Буттєві обов'язки людини

Буттєві права і свободи людини, відповідно до викладено­го вище їхнього розуміння, є за своєю природною сутністю явищем біосоціальним. Соціальність же таких прав і свобод полягає у тому, що зафіксовані у них певні можливості людини (можливості діяти певним чином чи утримуватися від певних дій), щоб бути здійсненними, мають забезпечуватися відповід­ними обов'язками інших суб'єктів соціуму - окремих індивідів,

їхніх угруповань, організацій (зокрема, держави), зрештою, усього суспільства.

Означена властивість буттєвих людських прав і свобод є, отже, сутнісною, і тому вона згадана у викладеній вище дефіні­ції їхнього загального поняття.

Відтак, буттєвий обов'язок людини - це необхідність певної її поведінки, об'єктивно зумовлена конкретно- історичними потребами існування і розвитку інших людей, соціальних спільнот і об'єднань та усього суспільства.

Класифікація таких обов’язків людини загалом відповідає наведеній вище «потребовій» класифікації її прав і свобод. Тому серед означених обов’язків можна виділити:

1) фізичні (наприклад, утримувати і захищати своїх непо­внолітніх дітей);

2) особистісні (наприклад, поважати честь, гідність, віро­сповідання людей; виховувати своїх дітей);

3) культурні (наприклад, дбайливо ставитися до пам’яток історії та культури свого й інших народів);

4) економічні (наприклад, віддавати частину отриманого прибутку на загальносуспільні потреби);

5) політичні (наприклад, протистояти насильству, вдава­тися тільки до мирних засобів реалізації і захисту своїх полі­тичних інтересів).

Деякі інші критерії класифікації буттєвих прав і свобод людини також можуть бути застосовані і для класифікації бут- тєвих людських обов’язків (наприклад, за кількісним складом їхніх суб’єктів, носіїв).

10.

Фундаментальні можливості людини у кожному конкрет­но-історичному суспільстві, які невід’ємно необхідні для її існу­вання і розвитку у ньому, набувають конкретизованого вияву у певному каталозі (переліку) притаманних їй буттєвих прав і

свобод, а також обов’язків. Такі її права і свободи, а також обов’язки у своїй сукупності відображають природно-правовий стан (становище) людини у соціумі. Тому для фіксації, для характеристики такого стану може бути застосоване терміно- поняття «буттєво-правовий статус людини». Отож, буттєво- правовий статус людини - це комплекс її буттєво-правових прав і свобод, а також обов'язків.

Перелік таких прав і свобод, а також обов’язків на сьогодні є універсальним і закріплюється, насамперед, у певних міжна­родних документах, актах, стандартах (про які йшлося вище). Що ж до конкретного їхнього змісту й обсягу, то вони визнача­ються, зазвичай, конкретно-історичними умовами того чи іншого суспільства (хоча й не завжди встановлюються у його національному законодавстві).

Названий статус людини так чи інакше нею усвідомлюєть­ся, відображається в її уявленнях, поглядах, цілях, - тобто, зага­лом кажучи, у її свідомості.

Стрижнем, ядром будь-якої індивідуальної чи колективної свідомості є світогляд - загальний погляд на весь оточуючий світ і місце людини у ньому. Оскільки необхідною складовою того соціального світу, в якому існує, діє та розвивається лю­дина, є явище, котре відображається термінопоняттям «право», остільки у загальному світогляді людини формується і його, так би мовити, правовий фрагмент - правовий світогляд. Отож можна визначити, що правовий світогляд - це сукупність поглядів і уявлень людини щодо її буттєвих («природних») прав, - тобто можливостей задовольняти у суспільстві потреби свого існування та розвитку.