ТЕМА 24 Держава та право Японії в новітній час

1. Державний і політичний устрій Японіїу 1920-1940-х рр.

2. Конституція Японії (1947).

3. Розвиток Японії в другій половині XX ст.

Ключові поняття: дзайбацу, „рисові" бунти, лібералізація, мілітаризація, фашизація державного устрою, тоталітарний воєнно-фашистський режим, "Нова політична структура", декартелізація, конституційна монархія, „зворотній курс", державне регулювання економіки.

1. Державний і політичний устрій Японії в 1920-1940-х рр. Перша світова війна (1914-1918) призвела до укріплення монополістичного капіталу в Японії. Зросли її колоніальні володіння за рахунок відібраних у Німеччини, розвивалися промисловість і торгівля, посилювалися фінансово-промислові концерни („дзайбацу"). Водночас зберігалися феодальні пережитки в сільському господарстві, важким було становище населення в містах, існували економічні і політичні протиріччя в суспільстві. У 1918 р. країною прокотились „рисові" бунти. Тому влада йшла шляхом встановлення воєнно-політичного режиму і активізації зовнішньої експансії.

У 20-х рр. відбувається деяка лібералізація суспільства. Формально ліквідується майновий виборчий ценз (1925), ство­рюються Загальна федерація праці, Соціалістична ліга Японії, Японський селянський союз (1921), Комуністична партія Японії (1922). Але одночасно забороняється участь в організаціях, що виступають проти приватної власності і зміни політичного устрою (1925), забороняються будь-які організації із соціалістичним спрямуванням (1928), страйки оголошуються злочином (1938). Почалася мілітаризація економіки, що супроводжувалася встановленням державного контролю над виробництвом. Він був також встановлений над фінансами, торгівлею, транспортом та ін. (1938).

Спроби державного перевороту 1932 і 1936 рр. засвідчили розвиток країни у напрямку фашизації державного устрою. У результаті в 1940 р. уряд очолив прем'єр-міністр принц Коное, ідеолог тоталітарного воєнно-фашистського режиму.

5«⁷⁷ політичні партії були „саморозпущепі", а натомість створено „Асоціацію допомоги трону", що охопила всі низові ланки суспільства. Була уніфікована преса і введено цензуру. Ця „Структура" була доповнена „Новою економічною структурою", яка передбачала об'єднання всіх підприємств за територіально- галузевим принципом. Цим завершувався процес мілітаризації суспільства і економіки.

У грудні 1941 р. Японія вступила у другу Світову війну і була розгромлена в серпні-вересні 1945 р. Країну окупували війська США. Фактична влада перейшла до американської воєнної адміністрації. Вона здійснювала контроль над фінансами, бюджетом, зовнішньою торгівлею, органами правосуддя, поліції та ін. Були розпущені армія, фашистські організації, відмінено репресивні закони, ліквідовані таємна поліція, міністерства внутрішніх справ, військове і морське.

У процесі реформування японського суспільства пройшла декартелізація „дзайбацу", хоча повної демонополізації і не відбулося. У ході аграрної реформи (1946) було знищене поміщицьке землеволодіння, а приватне селянське господство стало основною формою земельної власності, у результаті на селі прискорився розвиток капіталістичних відносин.

2. Конституція Японії (1947). Перші вибори до парламенту в Японії після закінчення війни відбулися навесні 1946 р. Саме цей парламент і затвердив нову Конституцію, що була введена в дію в 1947 р. Японія перетворилася на конституційну монархію. Але в Конституції був закріплений принцип народного суверенітету.

Імператор не мав права здійснювати державну владу, однак міг виконувати обов'язки процесуального характеру. За ним були закріплені повноваження призначати прем'єр-міністра за поданням кабінету, скликати парламентські сесії, підтверджувати призначення і відставку міністрів та ін. Одночасно проголошувалась націоналізація імператорської власності.

Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом став парламент, що складався із палати представників і палати радників, обидві палати виборчі (відповідно на 4 і на 6 років).

Виконавча влада належить Кабінету міністрів на чолі з прем'єр-міністром, якого обирає парламент (це - лідер партії, що перемогла на виборах).

Судову владу в Японії очолює Верховний суд. Усі судді незалежні і підкоряються тільки закону. Виконавчі органи не мають права втручатися в їхню діяльність.

У Конституції проголошуються також демократичні права і свободи, рівність усіх перед законом, забороняється дискримінація, закріплюється автономія місцевих органів «правління.

Принципово новим положенням стала декларація в Конституції відмови від війни і загрози чи застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних непорозумінь.

3. Розвиток Японії в другій половині XX ст. Після прийняття Конституції перед владою Японії постало завдання відновлення державного суверенітету і ліквідація його обмежень, відновлення і розвиток економіки. Формально всі обмеження національного суверенітету були зняті Сан-Франциським мирним договором між США і Японією (1951). Почалося відновлення воєнної сили країни. Посилився процес злиття компаній, почався „зворотний курс" у політиці декартелізації (були відновлені фінансово-промислові групи Мітсубісі, Мітсуї та ін.). Для безпосереднього співробітництва між крупним капіталом і державним апаратом створюється Консультативна рада з питань економіки при прем'єр-міністрі. Політика „зворотного курсу" була спрямована також на жорсткий політичний режим, у зв'язку з чим вводиться репресивне законодавство, яким встановлюється відповідальність за „внутрішні повстання", „громадські безчинства", участь у „підривних організаціях" (1952). По суті, давався формальний привід для обмеження діяльності будь-якої опозиційної організації.

Оформлення політичної системи завершилося до середини 1950-х рр. Унаслідок об'єднання політичних партій були утворені Ліберально-демократична і Соціалістична партії (1955). Поступово на політичну сцену виходила і Комуністична партія. Але на довгий час державну владу „монополізувала" лише Ліберально-демократична партія (1955-1993).

Розвиток Японії в другій половині XX ст. тісно пов'язаний зі створенням власної моделі державного регулювання економіки. Законодавство в цьому напрямі з'явилося вже в 1946 р., і його основною метою стала економічна стабілізація. У 1951р. країна досягла довоєнного рівня промислового виробництва. З'явилися спеціальні державні органи - Бюро економічної стабільності, Комітет по урегулюванню цін (1946), Державний комітет промислових стандартів (1948). Стимулювався імпорт передової техніки і технології, розроблені освітні програми з методів контролю за якістю промислової продукції та ін. Уважається, що саме ефективність регулювання економіки і є основою „економічного чуда".

Питання для самоконтролю:

1. Наслідки першої Світової війни для Японії і лібералізація 1920-х р.

2. Фашизація державного устрою Японії в 1930-х рр.

3. Наслідки другої Світової війни для Японії і реформування японського суспільства.

4. Державний устрій Японії за Конституцією 1947 р.

5. Політика „зворотного курсу"1950-х рр.

6. Політична система Японії в XX ст.

7. Державне регулювання економіки Японії в XX ст.

Рекомендована література:

1. Иноуэ К., Оканоги С., Судзуки С. История современной Японии- М., 1955.

2. История стран Азии и Африки в новейшее время. — М., 1976- 1979,- 4.1-2.

3. Кузнецов Ю„ Навлицкая Г., Сырицин И. История Японии. -М„ 1988.

4. КутаковЛ. Очерки новой и новейшей истории Японии. 1918- 1963.-М., 1965.

5. Норман Г. Возникновение современного государства в Японии. - М., 1961.

6. ПавлііиинаЛ. Японія: роль виконавчої влади у законодавчому процесіII Право України. -2002. -№10.

7. Цунэо Инако. Современное право Японии. - М., 1981.

8. Эйдус Х.Т. Очерки новой и новейшей истории Японии- М„ 1955.