ТЕМА 25 Держава та право в Росії в період утворення і розпаду СРСР
1. Утворення РРФСР і початок формування радянського соціалістичного права.
2. Розвиток держави і права Росії в період розпаду СРСР.
Ключові поняття: державний переворот, партія більшовиків, Ради, радянська влада, Всеросійській з'їзд, комісаріат, воєнний комунізм, „червоний терор", соціалістичне право, революційна правосвідомість, націоналізація, федерація, реформа, СРСР, де-партизація, ринкові стосунки.
У лютому 1917 р. в Росії відбулася друга буржуазна революція. Монархія перестала існувати. Влада перейшла до Тимчасового уряду, проте він не зміг повністю взяти під контроль суспільно-політичне життя в країні.
1. Утворення РРФСР і початок формування радянського соціалістичного права. У ніч на 25 жовтня 1917 р. в Петрограді під керівництвом партії більшовиків (РСДРП) було здійснено державний переворот. Одночасно розпочав роботу II Всеросійський з'їзд Рад, що проголосив себе вищим органом влади в Росії і єдиною формою влади визнав Ради. Цей з'їзд мав установчий характер: на ньому були створені керівні державні органи і прийняті перші конституційні акти. Скасовувалося право приватної власності на землю, проголошувалося «розкріпачення» селян, право народів на самовизначення. Тимчасово партія більшовиків пішла на політичний союз з лівими есерами і есерами-максималістами. До середини лютого 1918 р. радянська влада була встановлена в 97 губернських центрах та інших великих містах.
У січні 1918 р. партія більшовиків розігнала легітимно обрані Установчі збори і єдиним вищим органом влади став Всеросійський з'їзд Рад робітничих і селянських депутатів. У перервах між сесіями з'їзду вищим органом влади в країні був Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК). Уряд- Рада народних комісарів (РНК)-був створений ще II з'їздом Рад; він складався з 13 комісаріатів (пізнішеїх кількість збільшилася) і мав законодавчі повноваження.
Система влади на місцях у цілому склалася до лютого 1918 р. внаслідок її переходу до Рад мирним або збройним шляхом. Міські і земські органи самоврядування, як правило, ліквідовувались. На діяльність місцевих органів влади значний вплив мав партійний апарат більшовиків.В основу своєї політики партія більшовиків поклала так звану політику воєнного комунізму, в результаті якої встановлювалося право державної власності на підприємства, державна монополія на торгівлю хлібом, продрозверстка (конфіскація продукції без винагороди) та ін. Для підтримки цієї політики проголошувався „червоний терор" (постанова РНК від 5 вересня 1918 р.).
Формування нового, так званого „соціалістичного", права розпочалося відразу після захоплення влади. II з'їзд Рад відмінив дію старих законів. Головним джерелом права стала „революційна правосвідомість". Поступово почало здійснюватися законодавче нормування. У вересні 1918 р. ВЦВК прийняв „Кодекс законів про акти громадянського стану", у грудні - „Кодекс законів про працю". Перша спроба узагальнити практику судів і трибуналів була відображена в „Керівних началах по кримінальному праву" (1919), затверджених комісаріатом юстиції.
10 липня 1918 р. на V з'їзді Рад була прийнята перша радянська Конституція, що стала основою для наступної законотворчості. Соціальною базою державності оголошувалась диктатура пролетаріату, а політичною - система Рад. Законодавчо була закріплена націоналізація. Державний устрій мав федеративний характер, а суб'єктами федерації стали національні республіки. Вищим органом влади затверджувався Всеросійський з'їзд Рад, котрий обирав відповідальний перед собою ВЦВК. Останній у свою чергу формував уряд - РНК РРФСР. ВЦВК також оголошувався вищим законодавчим, розпорядчим і контролюючим органом. Органами влади на місцях ставали обласні, губернські, повітові і волосні з'їзди Рад, вони мали свої виконавчі органи.
Законодавчу владу в РРФСР здійснювали відразу три органи - Всеросійський з'їзд Рад, ВЦВК і РНК.
У виборчій системі право голосу мали лише окремі категорії населення, об'єднані поняттям „трудящі", значна ж кількість людей була позбавлена виборчого права (духовенство, приватні підприємці, колишні працівники поліції та ін.). Вибори мали багатоступінчасту систему, прямими вони були лише до сільських і міських Рад.
У грудні 1922 р. РРФСР стала складовою частиною нового державного утворення на терені колишньої імперії - СРСР.
2. Розвиток держави і права Росії в період розпаду СРСР. СРСР як держава проіснував до грудня 1991 р. Протягом усієї своєї історії він набув рис держави з елементами феодалізму і тоталітаризму. Реформа суспільства, що розпочалася в 1985 р. і покликана була перебудувати існуючу систему, призвела до її повної руйнації. У1990 р. ситуація в країні ускладнювалася ще й протистоянням між парламентами СРСР і Росії. У листопаді того ж року Верховна Рада РРФСР прийняла закон про природні ресурси, що гарантував економічні основи суверенітету РРФСР, а вже в лютому 1991 р. відбулися вибори Президента РРФСР; цю посаду зайняв Б.Єльцин. Через деякий час він видав указ, що передбачав передачу всіх підприємств і організацій союзного підпорядкування до відання органів державного управління РРФСР. У липні Б.Єльцин видав наказ про департизацію, заборонивши на території Росії діяльність партійних організацій на підприємствах і в установах. Остаточно СРСР розвалився після спроби державного перевороту в серпні 1991 р. Президент і парламент РРФСР відмовилися підкорятися розпорядженням новоствореного Державного комітету з надзвичайного стану. Після провалу перевороту вісім союзних республік оголосили свою незалежність, а три прибалтійські вже у вересні були визнані СРСР як незалежні.
У грудні 1991 р. Президенти Росії, України та Білорусії заявили про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Відразу після ліквідації СРСР у Росії розпочалася реорганізація системи вищих органів влади і управління. Одним із її наслідків стала ліквідація радянської системи, що супроводжувалася різким конфліктом між гілками влади (жовтень 1993 р.).
Замість Верховної Ради створюється Державна дума. Рада міністрів реорганізується в Уряд Російської Федерації. На місцевому рівні замість рад починають функціонувати збори представників, думи (у тому числі Московська міська і обласна), муніципальні комітети. Виникають інститути глав адміністрації, мерів, старост і т. ін.Нова Конституція Російської Федерації була прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 р.
Головним завданням законодавців у цей час стало забезпечення ринкових стосунків правовою базою. Тому були видані нові закони про біржу і банкрутство (1992), новий „Арбітражний процесуальний кодекс" (1992), прийнято низку актів з регламентації процесів акціонування, з урегулювання оборотів цінних паперів (1993), розроблено „Програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції па ринках" (1994) та інше.
Питання для самоконтролю:
1. Державний устрій і політична система Росії після жовтневого перевороту 1917 р.
2. Основні принципи правової політики радянської влади в перші роки її існування.
3. Конституція Росії 1918 р.
4. Розпад СРСР і утворення СНД.
5. Реорганізація державної влади в Росії в 1990-х рр.
6. Законодавство Росії в 1990-х рр.
Рекомендована література:
1. Баглай В. Конституционное право Российской Федерации.-М„ 1999. - 2-е изд.
2. Варламова Н. Конституционный процесе в России (1990-1993). - М., 1998.
3. История государства и права СССР / Под ред. О.Чистякова, Ю. Кукушкина. -М., 1985. - 4.2.
4. Колюшин Е. Конституционное (государственное) право России.-М„ 1999.
5. Кузнецов Е. Из истории создания института Президента СССР И Государство и право. -1996. -№5.
6. Лукьянова Е. Значение Конституции СССР 1977 г. в развитии источников российского государственного права II Государствен право. - 2001. - №4.
7. Мартышин О. Российская Конституция 1993 г. и становление новой политической системы И Государство и право. -1994.-№10.
8. Ноздрачев А. Основные характеристики исполнительной власти по Конституции Российской Федерации 1993 г. И Государство и право- 1996. -№1.
9. Портнов В., Славин М. Становление и развитие консти-туционного законодательства России. 1917-1920 г- М., 1987.
10. Привалова С. Конституционно-правовая реформа в сов-ременной России И Государство и право. - 2000. -№5.
11. Хрисанфов В. История государства и права России. 1917-1999 гг- СПб., 1999.
12. Шейнис В. Тернистый путь Российской Конституции И Государство и право. - 1997. -№12.