніч-

526

ного чи «кримінального» керівника, чи радника, юридичного консультанта який застерігає членів своєї групи від небезпечних для її існування кроків! Разом з тим такий лідер часто є психологічно сильною особистістю, здатною зміцнити рішучість своїх підлеглих. Таких лідерів у вивчених кримінальних справах виявлено 4%.

Ініціатор - нестабільний, перехідний тип лідера. Найчастіше ініціатива в нього поєднується з іншими функціями, наприклад організаторськими. У роз­глянутих кримінальних справах мало місце кілька випадків, коли терористич­на група доручала одному чи декільком своїм членам влаштуватися на роботу у визначену господарську організацію і стати ініціаторами діяльності, вигідної для терористичної групи. Центральною фігурою терористичного формування, як правило, є лідер-організатор. Найчастіше це послідовно-криміногенний тип особистості, що характеризується високим ступенем антигромадської спря­мованості, зі сформованою негативною особистісною орієнтацією, що не про­сто використовує чи підшукує придатну ситуацію для здійснення злочинів, але і створює її, активно переборюючи зустрічні перешкоди.

У великих терористичних організаціях серед виконавців можуть бути свої лідери. Це найбільше кримінальне досвідчені люди чи особи, що за доручен­ням керівників виконують контрольні функції, стежать за «чистотою» вчинення злочинів. Такі лідери «середньої ланки» виявлені в 20% вивчених справ. Ха­рактеристика лідерів була б неповною без відомостей про змішані типи ліде­рів. У процесі дослідження вченим вдалося виявити такі 'їхні різновиди:

1) лідери, послідовно чи одночасно виконуючі функції натхненника, ініціа­тора й організатора, таких лідерів у вивчених кримінальних справах було 5%;

2) лідери, що виконували роль ініціатрра-організатора (16% справ);

3) організатори-керівники зафіксовані у 42% випадків;

4) керівник-виконавець - 37% кримінальних терористичних злочинних груп.

Роль виконавців у кримінальній-терористичній діяльності значна. Дослі­дження показали, що структура виконавців терористичної групи може бути представлена декількома їх різновидами. Основне виконавське «навантажен­ня» у ній несуть не всі особи, а лише їхня частина, яку можна назвати голов­ною. Серед них особливо виділяються ініціативні виконавці, що, як правило, чи виконують функції лідерів-виконавців, чи змушені бути лідерами зі зміша­ними функціями, а також особи, що мають вкрай корисливі нахили.

Особливу частину активних виконавців складають члени груп, які знахо­дяться в складному кримінальному «технологічному» ланцюжку й об'єктивно не спроможні залишити свою злочинну діяльність без збитку для злочинної групи в цілому.

Другорядні виконавці, як правило, діють у складі кримінальної-терорис-тичної групи постійно, чи ж залучаються епізодично. Вони можуть мати частку прибутку від явно злочинних операцій.

Найвища психологічна згуртованість притаманна терористичним форму­ванням ідейно-політичного спрямування, де еліта становить собою вольових, грамотних організаторів, ідеологів, політиків, досить багатих людей, щоб бути

527

незалежними, здійснюють фінансово-матеріальне забезпечення тероризму. Ці люди, зазвичай, самі зв'язані із суспільними рухами, партіями, керівниками і політиками інших держав, здійснюють фінансову, ідеологічну й іншу підтрим­ку тероризму.

Особа потерпілого

Жертвою тероризму може стати будь-яка особа: як-то президент країни, так і будь-який пересічний громадянин. Все залежить від конкретного терори­стичного угруповання, його ідеологічної платформи та способів втілення в життя своїх намірів. Наприклад, жертвами націоналістичного тероризму стають вищі посадові особи держави, військовослужбовці, правоохоронці та представ­ники «ворожої» нації, а жертвами релігійного тероризму - представники іншо­го віросповідання.

Обстановка місця вчинення злочину. Характерним є те, що терористи досить часто використовують певну обстановку. Більшість терактів із застосу­ванням вибухівки здійснюються в місцях найбільшого скупчення людей, з не­значним контролем з боку правоохоронців, у цьому випадку буде велика кіль­кість як постраждалих, так і свідків.

Відомі випадки, коли терористи самі створювали певну обстановку для проведення теракту.

Предмет злочинного посягання. Для терористів не характерні пося­гання на предмети матеріального світу. Вони тепер досить рідко викрадають літаки та захоплюють будівлі. В основному вони посягають на ті предмети, які можуть сприяти успішному проведенню терористичних актів, а самі теракти спрямовані проти особи.

Слідова картина злочину. При вчиненні терористичного акту, як прави­ло, залишається багато слідів самого теракту та майже немає слідів, які вка­зували б на конкретну особу, яка його вчинила. Це пов'язано з мотивацією терористичних актів. Для терористів важливо, щоб про їх терористичну дія­льність дізналась якомога більша кількість людей, тільки в такому випадку буде досягнута ціль утримання суспільства в страхові, його дестабілізація тощо. Без­карність терористів, ще більше загострює кризу в суспільстві, що також сприяє терористам. Тому, слід приділяти особливу увагу відшуканню слідів, які б вка­зували на причетність до злочину певної терористичної фупи та конкретної особи, члена цього злочинного формування. Також, характерно те, що при вчи­ненні теракту є велика кількість свідків, а тому вчасне виявлення всіх можливих очевидців події та їх правильно організоване (з урахуванням їхнього психологіч­ного стану) опитування сприятиме розкриттю та розслідуванню даного злочину.

Загальні засади методики розслідування тероризму та особливо­сті порушення кримінальної справи

Своєрідність і специфічність терористичної злочинності в цілому і її окре­мих кримінальних проявів полягає не тільки в розглянутих вище особливос­тях, але й у криміналістичній методиці розкриття і розслідування терористич­них актів.

Особливістю порушення кримінальної справи по факту тероризму є те, що в одних випадках розслідуванню передує різна по тривалості (найчастіше

528

тривала) оперативна перевірка функціонування терористичної групи, що за­кінчується слідчо-оперативною операцією по затриманню на «гарячому» окремих її учасників. В інших - розслідування починається з факту вчинення тероризму. У першому випадку розслідуванню передує виявлення, вивчення, нагромадження необхідної інформації і відповідне процесуальне документу­вання злочинної діяльності на оперативно-розшуковому рівні, що має свою методику.

Слідчий і оперативні працівники спочатку повинні визначити приналеж­ність терористичної організації, а вже потім зібрати необхідні відомості для встановлення конкретно винних.

Оперативні працівники повинні бути добре інформовані про всі особливо­сті терористичної організації, підтримувати постійний зв'язок із правоохорон­ними органами інших країн, від яких може бути отримана інформація про зло­чин, що готується, або дані, що допомагають розкрити вже вчинений терорис­тичний злочин. Оперативні працівники повинні бути оснащені відповідними технічними засобами для фіксації інформації (відео-фотозйомка, звукозапис і ін.), складаючи водночас відповідні протоколи про їх застосування.

Недоліки, властиві документуванню результатів діяльності злочинних діянь, нерідко пов'язані з неможливістю використовувати необхідні технічні за­соби (іноді через їх відсутність, а часом і невмінням їх правильно застосовува­ти), та з недостатнім знанням кримінально-процесуального законодавства опе-ративно-розшуковими працівниками. Зокрема, незнання ними норм КПК (того, що слід доказувати по кримінальній справі) позбавляє оперативних працівників цільової спрямованості в збиранні розшукової інформації. Це призводить до того, що зібрані і задокументовані дані не дозволяють вчасно почати розсліду­вання, тому що не забезпечують слідчу перспективу кримінальної справи.

Розслідування злочинів, здійснених терористичними фупами, доцільно доручити спеціально створеному для цього підрозділу.

Головним завданням у процесі розслідування є якнайшвидше виявлення ознак діяльності терористичної групи. Для цього насамперед необхідно від­штовхуватися від специфічних рис, притаманних її окремим видам. Необхідно звертати увагу на конкретні ознаки прояву типових рис терористичної злочинності: навмисність, зухвалість діяння, продуманість його місця, часу вчинення; складний спосіб вчинення терористичного акту і можливість його безпечного вчинення за участю декількох виконавців з чітким розподілом ро­льових функцій; тривале, ретельне і приховане спостереження за об'єктом злочинного зазіхання; наявність слідів і інших матеріальних наслідків діяння, що вказують на високу технічну оснащеність і озброєність її виконавців, які доступні лише злочинній організації, з великими матеріальними засобами (використання пристроїв підслуховування, передавачів, автомашин іноземних марок, форми працівників правоохоронних органів і відповідних документів, сучасної вогнепальної зброї, електрошокових кийків та ін.); характер спрямо­ваності теракту, пов'язаного з одержанням великих грошових сум чи матері­альних цінностей; ретельно продуманий (не випадковий) вибір об'єктів зло­чинного зазіхання (банківські, комерційні й інші структури, або окремі грома-

529

дяни, що володіють великими грошовими сумами чи коштовностями, нерідко здобутим протиправним шляхом); хитромудрі, витончені і швидкі способи ре­алізації злочинно нажитих грошей і матеріальних цінностей: здійснення теро­ристичного акту ще невідомою групою; специфічне поводження затриманих, підозрюваних (нахабність, заперечування своєї вини, обструкція, конфронта­ція зі слідчим, складні відносини затриманих між собою тощо); часто відсут­ність свідків чи їх повна «непоінформованість», нещирість показань потерпі­лих і свідків; швидке спрацьовування захисних механізмів, характерних саме для терористичної організації, що має політичні і корумповані зв'язки, групи безпеки, своїх адвокатів (погрози слідчому і його близьким, тиск на слідство різних впливових осіб, підключення найбільш досвідчених адвокатів, що ви­переджають процес розслідування, унеможливлюють документування дій терористичного злочинного формування тощо).

Виявлення зазначених ознак має здійснюватись не тільки в ході дослідної перевірки, але і з початком розслідування. Однак далеко не всі вони можуть бути виявлені навіть на початку розслідування тому, що на це впливає те, що винні є членами не простої групи злочинців, а терористичного формування. Відомості про це можна отримати під час допиту свідків (очевидців), потерпі­лих, огляду місця події чи використаних при вчиненні злочину документів, знарядь, зброї, технічних, транспортних та інших засобів, по слідах пальців рук, взуття, виявлених кулях і гільзах, способу вчинення діяння і т. п.

Ретельна процесуально-криміналістична оцінка первинної інформації не­обхідна і тоді, коли до слідчого надходять результати тривалої роботи опера-тивно-розшукових органів, які вказують на те, що злочин, який підлягає роз­слідуванню, вчинений терористичною групою.

Саме наявність у первинній оперативно-розшуковій інформації відомос­тей про подію злочину й осіб, до нього причетних, забезпечує слідчу і судову перспективу, дозволяє чіткіше спланувати розслідування. Подальше розслі­дування повинне бути націлене на перевірку факту вчинення злочину терори­стичною групою, її цілей, чисельності, структури, району дії і т. д. Не менш важливо якнайшвидше розібратися в механізмі вчинення акту тероризму. Са­ме такі знання допомагають виявити базову спрямованість злочинної діяль­ності групи, її системність, інші чинники та епізоди терористичної активності.

Законспірованість терористичних формувань і їх зв'язків між окремими чле­нами, їхня кругова порука, ретельна підготовка злочинних акцій і приховання слідів, зухвалість, твердість, витонченість дій, швидкість учинення самого зло­чину, нерідко вчинення збройного опору оперативним і слідчим органам, мож­ливість витоку і розшифровування оперативнр-розшукової інформації, отрима­ної внаслідок корумпованих і політичних зв'язків, відсутність необхідного захис­ту від злочинців свідків і потерпілих додають певної специфіки у комплекс методів і засобів розслідування терористичної діяльності й оперативно-розшу-кових заходів.

У ході розслідування таких справ потрібно проводити значно більше, ніж по інших кримінальних справах, різних криміналістичних операцій на всіх ста­діях розслідування й особливо з його початком. У цьому полягає специфіка

530

їхнього розслідування. Зокрема, мова йде про припинення і попередження розпочатих і підготовлених терористичних актів, затримання злочинців «на гарячому», їх розшук та ознаками зовнішності й іншими даними, встановлення номерів телефонів і місць, звідки ведуться телефонні переговори, прослухо-вування і запис телефонних та інших переговорів, виявлення корумпованих і політичних зв'язків, контрольовані операції з предметами, що перебувають у легальному і нелегальному обігу, забезпечення захисту потерпілих і свідків тощо. Слідчий, визначивши необхідність проведення криміналістичної опера­ції і достатність наявної для цього інформації, разом з оперативно-розшуко-вими працівниками повинен розробити спільний план її проведення. У ньому необхідно визначити час і місце здійснення операції, число виконавців і ви­значення їх ролі, характер використовуваних технічних засобів і методів, по­рядок фіксації ходу операції і її результатів. Повинно бути вирішене питання про доцільність участі в операції слідчого, у разі потреби такої участі треба визначити його роль у суворій відповідності з кримінально-процесуальним законом. Криміналістичні операції (головним чином по забезпеченню безпеки свідків і потерпілих) можуть проводитися як до, так і після закінчення розслі­дування, вже в суді.

Для успіху розслідування важливо вміло застосувати криміналістичну та іншу техніку і відповідні навики, тому що винні, як правило, не дають правди­вих показань, не зізнаються у вчиненому, створюють перешкоди в роботі слід­чого, а інформацію, яка б викривала їх, з інших джерел (наприклад, від свідків і потерпілих), він може отримати не завжди. Тому повинні широко використо­вуватися аудіо- та відеозапис, фото- і кінозйомка, засоби електронного про-слуховування і спостереження й інша спеціальна техніка. Необхідно викори­стовувати інформаційно-довідкові обліки, автоматизовані інформаційно-по­шукові системи і накопичені в окремих слідчо-оперативних підрозділах масиви комп'ютерної інформації про осіб і організації, підозрюваних у при­четності до терористичної діяльності, про вже вчинені злочини, що перебу­вають у стадії розслідування. Істотно важлива інформація про терористів і терористичні організації може бути отримана і по лінії НЦБ Інтерполу чи Європолу, а також Міжнародної поліцейської асоціації (МПА).

Першочергові і невідкладні слідчі дії

До числа першочергових слідчих дій відноситься допит підозрюваного. При допиті треба враховувати не тільки індивідуальні особистісні особливості підозрюваного, але і його місце в структурі терористичної групи, відносини з лідером і т. д. Слідчому необхідно також визначити послідовність перших до­питів з урахуванням наявних рекомендацій по розслідуванню терористичних злочинів. При допиті можуть бути прийнятні комплекси тактичних прийомів, придатні для ситуацій, коли доказів недостатньо чи в них є прогалини. По­трібно враховувати і використовувати з проведенням слідчих дій той факт, що в терористичних групах можуть існувати приховані чи відкриті суперечності і конфлікти між окремими затриманими підозрюваними можуть складатися на­пружені відносини, що у разі їхньої затримки здатні ще більш посилитися че­рез незнання того, як поведеться і які дасть показання інший затриманий.

531

Приголомшення від цих конфліктів можуть бути посилені і слідчим, напри­клад, шляхом прояву поінформованості про їхнє існування і їхні причини, об­рання щодо затриманих різних запобіжних заходів, умов утримання, викорис­тання отриманих від них показань тощо. Протиріччя, які будуть виникати в їхніх показаннях, іноді доцільно усувати не шляхом проведення очних ставок, а іншими способами, тому що стосовно членів терористичних злочинних груп дуже важко спрогнозувати усі варіанти їхньої поведінки на очній ставці. Далі, коли слідчий добре вивчить підозрюваних і поповнить свій арсенал доказів, проведення очних ставок цілком можливе.

Подальші слідчі дїі

Комплекс подальших слідчих дій включає допити свідків, перевірки пока­зань на місці, очні ставки, допити обвинувачуваних. При цьому можуть вико­ристовувати багато тактичних прийомів, що придатні для будь-яких справ, але з урахуванням особливостей терористичної злочинності, психологічних рис даних терористів.

Ситуації, що виникають у ході розслідування, визначаються в основному такими чинниками.

1. Через корумповані зв'язки, у тому числі і в правоохоронних органах, слідча й оперативно-розшукова інформація частково чи повністю нерідко стає відомою злочинному формуванню, діяння якого розслідуються. Відтак група має можливість контролювати слідство, навіть направляти його потрібним шляхом, передбачати можливий перебіг справи. Тому слідство може бути ускладнене значною протидією з боку ще існуючої терористичної групи, її спробами нейтралізувати, зробити виниклу ситуацію більш сприятливою для себе.

2. Інформаційний аспект розслідування тероризму, особливо на початко­вому етапі, звичайно містить більше оперативно-розшукових і в основному орієнтовних відомостей, ніж кримінально-процесуальних даних, що теж у пев­ній мірі посилює проблемність їхнього використання.

3. Багато чого обумовлюється не тільки зібраними фактичними пошуко­вими і слідчими даними про саму розслідувану подію, але і низкою інших ін­формаційних чинників наявністю чи відсутністю даних, що дозволяють поба­чити перспективу вирішення питання про відповідальність усіх членів даної терористичної групи; характером наявних у слідства правових і інших можли­востей забезпечення безпеки потерпілих і свідків; правової урегульованості методів легалізації розвідувальної роботи оперативно-розшукових органів по даній справі; упевненістю (невпевненістю) у забезпеченні таємниці слідства від членів, фупи, що залишилися на волі; характером наявних відомостей з інформаційно-довідкових джерел МВС і налагодженого взаємозв'язку між слід­чим і оперативними співробітниками; теоретичним і практичним рівнем підго­товленості слідчих і оперативних працівників до розкриття злочинів, учинених терористичними групами; особливостями прояву затриманими солідарності й водночас суперництва між собою тощо.

4. Політичні чинники, що торкаються внутрішньодержавних і міждержав­них відносин. Вони звичайно виявляються з розслідуванням кримінальних

532

справ про терористичні формування ідейно-політичного напрямку і можуть примусити державні органи до певних дій, наприклад, під погрозою убивства заручників обміняти їх на затриманих терористів. Тому слідчий з початку роз­слідування повинен зібрати інформацію про всі вчинені даною терористичною організацією терористичні акти, 'їхні зв'язки з політичними, суспільними форму­ваннями, місця розміщення основних сил, зв'язки з іншими терористичними гру­пами, джерела фінансування і постачання вибухових пристроїв, зброї і т. п.

Криміналістичні ситуації по аналізованих справах можуть мати не тільки слідчий, але і дослідчий і післяслідчий характер. Дослідчі ситуації розсліду­вання, особливо якщо терористична група досить довгий час перебувала під контролем чи в оперативній перевірці, здійснюють дуже значний вплив на хід і результати слідства, тому що вони містять істотну для розслідування інфор­мацію. Післяслідчі ситуації характерні для кримінальних справ, по яких, незва­жаючи на зусилля слідства, вдається виявити не всіх, а лише частину членів терористичної групи. Решта членів, що залишилась на волі, як правило, знову починає вчиняти злочини. У той же час окремі арештовані (засуджені) можуть з різних причин «розговоритися» в місцях позбавлення волі про діяльність їхньої групи, і це може дозволити продовжувати роботу з виявлення злочинців, що сховалися (і особливо лідерів), сприяючи остаточному розвалу срррмування.

Слідчі ситуації при розслідуванні тероризму доцільно поділяти не тіль­ки на ситуації'розслідування і ситуації окремих слідчих дій, але й на ситуації криміналістичних, операцій. Перші можна розділити на ситуації стратегічного і тактичного характеру. До ситуацій стратегічного характеру відносяться такі, що незалежно від слідства полегшують чи утруднюють (навіть унеможливлю­ють) повне розкриття терористичної діяльності і вирішення всіх завдань роз­слідування. Частіше вони зв'язані з впливом на хід розслідування політичних, міжнародних, правових, національних і інших обставин, політичних і корумпо­ваних зв'язків злочинців. Це нерідко робить слідчого заручником політичної і міжнаціональної боротьби, недосконалого законодавства й інших складних процесів. Ситуації тактичного характеру не здатні істотно утруднити чи ви­ключити вирішення стратегічних завдань, але можуть ускладнити чи полегши­ти досягнення важливих проміжних його завдань. Наприклад, рішення одного з затриманих піти на співробітництво зі слідством може полегшити подальше розслідування. Але безуспішні спроби затримати інших виконавців і організа­торів можуть утруднити слідство, але не зробити його неможливим. Нерідко виникають ситуації у зв'язку з необхідністю проведення операцій силами слід­чих і оперативно-розшукових служб (наприклад, по «взяттю на гарячому», звільненню заручників, затримці інших злочинців і ін.).

По ступеню можливого впливу слідчого ситуації можна розділити на конт­рольовані ним, частково контрольовані і неконтрольовані. Перші, у свою чер­гу, можна розділити на контрольовані оперативно-розшуковими засобами в ході дослідчого накопичення розвідувальної інформації і ситуації, контрольо­вані процесуальними засобами вже при розслідуванні. Частково контрольо­вані поділяються на ситуації, що піддаються частковому регулюванню засо­бами криміналістики, організаційно-управлінськими засобами і психологічно.

533

Ними бувають ситуації з приблизно однаковим вмістом у них типових і нети­пових ознак; останні більш складні для слідства і вимагають індивідуального підходу, з урахуванням можливостей слідства, на відміну від типових. Напри­клад, необхідно шукати і застосовувати нетрадиційні прийоми, використовую­чи рекомендації соціологів і психологів.

До числа організаційно-управлінських засобів впливу на ситуації розслі­дування можна віднести ініціювання перевірок, що може змусити організовану злочинну фупу змінити лінію своєї кримінальної діяльності і відповідно в чо­мусь себе виявити, що дозволить надалі її контролювати.

Психологічними засобами регулювання ситуацій можуть служити проду­мані й організовані витоки вигідних для слідства відомостей у пресу, криміна­льне середовище, використання методів рефлексивного управління та ін.

Слідчі ситуації по справах аналізованої категорії можна розділити на ситуації, що відносяться до початкового, наступного і заключного етапу розслідування.

Етапи розслідування

На початковому і наступному етапах розслідування характер ситуації час­то залежить від застосування окремими злочинцями і терористичною органі­зацією в цілому протидії розслідуванню, а також від того, чи вдалося схилити кого-небудь із затриманих до співробітництва, чи беруть участь у розсліду­ванні захисники та ін. Якщо злочинна діяльність знаходилася під контролем оперативно-розшукових служб до початку розслідування, то найчастіше фік­суються окремі злочини, наприклад, оптова торгівля наркотичними речовина­ми і зброєю, вимагання коштів, незаконна торгівля зброєю і т. д. Накопичу­ється матеріал, що дозволяє захопити злочинців зненацька і провести інші операції.

Завданням слідчого є процесуальне закріплення оперативно-розшукрвої інформації і введення її в процес доказування. З огляду на особливості її до­бування і можливу невірогідність, її необхідно ретельно перевіряти, викорис­товуючи оперативно-розшукові методи і дані, здобуті слідчим шляхом.

Після отримання загального уявлення про злочини терористичної групи слід­чі й оперативно-розшукові органи повинні намагатися за рахунок пошукових і ін­ших методів розвити систему одержання даних для виявлення всіх її злочинних акцій. Для цього повинні бути максимально використані і процесуальні засоби (допит підозрюваних, свідків і потерпілих, виїмка й огляд, обшук та ін.). Оскільки розслідування тероризму звичайно починається з одного епізоду, важливо швид­ко виявити всі вчинені даним формуванням злочини і його базову спрямованість.

Схилення кого-небудь з терористів до співробітництва зі слідством істотно полегшує вирішення основних завдань слідства. Багато чого залежить від того, яке місце ця особа займала в ієрархії групи, наскільки вона обізнана про здійс­нені групою злочини, про її керівників, їхні ролі в проведенні злочинних акцій, психологічній атмосфері всередині групи. Дуже важливі відомості про керівників організації, організаторів окремих злочинних акцій, політичні зв'язки, джерела фінансування, місцях розміщення терористичних груп і т. п.

Участь захисника в розслідувані з моменту оголошення підозрюваному по­станови про затримання також іноді створює своєрідну слідчу ситуацію, що ви-

534

магає від слідчого тактичної перебудови його діяльності. Він у певному сенсі втрачає волю у використанні наявних доказів. Терористичні групи часто утри­мують своїх, добре оплачуваних адвокатів, що, як правило, відразу ж з'яв­ляються після затримання терориста. Адвокат, звичайно, необхідний для за­безпечення в процесі ситуації демократичності і змагальності. Але, на жаль, не всі адвокати вибирають законні шляхи у своїй роботі. Деякі з них переко­нують затриманих відмовитися від даних несприятливих для них особисто чи групи показань, вживають заходів по приховуванню слідів і речових доказів, про які затриманий повідомив і які слідчий не встиг ще процесуальне закріпи­ти. Адвокат може «натиснути» на свідків і навіть понятих, не несучи за це від­повідальності.

Слідчий повинен пристосуватися до подібних ситуацій, зокрема макси­мально використовувати час до моменту допущення адвоката до справи, ви­користовуючи всі тактичні прийоми розслідування «по свіжих слідах» після затримки терориста. Необхідно також правильно використовувати фактор раптовості затримання, приховуючи можливу обмеженість відомостей про обсяг наявних проти нього доказів, дефіцит часу в нього для необхідних пояс­нень, можливість їхньої швидкої перевірки, у тому числі на місці вчинення злочину, що дає можливість закріпити наявні в матеріалах справи докази. При одержанні від підозрюваного даних, що вказують на нові можливі джерела доказів, їх необхідно швидко процесуальне закріпити. Це дозволить впевнено вести роботу з ним навіть за участі адвоката.

На наступному і заключному етапах розслідування слідчі ситуації обу­мовлюються: характером зібраного до цього часу фактичного матеріалу про обсяг злочинної діяльності (усієї чи тільки частини) терористичної організа­ції, чисельності й особливості функціонування; кількістю виявлених і затри­маних її членів; наявністю відомостей про те, які ланки організації чи кон­кретні члени є найбільш уразливими елементами її системи; тим, чи вдало­ся слідству розхитати єдність основних і другорядних членів групи; наявніс­тю реальних умов, забезпечених зібраними даними для удару по керівницт­ву групи з метою її знищення і наступного викриття політичних сил, що є натхненниками терору.

<< | >>
Источник: П. Д. Біленчук та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.. 2001

Еще по теме § 3. Особливості методики розслідування терористичних актів1:

  1. Класифікація та структура окремих методик розслідування злочинів
  2. ПОЛОЖЕННЯ про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України
  3. ІНСТРУКЦІЯ з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України
  4. Лекція 23 Особливості розслідування злочинів за «гарячими слідами»
  5. КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ (методика розслідування окремих видів злочинів: організація, автоматизація, алгоритмізація, індивідуалізація )
  6. Розділ X НАУКОВІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
  7. Глава 26 ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ
  8. Розділ XI ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ
  9. Глава ЗО ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ПРОТИ ЛЮДИНИ
  10. Глава 31 ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
  11. Глава 32 ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ, ПОРЯДКУ ТА ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
  12. Глава 33 ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
  13. § 7. Організаційні засади і методика розслідування злочинів у галузі інформаційних технологій
  14. Розділ XII ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -