ТЕМА 20 Держава та право Великобританії в новітній час
1. Розвиток Великобританії після першої Світової війни.
2. Державний устрій і колоніальна система Великобританії в XX ст.
3.Основні зміни в праві.
Ключові поняття: монополізація, коаліційний уряд, двопартійна система, делеговане законодавство, бюрократизація апарату, націоналізація, домініон, кодифікація, консолідація, гуманізація і оптимізація законодавства.
1. Розвиток Великобританії після першої Світової війни. Після закінчення першої Світової війни фінансово-економічний стан Великобританії виявився досить сильно підірваним. Проте вона отримала нові колоніальні володіння і водночас залишилася другою промисловою і фінансовою країною у світі. Посилився процес капіталістичної монополізації. Одним із його наслідків були спроби підпорядкування уряду і державного апарату монополістичному капі галу.
У політичному житті країни основну роль відігравали партії лібералів, консерваторів і лейбористів. Так, до виборів 1918 р. діяв коаліційний уряд Ллойда Джорджа, до якого входили представники всіх цих партій. У 1924 і 1929 рр. лейбористи сформували свої уряди. Отже, у Великобританії зберігалася двопартійна система: до 1923 р. основними партіями були консерватори і ліберали, а потім - консерватори і лейбористи. Панування тільки політичних партій так вплинуло на розвиток конституції, що двопартійна система цілком може вважатися одним із неписаних конституційних звичаїв. Головним засобом збереження двопартійної системи стало виборче право, що поступово демократизувалося: реформою 1918-1919 рр. право голосу отримали чоловіки з 21 року, а жінки з ЗО років (за певних умов осілості і володіння майном); у 1929 р. жінкам було надано рівні з чоловіками виборчі права; у 1948 р. відбувся перерозподіл виборчих округів і відмінено подвійний вотум (можливість голосувати одночасно в різних округах); у 1969 р. віковий ценз був знижений до 18 років.
2.
Державний устрій і колоніальна система Великобританії в XX ст. Уже в період між першою та другою Світовими війнами розвиток державного устрою у Великобританії характеризується посиленням виконавчої влади. Відбувається розширення законодавчих повноважень і фактичної влади уряду. Ще в 1914 р. до його рук перейшла вся влада, підставою для чого послужив початок військових дій. Проте і після закінчення першої Світової війни ряд повноважень зберігався за урядом, а в 1939 р. парламент прийняв новий „Акт про надзвичайні повноваження", що надавав йому можливість захищати громадську безпеку, державу і суспільний порядок. Отримало розповсюдження так зване „делеговане законодавство", завдяки якому виконавча влада набула права видавати норми у „розвиток закону". Парламент практично втратив контроль над діяльністю органів управління.Процес посилення виконавчої влади одночасно супроводжувався бюрократизацією державного апарату; на початку XX ст. було утворено ряд міністерств і відомств, а до середини XX ст. їх існувало вже понад сотню. Місцеві органи управління зазнали змін лише в другій половині XX ст.: спочатку була встановлена двоступенева система - у графствах і округах (1975), а потім були ліквідовані муніципалітети в найбільш значних промислових містах (1985). Крім того, ряд функцій від місцевих органів перейшов до центральних, що посилило контроль з боку останніх, зокрема була встановлена фінансова залежність.
У судовій системі найважливіші реформи відбулися в 1970- 1990-х рр. Ними було зачеплено інститут присяжних, суди магістратів і графств, Верховний суд, поліцію та ін. Проте особливе положення продовжують займати палата лордів і судовий комітет Таємної ради. Палата лордів залишається найвищою апеляційною інстанцією по цивільних і кримінальних справах, а судовий комітет Таємної ради - для „заморських" територій, церковних і деяких спеціальних судів. На місцях правосуддя здійснюють мирові судді.
Протягом XX сг. у Великобританії спостерігаються тенденції до встановлення державного контролю над економікою.
Найактивніші дії в цьому напрямку були здійснені лише після Другої світової війни. Спочатку був націоналізований Англійський банк (1945), за ним - вугільна промисловість (1946), а пізніше - газова промисловість, електростанції, цивільна авіація та ін. Водночас державно-монополістичне регулювання посилилося за рахунок фінансування наукових досліджень, військових замовлень, програмування економіки, регулювання експорту-імпорту, зайнятості іт.ін.Колоніальні володіння Великобританії поділялися за державно-правовим статутом на домініони, колонії, протекторати і підмандатні території. За домініонами з 1917 р. визнавався статус автономних держав, вони поступово розширяли рамки своєї автономії, проводили самостійну політику. У1931 р. набрав чинності Вестмінстерський статут, яким була оформлена „Британська співдружність націй" і офіційно врегульовані стосунки між метрополією і домініонами. Останні отримали право са-мостійно вирішувати питання внутрішньої і зовнішньої політики, обміну дипломатичними представниками з іншими країнами, брати участь у міжнародних угодах, створювати власне законодавство. При цьому жоден акт парламенту королівства не був обов'язковим для домініону. Частина колоній вже після Другої світової війни отримала статус домініонів. Тоді ж активізувався національно-визвольний рух, в результаті чого незалежність отримали Індія і Пакистан (1947), Цейлон (1948), Ірландія (1948), Гана (1957), Малайя (1957), Кіпр (1960), Нігерія (1960) та ін.
3. Основні зміни в праві. Основним джерелом права Великобританії в XX ст. стало законодавство, значне зростання якого витіснило прецедентне право. Порівняно новим джерелом права стають акти делегованого законодавства. Одночасно особливої гостроти набуває проблема систематизації і кодифікації законодавства. В основному вона вирішувалася шляхом консолідації в різних формах (наприклад, звичайне об'єднання раніше виданих з одного питання законодавчих положень).
У розвитку цивільного законодавства одним із найважливіших став Закон про власність (1925), яким земельна власність була наближена до загальноправового режиму нерухомості.
Особливої актуальності набуло питання про співвідношення прав власника і орендатора. Суттєві права останніх були визнані Законом про реформу лізгольдів (1967), яким надавалася жильцям можливість викупати будинок або отримувати продовження оренди до 50 років. У шлюбно- сімейному законодавстві основні зміни відбулися лише в другій пол. XX ст. (закони 1967, 1969, 1979, 1984 рр. та ін.). Поруч із цивільним шлюбом зберігся і церковний (1949). Для шлюбного права характерне було поступове вирівнювання прав чоловіка і дружини. Сам шлюб розглядається як різновид контракту. Єдиною формою його припинення залишається розлучення, для якого формальності і процедури були значно спрощені. Зберігається правова відповідальність батьків за дії дітей до досягнення ними 18 років. Оскільки у XX ст. у Великобританії різко збільшується роль корпоративного капіталу, був прийнятий ряд законів про компанії (1929, 1948, 1985), якими, зокрема, регулювалися питання їхньої організації і функціонування. Трудове і соціальне законодавство набуло сучасної форми вже після другої Світової війни, хоча для його розвитку значну роль відігравали й більш ранні акти (наприклад, у 1911 р. поруч із соціальним страхуванням на випадок хвороби, інвалідності, родів передбачалося також страхування по безробіттю). Основна маса сучасних законів була прийнята в 1970-1980-х рр. Трудове законодавство передбачає охорону праці, техніку безпеки, максимальну тривалість робочого дня, порядок виплати заробітної плати, статус профспілки на підприємстві, організацію страйку і т.д. Характерною рисою трудового права є суттєва роль колективних договорів у регулюванні трудових відносин. Стосовно кримінального права у XX ст. проводилася політика його спрощення і модернізації, особливо після створення Правової комісії (1965), що мала на меті підготовку кодифікації права. Основним напрямом реформування стала гуманізація і оптимізація покарання, ліквідація анахронізмів. У 1948 р. були відмінені каторжні роботи і суворим тяжким видом покарання стало позбавлення свободи з різним режимом. Широке розповсюдження отримало умовне засудження.Питання для самоконтролю:
1. Політична система Великобританії 1920-х рр.
2. Еволюція виборчого законодавства Великобританії.
3. Розвиток державного устрою Великобританії у XX ст.
4. Колоніальна система Великобританії.
5. Цивільне законодавство Великобританії.
6. Трудове і соціальне законодавство Великобританії.
7. Реформування кримінального права Великобританії у XX ст.
Рекомендована література:
1. Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное управление. - М„ 1984.
2. Головко А. Реформа уголовного судопроизводства в Англии // Государство и право -1996. -№8.
3. Жигалов К. Современная история Великобиртании (1945-1975).- М„ 1978.
4. Крылова Н. Английское государство. - М., 1981.
5. Михайленко О., Уманський О. Державна (королівська) служба кримінального переслідування у Великобританії // Право України-1999. -№‘4.
6. Политическая система Великобритании / Отв. ред. К.Редер.-М., 1984.
7. СванадзеА. Великобритания: консерваторы и проблемы послевоенного развития. 1945-1955,- М.,1984.
8. Трухановскиіі В. Новейшая история Англии-М„ 1958.
9. Шаповал В. Британская конституция: политико-правовой анализ- К„ 1991.
10. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм.-К., 1993.