Поняття міжнародної організації.

Перед тим як розпочати вивчення діяльності міжнародних організацій, потрібно звернутися до визначення цього поняття. При цьому ми наштовхуємося на парадоксальну ситуацію, коли "відчути" приналежність тієї чи іншої міжнародної інституції до категорії міжнародних організацій набагато простіше, аніж дати цьому явищу чітке наукове визначення.

Можливо, найбільш загальне визначення, з якого можна розпочати, запропоноване Г. І. Морозовим: «Міжнародна організація — це стабільна форма міжнародних відносин, що включає, в переважній більшості випадків, контрагентів принаймні з трьох держав і має узгоджені її учасниками цілі, компетенцію діяльності та власні органи, а також інші специфічні організаційні інституції (це може бути статут, процедура, членство, порядок роботи, ухвалення рішень тощо)».

Французький дослідник Ш. Зоргбіб акцентував увагу на трьох основних рисах, що вирізняють міжнародні організації: політична воля до співпраці, зафіксована в установчих документах; наявність постійного апарату, що забезпечує послідовність у розвитку організації й, нарешті, автономність компетенцій та ухвал.

Таким чином, першопричиною створення міжнародної організації є політична воля, що визначає діяльність суб'єкта міжнародних відносин; щоправда, вона характерна для реалізації не лише довготривалих, але й короткотривалих зовнішньополітичних інтересів тієї чи іншої держави. Тому обов'язковою ознакою міжнародної організації мала би бути розвинена інституційна структура, орієнтована на реалізацію діяльності на міжнародній арені. З огляду на це російський дослідник М. А. Ломагін ідентифікує її як "стабільну, чітко структуровану форму міжнародного співробітництва, що створена її членами на добровільних засадах для спільного розв'язання загальних проблем і провадить діяльність у рамках статуту".

Міжнародні організації, як правило, поділяють на дві великі групи:

—міждержавні (міжурядові) організації, засновниками і членами яких виступають держави;

—міжнародні неурядові організації, що об'єднують фізичних або юридичних осіб, діяльність яких здійснюється поза межами офіційної зовнішньої політики держав.

Пропоноване нами загальне визначення міжнародної організації певною мірою стосується обох груп. Проте, аналізуючи діяльність міжурядових та неурядових недержавних організацій у сучасній системі міжнародних відносин, необхідно зробити більший акцент на особливостях кожної з цих груп. Варто також зазначити, що в літературі міжнародно-правової тематики термін "міжнародні організації" закріпився за міждержавними організаціями, цим самим підкреслюючи більш значущу роль останніх у міжнародній політиці. Це також пояснюється тим, що міжнародні неурядові організації набули активного поширення у другій половині XX ст. Це, в свою чергу, позбавило їх належної уваги з боку дослідників. Окрім того, процеси активізації багатосторонніх стосунків призводять до зростання ролі саме таких організацій у системі міжнародних відносин.

Існує досить багато визначень міждержавної (міжурядової) організації. Так, італійський професор міжнародного права Д. Анцилотті наводить визначення, яке зводиться до того, що колективними органами (йдеться про міждержавні організації) є органи, які утворені спільно низкою держав і волевиявлення яких з огляду міжнародного права приписується колективу суб'єктів, причому на підставі цього виникають певні правові наслідки. Американський професор Г. Кельзен визначає міждержавну організацію як організоване міжнародне співтовариство, засноване на підставі міжнародного договору, яким передбачено створення спеціальних органів міжнародного співтовариства для виконання цілей, заради яких створюється міжнародне співтовариство. Ще один американський дослідник Гарольд К. Якобсон визначає міждержавну організацію як інституційну структуру, створену за угодою двох або декількох суверенних держав, з метою проведення регулярних політичних взаємодій.

Узагальнюючи досвід діяльності міждержавних організацій у другій половині XX ст. і накопичений досвід дослідників у цій галузі, можна виокремити риси, характерні для міжнародної організації в цілому:

— участь в об'єднанні різнонаціональних сторін (держав, юридичних чи фізичних осіб, суспільних груп);

— спільні постійні цілі;

— наявність установчого договору (або статуту), що регламентує принципи організації та діяльності утворення;

— постійні інституційні органи, що забезпечують статутну діяльність міжнародної організації;

— рівність учасників об'єднання;

— відповідність цілей діяльності загальновизнаним принципам та міжнародно-правовим нормам.

Отже, міжнародна організація — це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який утворюється щонайменше трьома учасниками міжнародних відносин, що мають спільні цілі, для досягнення яких створюють постійні органи, та діють у межах визначених норм та принципів (статут, процедура, членство тощо).

Недержавні (неурядові) міжнародні організації створюються фізичними особами або суспільними групами для забезпечення спільних індивідуальних чи групових інтересів. Їхня діяльність є самостійною і здійснюється без участі чи посередництва урядових структур.

При визначенні міжнародної неурядової організації варто взяти до уваги резолюцію 288 (X) від 27 лютого 1950 р., ухвалену

Економічною і Соціальною радою ООН, в якій наголошувалося, що будь-яка міжнародна організація, угода про створення якої не носить міжурядового характеру, розглядатиметься як неурядова міжнародна організація. Дослідники частіше за все виділяють такі її характеристики, як міжнародний характер складу і цілей, приватний характер представництва (членами цих організацій не є суверенні держави), добровільний характер діяльності. Досить часто неурядові організації підтримують офіційні відносини з міжурядовими організаціями. Необхідно також зазначити, що до міжнародних неурядових організацій не належать транснаціональні корпорації, хоча вони підпадають під названі вище критерії. Адже ще в 1910 р. Союз міжнародних асоціацій зазначив, що міжнародна організація, яка претендує на членство у Союзі (а він об'єднує всі міжнародні організації), не повинна ставити за мету отримання прибутку.

Міжнародні рухи за своїми характеристиками близькі до недержавних організацій, однак менш інституційно організовані, хоча мають спільні цілі у діяльності. Міжнародні рухи намагаються чинити тиск на уряди національних держав, формуючи світову громадську думку. Деякі міжнародні рухи взаємодіють з міждержавними організаціями, наприклад ООН, що закріплено статтями 58 та 71 Статуту ООН. Назви міжнародних організацій можуть бути різними: організація, ліга, асоціація, союз, фонд, банк тощо, але це не впливає на визначення їх статусу.