ТЕМА 10 Держава та право в абсолютних монархіях Європи

1. Абсолютна монархія у Франції.

2.Особливості монархії в Англії.

3. Особливості монархії в Німеччині.

Ключові поняття: буржуазія. Рада нотаблів, Державна рада, абсолютизм, чиновництво, право власності, Таємна рада, Зоряна палата, місцеве управління, суд присяжних, прецедент, союз князівств, колегія курфюрстів, Прусія, ландтаг, ландрат, Терезіана.

Абсолютні монархії в країнах Європи формуються в XV XVI ст. Встановлюється рівновага сил двох класів - буржуазії та феодального дворянства, а державна влада отримує деяку самостійність по відношенню до них.

1. Абсолютна монархія у Франції. Початок абсолютизму у Франції припадає на кінець XV ст., і вже до середини XVI ст. майже вся територія країни перебуває під владою короля. Франциск І (1515 - 1547 рр.) провів ряд реформ, що сприяли централізації державного управління. Вважається, що остаточно абсолютизм утвердився в роки правління королів Генріха IV Наваррського (1594-1610 рр.) і Людовіка XIII (1610-1643 рр.), причому за життя останнього цьому в першу чергу сприяла діяльність кардинала Рішельє (1622-1642 рр.). Замість Генеральних штатів з'явилася Рада нотаблів; у 1626 р. королівською декларацією було оголошено про знесення замків та укріплень герцогів і графів, введено продаж дворянських звань (судові посади продавалися ще з часів Франциска І); реорганізовано місцеве управління; усю державу поділено на провінції і округи, які очолювались чиновниками з дуже широкими повноваженнями. Був установлений бюрократичний централізм. При Рішельє також почалося формування поліцейського апарату, остаточно реформованого при королі Людовіку XIV.

Король мав необмежену владу, сам видавав і скасовував закони, призначав і зміщував чиновників. У1641 р. королівським едиктом було заборонено судам (у тому числі і Паризькому парламенту) приймати до розгляду справи, що стосувалися держави і державної влади.

Феодальна сутність права Франції проявлялася в тому, що воно закріплювало виключно право власності духовенства і дворян на землю. У XVI ст. дворяни отримали право вилучати третину громадських земель на свою користь. У XVII ст. розбагатіла буржуазія скуповує дворянські землі з тим, щоб отримувати з селян феодальну ренту, хоча при купівлі-продажу землі право першочергової купівлі визнавалося за сеньйором і пін же протягом певного періоду користувався правом викупу >емлі. Особливого розмаху в період абсолютизму набуло лихварство, тому у XVIII ст. королівським ордонансом було іаборонено заставу, якщо вона передбачала передачу землі кредиторові. У 1673 і 1681 рр. видані ордонанси про торгівлю і морську торгівлю, в яких визначався правовий статус купців і порядок утворення торговельних товариств. У період абсолютизму законодавство особливо деталізувало склади їлочинів проти короля, держави і церкви. У зв'язку з цим значно розширилося коло дій, котрі підпадають під поняття "образа величності".

2. Особливості монархії в Англії. Ослаблення парламенту в Англії почалося в XV ст., чому сприяла довготривала міжусобна війна. Водночас необхідність сильної державної влади підтримували новонароджена буржуазія і частина дворянства. У XVI ст. в Англії була здійснена церковна реформа, що звільнила місцеву ієрархію від підпорядкування папі римському. Але абсолютизм Англії не отримав свого повного розвитку, парламеїгг ліквідовано не було.

Вищим органом управління в Англії була Таємна рада, до котрої входили знать, нове дворянство і буржуазія. Вона мала досить широку компетенцію: управляла заморськими колоніями, регулювала зовнішню торгівлю, за її участю видавались ордонанси, розглядала деякі судові справи. Відділенням Таємної ради була так звана Зоряна палата, що виконувала функції політичного трибуналу.

У XV ст. завершується процес виникнення суду присяжних іасідателів. У XVI ст. визнається законом слідство, розділене на і юпереднє і судове. Основною в юридичній системі стає ідея, що вже існуюче право буде виявлене судовим рішенням: суддя не створює право, а лише відкриває його. Прецедент протягом довгого часу не мав імперативного значення, але в XVII сг. стає обов'язковим. Формально тортури були заборонені, однак іастосовувалися до 1640 р. Законом 1540 р. вводився штраф за підкуп свідка, а в 1562 р. лжесвідчення почали карати штрафом V цивільному порядку. З другої половини XV ст. до поч. XVII ст. існувала сувора кримінальна відповідальність за бродяжництво (аж до смертної кари). У1535 р. сталися зміни в інституті довірчої власності: власником речі вважався той, у чиїх інтересах нею управляють. На цій підставі королівська влада конфіскувала церковне майно, оскільки формально духовенство не отримувало з нього прибутки.

3. Особливості монархії в Німеччині. За формою державного устрою Німеччина була союзом феодальних князівств, імперських графств, міст і прелатств. Саме князівський характер і був особливістю абсолютизму в Німеччині. Крім того, тут було відсутнє єдине загальноімперське законодавство. Влада імператора була номінальною, він навіть не запрошувався на засідання рейхстагу, де перебували лише його уповноважені. Фактично ж вища влада належала колегії курфюрстів. Найвпливовішими монархіями в Німеччині з другої пол. XVII ст. стали Австрія і Прусія, в яких повністю панував королівський абсолютизм. Проте Австрія була менш централізованою державою, в якій проявлялись суперечності між австрійським, угорським і чеським дворянством. Прусія ж поступово ставала сильнішою, її курфюрст на поч.

Загалом у Німеччині на 1806 р. існувало близько 1,5 тис. рицарських володінь, 51 імперське місто і близько 300 князівств.

Загальної правової системи в Німеччині не існувало, а юридична роздрібненість сприяла рецепції римського права. Водночас дуалізм звичаєвого і римського права відкривав можливості для судового насилля.

У XVIII ст. було проведено кодифікацію в Прусії. Джерелом кодифікації стали римське право, місцеве право і практика Берлінського Верховного суду. Своєрідним узагальненням середньовічної теорії і практики покарань стала так звана "Терезіана" - австрійський кодекс 1768 р., 'котрий замінив "Кароліну" в землях австрійської монархії. Він узаконив тортури при допитах. Остаточно тортури були відмінені в Прусії в 1764 р., и Австрії - наприкінці XVIII ст., а в деяких інших князівствах - інше у 1820-х рр.

У1794 р. було створено Пруський земельний кодекс. У ньому повністю зберігалися норми феодального права, навіть стосовно нерухомого майна, і таким чином обмежувався доступ буржуазії до придбання землі. Хоча в кодексі і згадувалося про захист особи і власності підданих, проте зберігався становий поділ суспільства.

Питання для самоконтролю:

1. Передумови встановлення абсолютних монархій в Європі.

2. Розвиток державності Франції в період абсолютизму.

3. Право Франції в період абсолютизму.

4. Державний устрій Англії в період абсолютизму.

5. Розвиток правової системи Англії в період абсолютизму.

6. Державний устрій Прусії в період абсолютизму.

7. Розвиток права в Прусії.

Рекомендована література:

1 Англия в эпоху абсолютизма / Под ред. Ю.Сапрыкина. - М., 1984.

2 Кареев Н. Западно-европейская абсолоютная монархия XVI, XVII и XVIIIвеков.-СПб., 1908.

і Люблинская А. Новейшая буржуазная концепция абсолютной монархии // Критика новейшей буржуазной историографии. -М.;Л„ 1961.

I Люблинская А. Франция при Ришелье. Французский абсолютизм в 1630-1642 гг. -Л., 1982.

'і Малов В. Ж.Б.Кольбер: абсолютистская бюрократия и французское общество. - М., 1991.

о Історія середніх віків/За ред. Є.Космінського, С.Сказкіна.-К., 1954. -Т.1.

7. Сказкин С. Проблема абсолютизма в Западной Европе (время и условия его возникновения) И Из истории средневековой Европы (X - XVIlвв.).-M., 1959.

8 Тревельян Д. Социальная история Англии. - М„ 1959.

форма правління у І Іовгороді та Пскові. Найвища законодавча влада належала віче, часть у роботі якого брало все вільне чоловіче населення міста, яке призначало посадових осіб. Розпорядчі та підготовчі функції виконувала боярська рада, котрій, по суті, належала і політична влада. Новгородська і псковська державність існувала з XII і до ноч.ХУІ ст. Вона загинула внаслідок приєднання цих міст до Московського князівства.

2. Станово-представницька монархія в Росії. У 1480 р. московське князівство ліквідувало свої васальні стосунки із юлотоординським ханством, а невдовзі воно було проголошене наступником Візантійської імперії. У 1547 р. Іван IV Грозний отримав титул царя. Фактично влада царя в державі була необмеженою, незважаючи на існування Боярської думи і Земського собору. В його руках зосереджувалась уся законодавча, виконавча і судова влада; усі дії органів влади здійснювалися від імені царя і за царським указом.

Спочатку система управління була двірцево-вотчинна. Країна поділялася на повіти, стани і волості на чолі з намісниками і волостелями, компетенція яких не поширювалась на боярські вотчини.

Перший Земський собор був скликаний у 1550 р. Значення і характер цього зібрання були різними в різні часи: обрання нового царя (1598,1613), вирішення питання війни і миру (1566), введення нового законодавства (1647-1648). У другій половині XVII ст., з посиленням державної влади і зростанням бюрократизації управління, Земські собори занепадають. До складу соборів уходили духовенство, Боярська дума та представники служилого і посадського класів.

Органами центрального управління в державі були прикази, система яких була досить заплутаною. їх очолювали бояри і "думні люди", іноді - дяки. Найважливішими з них були Посольський (зовнішні справи), Помісний (служиле землеволодіння), Розрядний (військові справи), Розбійний (кримінальні справи), Холопський (реєстрація холопів) та ін.

Місцеве управління при Івані IV було реформоване, внаслідок чого "кормління" замінилися виборною земською владою, старостами і земськими суддями, які здійснювали суд по всіх справах і все місцеве управління взагалі. У XVII ст. земські установи втрачають свою самостійність і перетворюються на допоміжні та виконавчі органи воєводського управління.

Усі стани і класи суспільства були зобов'язані служити державі і відрізнялися один від одного характером покладених на них повинностей. Частина населення ("служилі люди") несла безпосередньо бойову службу, а інша частина ("тяглі люди") несла "тягло" на користь держави і служилих людей.

Судові органи не були відокремлені від адміністрації. До них належали: цар, Боярська дума, прикази (Земський, Розбійний, Холопський, Помісний), а на місцях-губні і земельні старости, вотчинний і церковний суди.

3. Абсолютна монархія в Росії. На рубежі ХУІІ-ХУШ ст. російська феодальна держава остаточно оформлюється як абсолютна монархія. Реформи Петра І (1672-1725) завершили ліквідацію старофеодальних установ і поклали початок подоланню промислової, військової, культурної відсталості країни.

Вищою установою адміністрації став Сенат (1711), що замінив колишню Боярську думу. Для нагляду за діяльністю адміністрації при Сенаті була утворена посада обер-фіскала, котрому підпорядковувалися провінціал-фіскали. Замість громіздкої і заплутаної системи приказів у 1717-1718 рр. були створені 9 колегій за шведським зразком: військова, адміралтейська, іноземних справ, юстиц-колегія та ін.

Наприкінці 1708 р. Петро І розділив Росію на 8 адміністративних округів - губерній, що поділялися на 50 провінцій, а останні - на дистрикти. У 1713 р. в обласному управлінні вводилось колегіальне начало: при губернаторах створювалися колегії "ландратів", які обиралися місцевим дворянством.

Намагаючись створити в містах систему самоврядування за європейським зразком, вже в 1699 р. Петро 1 наказав створити в Москві "бурмистерську палату" і обирати "бурмистрів" по всіх чи і.іх. І Іова спроба організації міського самоврядування була и н її їдена в 1720 р. зі створенням "головного магістрату" в Санкт- I Іск-рбурзі.

При Петрі І завершилася консолідація і законодавче і и|>| імлення феодалів в єдиний привілейований "благородний" і і.її і Аз виданням "Табелі про ранги" (1722), за якою всі державні і іу і бовці поділялися на 14 чинів, на зміну аристократичній і> рархії прийшла військово-бюрократична.

Серед інших реформ Петра І слід згадати військову, уніфікацію російської монетної системи, реорганізацію церковного управління, створення цивільної освітньої системи

1.1 ні. 1 Іри ньому також з'явилася й поліція, в обов'язки котрої ичідила охорона правопорядку не тільки в громадських місцях,.і іе навіть і в сім'ях.

4. Розвиток права у феодальній Росії. Вся правова система І’іп іово-Суздальського (Володимиро-Суздальського), а потім і Московського князівств базувалася головним чином на ьін іподавстві Київської Русі, але князі вже вносили зміни в Руську 111 '.піду, видаючи власні закони. Слід відзначити також і часткове і, кування монголоського права на підвладних Золотій Орді іі'млях, зокрема, що стосується підпорядкування й підсудності і низів, збирання податків, рекрутських наборів. Поступово все ііілі.шого значення набирало як джерело права й князівське і.іі оподавство. В Московському князівстві була розроблена нова редакція Руської Правди. Уже з XIV ст. з'явилася тенденція до и іридичного оформлення закріпачення селянства. На території І Іиіігородської та Псковської феодальних республік у XV ст. на основі Руської Правди, звичаєвого права, рішень віче, боярської ради та договорів з князями були розроблені Новгородська та 111 ковська судні грамоти - місцеві кодифікації права.

Руська Правда і Псковська судна грамота стали джерелами Судебника" (1497). Характерною рисою для нього була і ■ нуліфікація конкретного складу злочину. Метою покарання за ним було залякування злочинців і всього населення. У 1550 р. 1іо видано новий "Судебник" і його характерною рисою стала і проба покращити систему правосуддя і поставити його під контроль представників місцевого населення. Остаточне і.ікріпачення всіх прошарків селян і повне позбавлення їх політичних та майнових прав відбулося за "Соборним Уложениям" (1649). Злочин кваліфікувався як непокора царській полі. Від покарання звільнялися тільки діти до 7 років. Існували і.ікі види злочинів: проти релігії, державні (з відповідальністю всіх членів сім'ї винного), підробка документів, дезертирство та ні. "Соборне Уложення" залишилося основою правовою системи І для Росії XVIII ст. На доповнення до нього було видано лише кілька законодавчих актів переважно адміністративно-правового характеру. Найважливішою пам'яткою цивільного права вже в післяпетровську епоху став Вексельний статут (1729), до створення якого спонукав розвиток міжнародної та внутрішньої торгівлі на поч. XVIII ст. Кримінальне законодавство було вдосконалене виданням "Артикула воїнського" (1715), проте його дія була обмежена. У наступні десятиліття кримінальні закони не видавалися (проект 1754 р. в дію введений не був). Правоздатність підданих в імперії повністю залежала від їхньої станової належності.

Питання для самоконтролю:

1. Особливості формування російської державності.

2. Вплив на розвиток російської держави і права Золотої Орди.

3. Особливості становлення і розвитку станово-представниць­кої монархії в Росії.

4. Система управління у феодальній Росії, реформи царя Івана IV Грозного.

5. Реформи в управлінні державою Петра І.

6. Порівняльна характеристика суспільного устрою Росії в період станово-представницької і абсолютної монархії.

7. Порівняльна характеристика місцевого управління в період станово-представницької і абсолютної монархії.

8. Джерела права феодальної Росії.

9. "Соборне Уложення" (1649) як основа правової системи Росії.

Рекомендована література:

1. Алексеев ІО. Псковская Судная грамота и ее время.-Л., 1980.

2. Алексеев Ю. Судебник Ивана III. Традиция и реформа,- СПб., 2001.

2. Бобицкий Б. Общественно-политический строй и право в период образования Русского централізованого государства (Х1-ХУ вв.).~ Минск, 1957.

3. Владимирский-Буданов М. Обзор истории русского права. - Ростов- на-Дону, 1995.

4. Законодательство Петра I / Ред. А.Преображенский, Т.Новицкая- М„ 1997.

5. История государства и права СССР / Подред. Ю.Титова.-М., 1988. -4.1.

6. Леонтьев А. Образование приказной системы управления в Русском государстве.-М., 1961.

7. Маньков А. Уложение 1649 года. Кодекс феодального права России.- Л., 1980.

8. Носов Н. Становление сословно-представительных учреждений в России. -Л., 1969.

•> Рогожин А., Ярмыш А. Государство и право России в период і тановления и развития абсолютизма (вторая половина XVII-конец XVIIIвека).-К., 1989.

Ill Российское законодательство X - XX веков- Т.1-5.-М., 1984-1987. 11 Соборное Уложение 1649 года / Рук. А.Манъков. -Л., 1987.

17. Судебники XV-XVI веков / Под ред. Б.Грекова. - М.; Л., 1952. І і Титкова С. Сословно-представительная монархия в России. -М., 1987.