Розвиток соціальної структури і державного механізму Афінської республіки
Афіни розміщені в Аттіці, одній з областей Середньої Греції, через портові гавані Пірей і Фалери мають вихід до моря. Афіни не одразу стали центром Аттіки. У мікенський період на цій території було укріплене поселення.
У гомерівський період Аттіка була поділена на декілька дрібних общин - ойкосів, які постійно ворогували між собою. Важливу роль в об'єднанні цих общин належить легендарному герою Тезею (VII ст. до н.е.). Коли Тезей був царем, він ліквідував ради старійшин і посадових осіб у різних містах та об'єднав усіх жителів навколо одного міста, створивши одну раду. Це об'єднання отримало назву синойкізм. Тезею приписують поділ населення за родом занять на геоморів - землеробів і деміургів - ремісників. Однак навіть після синойкізму продовжував зберігатися родовий поділ на чотири філи, кожна з яких поділялася на фратрії, що об'єднували декілька родів.У VIII - VII ст. до н.е. в Аттіці склалася група родової знаті, яка мала назву евпатриди, що буквально означає “ті, що мають благородних батьків”. Головним привілеєм евпатридів було володіння землею, а також право займатися торгівлею. В їх руках концентрувалися багатство і влада. Замкнутій олігархічній верхівці протистояла основна маса населення - демос, до якого входили дрібне і середнє селянство, ремісники, купці, власники кораблів, господарі ремісничих майстерень. Право громадянства вважалося священним і надавалося спадково чи за особливі заслуги перед державою. Політичні права мали лише чоловіки-афіняни.
Окрім того тут проживали вихідці з інших областей та общин Греції, які не могли стати повноправними членами філ і фратрій. Вони формували групу населення “нечистого походження” - метеків. Метеки були особисто вільними, але в політичних та економічних правах обмежені: позбавлені права власності на землю та нерухомість; мали обов'язок виплачувати особливий податок - метекейон; не мали права одружуватися на жінках-афінянках; не мали права напряму користуватися захистом афінського судочинства.
Особливий прошарок населення складали вільновідпущеники - звільнені від неволі господарями раби, які мали обмежені майнові права і не мали жодних політичних прав.
Нижчий прошарок населення складали раби, які були позбавлені прав. Джерелами рабства у період його розквіту (V - IV ст. до н.е.) в Афінах були боргова кабала, військовий полон, купівля рабів в інших землях, народження від рабині та віддання в рабство за злочин. Раби поділялися на державні і приватні. Господар не міг безкарно вбити свого раба. Рішення про смертну кару виносив лише суд.
Після падіння царської влади (приблизно у VIII ст. до н.е.) управління Афінами перейшло до архонтів, які обиралися з представників евпатридів. Спершу ця посада була пожиттєвою. Згодом архонтів обирали на десять років і зрештою - на один рік. По завершенні повноважень архонти ставали пожиттєвими членами ареопагу - вищої державної ради, що прийшла на зміну ради старійшин. Зі складу евпатридів формувався ареопаг - рада, що замінила буле. До складу ареопагу входили колишні і діючі архонти.
Також у VIII - VII ст. до н.е. продовжували збиратися народні збори, в яких брали участь лише громадяни, запрошені архонтами. Тому народні збори змінили назву з агори на еклесію (“зібрання викликаних осіб”, від гр. еккаїео - “викликаю”). Цей механізм їх організації забезпечував панування родової верхівки (евпатридів).
Схема 3.2. Вищі органи влади в Афінах у VIII - VII ст. до н.е.
Політичне панування евпатридів, яке не задовольняло ні нову аристократію, ні ремісників і торговців, доповнювалося економічним. Величезна кількість селян попадали у боргову залежність від багатих евпатридів, які видавали позики через заставу землі. Якщо общинник не виплачував кредит у визначений термін, земля ставала власністю кредитора, хоча формально вважалася власністю того роду, до якого належав боржник. Общинник надалі працював на цій землі, але віддавав кредитору 5/6 урожаю.
Через це їх називали пелатами або шестидольниками.Таке тотальне панування евпатридів спричинило соціальну напругу, що посилювалася непропорційним у порівнянні з кількістю повноправних громадян (близько 10 % від кількості населення поліса) збільшенням кількості рабів та іноземців. У 30-х роках VII ст. до н.е. Кілон, за походженням аристократ, спробував здійснити державний переворот, що зазнав поразки. У 621 р. до н.е. евпатриди пішли на поступки, видавши перші “писані” закони - т. зв. закони Драконта (про них піде мова далі). Проте ці часткові заходи не вирішили докорінних проблем. Частина знаті була змушена продовжувати зміни, що виявилися у реформах Солона та Клісфена.
Для пом'якшення суспільно-політичних суперечностей були потрібні політичні перетворення, початок яким поклав Солон, обраний архонтом у 594 р. до н.е. Головною метою його реформ стало примирення інтересів різних угруповань вільних громадян.
Таблиця 3.2. Реформи Солона
| зміст реформ |
| сисахфія (скасування усіх боргів афінських громадян) |
| встановлення свободи заповітів |
| запровадження єдиної монети |
| запровадження системи влади, що грунтувалася на основі майнового цензу (поділ громадян за майновим становищем на 4 розряди); майнове становище, а не родовитість визначало місце громадянина в ополченні |
| підвищення ролі народних зборів (еклесії) |
| засновано суд присяжних (геліея), до складу якого могли обиратися усі громадяни у кількості 6 тис. чоловік, та Раду 400 (буле), до якої могли обиратися громадяни перших трьох станів по 100 чоловік від кожного племені |
| закон про політичну активність громадян (зобов’язував учасників народних зборів висловлювати чітку позицію під час голосування у формі схвалення чи заперечення) |
| Результати |
| скасування боргового рабства |
| юридичне визнання приватної власності, допуск купівлі-продажу землі |
| обмеження власності евпатридів на користь торгово-ремісничих, купецьких і селянських верств населення через визначення граничного розміру володіння земельною власністю і надання можливості безземельним та малоземельним селянам викупити надлишки землі у тих, хто володів нею понад норму |
| цензова реформа сприяла позбавленню аристократії спадкових привілеїв |
| розширення політичних прав незаможної частини громадян |
| розширення прав народних зборів, що стали головним законодавчим і контролюючим органом Афін, сприяло демократизації суспільно-політичного ладу; збори і Рада 400 зменшили владу ареопагу і колегії архонтів |
Реформи Солона завдали удару по родовій організації влади і привілеях родоплемінної аристократії, тому викликали її незадоволення.
Частково задоволеним залишився демос, адже власність заможних осіб залишалась недоторканною. Чимало незаможних не мали змоги викупити землю з боргової кабали. Переділу землі не було проведено. Залишався утрудненим доступ демосу до верхівки політичного управління полісу. Реформи Солона зумовили зниження соціальної напруги, проте не мали наслідком докорінне вирішення суспільно-політичних суперечностей.Таблиця 3.3. Поділ громадян Афін на розряди за реформою Солона
Одним з наслідків реформ Солона стало утвердження тиранії Пісістрата, а потім його синів (560-527 рр. до н.е.). Пісістрат конфіскував землі евпатридів, які загинули в міжусобній війні або втекли за межі Афін. Поділив ці землі між малоземельними і безземельними селянами. Селяни отримали від держави дешевий кредит. Побудовано [1] Медимн - міра сипучої речовини (зерна), яка дорівнювала 41-52 л.
значний торговий і військовий флот. Підвищення податків і повинностей для заможних верств та інші заходи викликали незадоволення знаті, яка за підтримки Спарти повалила тиранію. Торгово-реміснича верхівка на чолі з Клісфеном вигнала спартанців і закріпила своє становище новими реформами.
У 509 р. до н.е. Клісфен провів державні реформи, які сприяли завершенню ліквідації залишків родового ладу в Афінах.
___ Таблиця 3.4. Реформи Клісфена________________ Зміст
замість старого адміністративно-територіального поділу Аттіки на 4 племені введено нові територіальні одиниці: 10 філ, кожна з яких поділялася на 3 тритії (міська, прибережна і землеробська), які у свою чергу поділялися на деми
кожний громадянин приписувався до певної деми
Раду 400 замінено на Раду 500 (по 50 чоловік від кожної філи)
створено колегію десяти стратегів
розширені ряди афінських громадян шляхом надання багатьом метекам громадянських прав_______________________________________________________________________
для запобігання спробі аристократії реставрувати старі порядки у практику народних зборів була введена особлива процедура - остракізм
Результати
______________________________________ Таблиця 3.5.
Реформи Перікла______________________________ ______________________________________ Зміст________________________________ принцип жеребкування поширено на більшість виборних посад_________________________________усіх громадян зрівняно у політичних правах шляхом ліквідації уведеного Солоном майнового цензу на займання посад______________________________________________________________________
введено оплату за державну службу, що спрощувало можливість долучитися до управління державою вихідців із незаможних верств_____________________________________________________________________
посилено роль народних зборів в управлінні державою__________________________________________________________________
___________________________________ Результати_____________________________ завершилося становлення демократичної системи, яка на тривалий час стала прикладом і зразком демократії для багатьох народів
| Таблиця 3 | .6. Основні органи влади в Афінах у класичний період (У-ІУ ст. до н.е.' | ||
| Орган влади | Місце в системі державної влади | Порядок формування, склад і структура | Повноваження |
| Народні збори (еклесія) | верховний орган влади | збори громадян- чоловіків (спершу 10, згодом до 40 разів на рік), які досягли 20- річного віку, незалежно від майнового стану і роду занять | прийняття законів, ухвал; обрання посадовців і контроль; оголошували війну і мир; обговорення становища країни; розгляд прохань і скарг громадян; рішення за процедурою остракізму та ін. |
| Рада 500 (буле) | робочий орган народних зборів, вищий адмін. орган з управління службами Афін і передмість | члени ради (булевти) обиралися на 1 рік шляхом жеребкування з числа повноправних громадян, які досягли 30-літнього віку по 50 чоловік від кожної з 10 філ; поділялися на 10 комісій | попереднє обговорення і висновок щодо законопроектів для подачі на народні збори; вирішення питань благоустрою міста; управління фінансами; регулювання торгівлі; контроль за посадовцями, у т.ч. притягування до суду за розкрадання державної скарбниці; дипломатичні стосунки з іншими державами; |
| Геліея | найвищий судовий орган | 6 тис. суддів-геліастів (по 600 чол. з кожної із 10 філо) обиралися на 1 рік з громадян, що досягли 30-річного віку; поділялися на 10 колегій (по 500 чол.), 1000 суддів були запасними; суд відкритий і гласний | суд першої інстанції у справах про державні злочини і зловживання посадовців; апеляційна інстанція у справах, розглянутих іншими судами; контрольні функції; могла відхиляти законопроекти, прийняті народними зборами |
| Колегія архонтів | судочинство, організація культів | 9 архонтів і секретар (з часом їх стало 40) обирали за жеребом - по одному від філи; архонти - епонім, басилевс і полемарх мали рівну владу, кожен з них вибирав собі 2 товариша (помічники) | приймали заяви і головували в судовій палаті геліеї з винесення вироків; вирішували релігійні, сімейні спори, справи щодо дотримання моралі і порядку відправлення культів |
| Колегія стратегів | спершу суто військовий орган, згодом широкі виконавчі повноваження | 10 стратегів обиралися по 1 з кожної філи з впливових громадян; голова - перший стратег (автократор), обирався народними зборами | вирішення питань утримання армії і флоту; організація збору військових податків; продовольче забезпечення війська; укладення перемир’я; підготовка проектів рішень Ради 500 і народних зборів тощо |
| Ареопаг | спершу широкі контролюючі, згодом певні судові функції | представники аристократів, діючі і колишні архонти, які успішно прозвітували про свою річну діяльність | розгляд судових справ: про навмисні вбивства; про завдання ран і каліцтв з метою позбавлення життя; про підпали і отруєння, що мали наслідком смерть |
| Важливу роль в управлінні Афінами відігравали інші посадові особи (всього їх було близько 700 чоловік), які займалися різними державними справами (державний скарбник, воєначальники тощо). Усі посадовці в Афінах обиралися шляхом відкритих виборів на народних зборах або жеребкуванням строком на 1 рік і мали звітувати про проведену роботу перед найвищими контролюючими органами (залежно від рівня посади). Органи влади були колегіальними. Перед вступом на посаду кандидати перевірялися на професійну здатність, чистоту перед законом, моральні якості і відсутність боргів. | |||
Афінська армія формувалася на основі загального ополчення вільних громадян віком від 18 до 50 років. У мирний час всі афінські громадяни від 18 до 20 років були зобов'язані пройти військове навчання. Афінське військо складалося з гоплітів, кінноти і піхоти. Воїнами служили фети і найманці. Значного розвитку набув флот.
Поліцією управляв один з архонтів. Поліція вела розшукову діяльність, стежила за громадським порядком, дотриманням моральності, санітарним станом у місті, охороняла державні будівлі і громадські споруди. Окремий підрозділ слідкував за дотриманням законності торгівлі. Поліція співпрацювала з колегією одинадцяти - органом, що здійснював нагляд за в'язницями і відав виконанням вироків. Поліцейська служба була непрестижною, тому її несли переважно метеки і раби -токсоти (близько 200 чоловік).
Судочинство окрім згаданих органів влади (насамперед геліея) здійснювали чотири колегії ефетів (справи про ненавмисні вбивства), колегія одинадцяти (переважно майнові злочини), колегія сорока (дрібні справи) тощо.
Ослаблена Пелопонеською віййною зі Спартою у 431 - 404 рр. до н.е.,
внутрішніми суспільно-політичними міжусобицями та соціальною напругою, породженою зростанням майнової нерівності, різким збільшенням нерівноправних іноземців-метеків, афінська держава на рубежі V - IV ст. переживає гостру кризу і поступовий занепад. У 338 р. до н.е. військо Філіппа Македонського розбило грецьке військо. У 336 р. до н.е. Афіни разом зі всією Грецією були завойовані його сином Олександром. У II ст. до н.е. після вторгнення римських легіонів Афіни, як і вся Греція, стали провінцією Римської держави.
3.