ТЕМА 22 Держава та право Німеччини у новітній час
1. Зміни в державному устрої Німеччини між світовими війнами.
2. Німеччина після другої Світової війни.
3. Розвиток німецького права.
III Ключові поняття: революція, ради, федерація, рейхстаг, рейхсрат, земля, державний переворот, фашизм, фюрер, партія, мілітаризація, сепаратне управління, бундестаг, бундесрат, соціальне законодавство, канцлер.
1. Зміни в державному устрої Німеччини між світовими війнами. Після листопадової революції 1918 р. в Німеччині було створено новий уряд - Раду народних уповноважених, - котрий провів ряд реформ (проголошено демократичні свободи, проведено політичну амністію та ін.). Установчі збори, що відкрилися 6 лютого 1919 р., після довгих суперечок прийняли нову Конституцію, закріпивши в ній поділ влади, багатопартійність, верховенство закону тощо. Німеччина стала федеративною республікою, до складу якої увійшло 38 земель (кожна з них у свою чергу мала ландтаг і Конституцію). Очолював республіку президент, котрий обирався на 7 років, йому підпорядковувалась уся виконавча влада: він призначав канцлера, чиновників, керував зовнішньою політикою і армією, міг розпустити парламент і призначити нові вибори та ін. Парламент складався із двох палат (рейхстаг і рейхсрат) і обирався на 4 роки.
Невдалі спроби здійснити державний перевороту Німеччині були в 1920 і 1923 рр„ проте це вдалося лише в 1933 р. внаслідок призначення президентом П.Гіндербургом на посаду рейхсканцлера А.Гітлера. Після цього були заборонені політичні партії і створено однопартійну систему, обмежено права громадян, заборонено профспілки та ін. Законом від 1 грудня 1933 р. носієм державної ідеї була проголошена Націонал- соціалістична партія. Того ж року Німеччина відмовилася виконувати договір, підписаний нею після капітуляції в 1918 р.; почав створюватися новий військово-промисловий комплекс.
Весь механізм управління державою в 1930-х роках поєднував у собі апарати як власне держави, так і партії та армії.
Абсолютною була оголошена влада в особі голови держави і фюрера партії, посаду президента скасована. З 1939 р. країною управляла Рада імперської оборони, яку очолював А. Гітлер. Автономія земель була ліквідована ще в 1934 р. За всіх змін у державній і політичній системі Німеччини все ж таки формально вона залишалася республікою з „діючою" Конституцією (1919). Формально існував і рейхстаг, до якого проводилися формальні вибори. Країна була поділена на 32 партійні області на чолі з партійними гауляйтерами (але продовжував існувати і старий адміністративний поділ зі старою адміністрацією). Серед державних органів одне з вагомих місць займало міністерство громадської освіти і пропаганди, головним завданням якого була ідеологічна обробка населення. Йому підпорядковувалися всі інші подібні струкзури, преса, видавництво іт.ін. Терористичний апарат складався із „штурмових загонів" (СА), «охорони і загонів» (СС), служби безпеки (СД). Вони отримали право діяти не рахуючись із нормами кримінального чи адмі-иістративного права. Загальні напрями розвитку економіки з 1933 р. визначалися Генеральною радою німецького господарсгва, а з 1936 р. вся економіка країни була підпорядкована виконанню воєнних планів, мілітаризована. У 1935 р. введено загальну військову повинність для чоловіків у віці 18-45 років. Головнокомандуючим був фюрер, йому безпосередньо підпорядковувались сухопутні, військово-повітряні і воєнно- морські сили зі своїми генеральними штабами.У 1938 р. Німеччина приєднала до себе Австрію і частину Чехословаччини, у 1939 р. захопила Польщу, а в 1940 р. перед нею капітулювала Франція. На 1941 р. вона контролювала майже всю Європу. Але в травні 1945 р. третій Рейх був розгромлений.
2. Німеччина після другої Світової війни. На Потсдамській конференції (1945) країни-переможці (СРСР, США, Великобританія) визнали основними принципами політики стосовно Німеччини демілітаризацію, денаціфікацію, декартелізацію і демократизацію. Управління країною повинна була здійснювати Союзна контрольна рада, до котрої входили представники країн-переможців.
Але в грудні 1946 р. було створене сепаратне управління в американській і англійській зонах, а потім і в радянській. Логічним наслідком став поділ Німеччини, що призвів до виникнення двох держав — Федеративної Республіки Німеччини на заході та Німецької Демократичної Республіки па сході.У 1949 р. ФРН отримала нову Конституцію, що отримала назву Боннська. Вона відновила демократичні інститути влади та управління і де в чому була подібна до Конституції Веймарської. Як і за останньою, нова німецька держава була побудована на принципах федералізму. Вона складалась із 10 земель, самостійних у своєму бюджеті і незалежних одна від одної (ст.109). Кожна із земель мала свій ландтаг і свій уряд із значними автономними правами. Було вирішено, що уряд кожної із 10 земель (тепер їх 14) призначає своїх уповноважених у верхню палату парламенту (Союзна рада -бундесрат). Нижня палата (бундестаг) зберегла свою демократичну першооснову, вона обирається народом. Обрана для цього система голосування поєднувала в собі мажоритарне і пропорційне голосування.
Головним законодавчим органом є бундестаг, хоча його повноваження тою чи іншою мірою обмежуються бундесратом.
Головою держави Конституція проголосила президента, який обирається на 5 років. Але дійсна влада зосереджується в уряді держави і особливо в руках його голови-канцлера. Уряд контролює законодавство, все важливе у цій галузі виходить від нього, він здійснює надану йому виконавчу владу і т.д.
У Східній Німеччині в березні 1948 р. Народний конгрес обрав Німецьку народну раду і доручив їй виробити Конституцію майбутньої держави. 7 жовтня Народна рада оголосила про створення НДР. Перші вибори до законодавчої палати НДР відбулися вже в 1949 р. Нова Конституція (1968) констатувала факт ліквідації в країні всіх форм експлуатації людини людиною.
Новий етап в історії Німеччини розпочався восени 1989 р. Народний рух, започаткований у Лейпцизі і Берліні, скинув комуністичний уряд, як тільки стало відомо про нейтралітет радянських військ.
Східна Німеччина ввійшла до складу ФРН.3. Розвиток німецького права. Кримінальне право Німеччини в період Веймарської республіки (1919-1933) зберігало дію Кримінального кодексу (1871), разом з тим з нього були видалені пережитки прусського феодалізму. Указами президента 1920 і 1923 рр. вводилася смертна кара за антидержавну діяльність, іншим указом (1920) вводилося суворе покарання за заклик до страйку. У період нацистського Рейху (1933-1945) вся система ліберально-демократичної законності була ліквідована, широкого розповсюдження набула позасудова розправа. Після прийняття Конституції ФРН (1949) у кримінальному праві намітилась демократизація. Конституція відмінила смертну кару. З 1969 по 1975 рр. була проведена нова реформа Кримінального кодексу (1871), за якою були ліквідовані деякі склади злочинів (напр., релігійні), звужена сфера господарчих злочинів, традиційними санкціями 80% було замінено більш тяжкі покарання. До Цивільного кодексу (1896) внесено ряд суттєвих змін, зокрема в 1950-х рр. в рамках суддівської правотворчості утвердилася практика, що договори не повинні ущемлювати права гретіх осіб. У сфері речового права Конституція ФРН (1949) у ст.14 закріпила класичний принцип свободи власності. У 1960 - 1961 рр. були прийняті закони про будівництво і про угоди на землю, які врегульовували право власності на землю. Перший закон про рівноправ'я в шлюбних стосунках був прийнятий лише в 1957 р., але остаточна лібералізація шлюбно-сімейного законодавства здійснилася аж у 1976 р. У1953 р. в Німеччині був створений спеціальний суд по соціальних справах, а реформа соціального законодавства проведена в 1970-х рр.
Питання для самоконтролю:
1. Державний устрій Німеччини за Конституцією 1919 р.
2. Державний переворот 1933 р. і його наслідки.
3. Державний устрій Німеччини 1930- 1940-х рр.
4. Наслідки поразки Німеччини в другій Світовій війні.
5. Державний устрій ФРН за Конституцією 1949 р.
6. Утворення НДР.
7. Кримінальне право Німеччини в XX ст.
8. Розвиток цивільного законодавства Німеччини у XX ст.
Рекомендована література:
1. Бабанцев Н. Становление государственно-правовой системы Германской Демократической Республики. -А., 1981.
2. Дернберг С. Краткая история ГДР.-М., 1971.
3. Драбкин Я. Становление Веймарской республики- М„ 1978.
4. Михайленко О. Прокуратура Федеративної Республіки Німеччини: становлення та повноваження // Право України. -2000. -№5.
5. Ожигалов Э. К истории Веймарской буржуазной республики // Методология историко-правовых исследований.-М„ 1980.
6. Розанов Г. Очерки новейшей истории Германии-М., 1959.
7. Розанов Г. Германия под властью фашизма (1933-1939).-М., 1964.
8. Руге В. Германия в 1917-1933 гг. - М., 1974.
9. Тишик Б. Історія держави і права Німеччини (1918-1945 рр.). -Львів, 1973.
10. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты / Под ред. Ю.Урьяса.-М„ 1991.
11. Черниловский 3. История государства и права новейшего времени. Германия 1918-1956 гг. - М., 1956.
12. Шишкін В. Організаційна структура судової системи Німеччини / Право України. -1996. -№1.