ТЕМА 9 Держава та право в станово-представницьких монархіях Європи
1. Станово-представницька монархія у Франції.
2. Монархія і парламентаризм в Англії.
3. Особливості монархії в Німеччині.
I Ключові поняття: міщанство, Генеральні штати, парламент, рейхстаг, ландтаг, імперативний мандат, ордонанс, статут, канцлер, місцеве самоврядування, мирова юстиція, загальне
І право, шефен, "Кароліна".
Після хрестових походів XI - XII ст. в Європі прискорився процес виходу міст із підпорядкування феодалам. Водночас монархи намагалися об'єднати свої країни під єдиною владою. Клас феодалів розпадається на два стани - дворянство і духовенство, виникає третій стан - міщанство (у вузькому розумінні - міська аристократія). У цих умовах утворюються представницькі установи: у Франції - Генеральні штати, в Англії - парламент, у Німеччині - рейхстаг і ландтаги.
1. Станово-представницька монархія у Франції. Приводом до скликання Генеральних штатів у Франції послужило зіткнення короля Філіпа IV з папою римським у 1302 р. Саме вони і повинні були вирішити суперечку. На цих зборах були представлені дворянство, духовенство і вперше - міське населення (від міст були виборні особи та призначені королівськими чиновниками). Були створені штати і в провінціях. Наприкінці XV ст. було встановлено, що до Генеральних штатів обирається по 1 депутату від кожного стану в окрузі. Делегати мали лише імперативний мандат.
Скликалися Генеральні штати королем. їх існування сприяло централізації держави і зміцненню королівської влади, наприклад за їхньою допомогою король у першій пол. XV ст. домігся заборони феодалам мати власне військо, були заборонені приватні війни та ін. Але у 1357-1358 рр. Генеральні штати отримали можливість перетворитися на постійно діючий парламент. Внаслідок полонення короля англійською армією під час Столітньої війни в країні встановилося двовладдя дофіна і штатів. У Великому березневому ордонансі (1357 р.) дофін задовольнив вимоги депутатів щодо їхньої участі в управлінні державою, проголошувалась і їх недоторканність.
Приводом для відміни ордонансу стало селянське повстання Жакерія. Найрадикальніші депутати були страчені. Опорою королівської влади стали чиновники і армія. Після реформи, проведеної Карлом VII, було покладено початок постійному війську, що формувалося з уродженців Франції (1445 р.).Поступово, із посиленням королівської влади, потреба в ( кликанні Генеральних штатів відпадала і з 1439 до 1614 р. вони скликалися тільки 6 разів і лише для вирішення суто політичних питань.
Єдиної системи права у Франції в цей період ще не існувало. І Іоступово широке визнання здобуло римське право і відбулася ного рецепція. Злочини стали розглядатися як порушення королівського миру. Перелік злочинів і покарань містився в творі відомого легіста Ф.Бомаиуара "Кутюми Бовезі" (1283 р.), в якому автор також ставив питання про цілі правосуддя, моральні та юридичні обов'язки. Як додаткову міру покарання застосовували конфіскацію майна. Кримінальне судочинство велося за правилами інквізиційного процесу. Змагальний процес був повністю скасований ордонансом Людовіка XII (1498 р.) та Франциска І (1539 р.).
2. Монархія і парламентаризм в Англії. Станово- представницька монархія в Англії оформлюється в другій пол. XIII ст. В Оксфорді барони, що виступали проти короля, на своїх зборах ("Божевільний парламент") виробили так звані "Оксфордські провізії", в яких був представлений проект перебудови державного управління. За цим актом король ставав повністю підкоіггрольний баронам. Унаслідок цього між королем і баронами почалася громадянська війна (1258-1267 рр.). Перший парламент був скликаний у 1265 р. і відносно повно представляв усю країну: по 2 рицаря від кожного графства і 2 представника під кожного міста. Із середини XIV ст. парламент став поділятися па дві палати: палату лордів і палату громад. Союз рицарства і міської верхівки в парламенті забезпечував їм значний політичний вплив у порівнянні з іншими країнами. І Іайважливішою функцією цього представницького органу була фінансова: з 1297 р.
без його згоди не міг бути введений нового прямий податок, а з XIV ст. й побічний. У ХІУ-ХУ ст. була оформлена законодавча ініціатива парламенту'. У подальшому встановився порядок, що постанови, прийняті обома палатами і королем (статути), не можуть бути змінені без згоди обох палат.Управління країною король здійснював через раду, до якої входили канцлер, керівник канцелярії канцлера, королівський камергер та інші особи. Управління на місцях зосереджувалося в графствах. Виникає система місцевого самоврядування. Важливим елементом місцевої влади з XIV ст. стає мирова юстиція, до функцій якої входив розгляд кримінальних справ і контроль за діями місцевої поліції.
Наприкінці XIII ст. в Англії відбулась уніфікація загального права, чому сприяла діяльність королівських судів. Загальне право зазнало помітного впливу римського права. За феодальним правом вважалося, що держава складається з монарха, його сім'ї і підданих. Тому делікти проти короля та його близьких розглядалися як особливо тяжкі державні злочини.
3. Особливості монархії в Німеччині. Феодальна роздрібненість Німеччини, закріплена "Золотою буллою" (1356 р.), перешкоджала виникненню впливових органів станового представництва. Представники міст на імперських з'їздах (рейхстаги) практично ніякої ролі не відігравали. У князівствах, з яких складалася Німеччина, засідали місцеві збори (ландтаги), до яких іноді входили ще й представники вільного селянства. Ландтаги були три- і двопалатні; їхня компетенція мала порадний характер. Деякою мірою ландтаги обмежували владу князів і, по суті, були більш станово- представницькими органами, ніж рейхстаг.
Уповільнений розвиток феодалізму в Німеччині зумовив тут збереження пережитків звичаєвого права. Перша спроба кодифікації права вперше була зроблена у XIII ст. У правотворчості велику роль відігравали иіефени - члени феодальних судів. До їхніх обов'язків входило з'ясування фактичної сторони справи, оцінка доказів, а в разі потреби і "відшукування права".
Наприкінці XV ст. римське право було визнане офіційним джерелом цивільного права. Найвідомішою пам'яткою права Німеччини, що висвітлювала питання кримінального права і процесу, стало кримінальне уложення "Кароліна" (1532 р.). Воно передбачало досить широке коло злочинів і відрізнялося жорстокістю покарань.Питаюся для самоконтролю:
1. Передумови і причини виникнення станово- представницької монархії в Європі.
2. Розвиток державності у Франції в період станово- представницької монархії.
3. Система права у Франції в період станово- представницької монархії.
4. Парламентаризм в Англії XIII - XV ст.
5. Державний устрій в Англії в період станово- представницької монархії.
6. Розвиток права в Англії в період станово- представницької монархії.
7. Державний устрій станово-представницької монархії в Німеччині.
8. Розвиток права в Німеччині в період станово-представницької монархії.
Рекомендована література:
1 Блок М. Феодальне суспільство. - К., 2002.
2 Виноградов П. Римское право в средневековой Европе. - М., 1910.
3. Галанза П. Феодальное государство и право Франции. -М., 1963. •І Галанза П. Феодальное государство и право Германии. - Л4„ 1963.
5 Гуревич А. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. - М., 1970.
6. Гутнова Е. Возникновение английского парламента. (Из истории английского общества и государства XIII в.). -М., 1960.
7. Історія середніх віків / За ред. Є.Космінського, С.Сказкіна. - К., 1954. - Т.1.
8 История Франции / Отв. ред. А.Манфред- - М., 1972. - Т.1.
9. Кареев Н. Поместье-государство и сословная монархия средних веков. - СПб., 1909. - Изд.2-е.
10. Каролина / Отв. ред. С.Зиманов. - Алма-Ата, 1967.
11. Люблинская А. Структура сословного представительства в средневековой Франции И Вопросы истории. -1972.-№1.
12. Очерки истории Англии / Под ред. ГЛевина. -М., 1959.
13. Саксонское зерцало / Отв. ред. В.Корецкий. - М., 1985.
14. Сословно-представительные монархии: государственность- право - идеология: Сб.науч.тр. / Отв. ред. В.Рогов, И.Исаев. -М„ 1987.
15. Средневековое городское право ХІІ-ХІ11 вв./ Под ред. С.Стама,- Саратов, 1989.
16. Страхов Н. Государство и право феодальной Англии. - X., 1964.
17. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. - М., 1961.