Примітка:

Документи № 1, 2 використані з: Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — С. 37—44, 63.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Византийский земледелческий закон / Под ред. К. Медведєва. —Л., 1984.

2. ГаланзаП. Н. Феодальное государство и право. — М., 1963.

3. Грацианский Н. П. О материальных взысканиях в Варварских правдах // Из социальноэкономической истории западноевропейского средневековья. — М., 1960.

4. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки та ранній новий час): Навч. посібник / Б. Й. Тищик (ред.) — Л.: Світ, 2006.

5. Курбатов Г. Д. История Византии. — М., 1984.

6. Колесницкий Н. Ф. Феодальное государство. — М., 1967.

7. Корсунский А. Р. Образование раннефеодального государства в Европе. — М., 1963.

8. Лебек Ст. Происхождение франков. V—IX вв.: Пер. с франц. В. А. Павлова. — М., 1993.

9. Липшиц Е. Э. Право и суд в Византии в IV—VIII вв. — Л., 1976.

10. ЛипшицЕ. Э. Законодательство и юриспруденция в Византии в XI—XI вв.— Л.: ЛГУ, 1981.

11. Литаврин Г. Г. Византийское общество и государство в Х—Х! вв.: Проблемы истории одного столетия. 976—1081. — М., 1977.

12. Медведев И. П. Развитие правовой науки // Культура Византии. Втор. пол. VII—XII вв. — М., 1985.

13. Оболенский Д. Византийское содружество наций. Шесть византийских портретов / Пер. с англ. — М., 1998.

14. Право Византии. VII—XI вв. // Антология мировой правовой мысли: В 5-ти тт. — Т. 2. — М., 1999.

15. Салическая правда / Пер. проф. П. Н. Грацианского. Под ред. проф. В. Ф. Семенова. — М., 1950.

16. Соколова А. Варварские правды. — Чита, 1969.

17. Успенский Ф. История Византийской империи: В 5 томах.

18. Эклога. Византийский законодательный свод VIII в. / Вступ. статья пер. и комментарии Е. Э. Липшиц. — М., 1965.

На рубежі першого й другого тисячоліть феодалізм вступив у новий етап свого розвитку, який відрізнявся:

• пануванням крупної земельної власності, незначною роллю міського ремісництва, торгівлі й товарно-грошових відносин при збереженні натурального господарства;

• наявністю натурального господарства, при якому були відсутні міцні економічні зв’язки;

• заміною народного ополчення феодальним, що призвело до посилення окремих феодалів, які ставали багатіше ніж королі і таким чином послаблювали королівську владу;

• повним злиттям дружинної знаті й феодалів-землевласників;

• перетворенням королів на перших серед рівних;

• існуванням колективних органів феодальної олігархії: королівських курій або рад, з’їздів феодалів, княжих з’їздів та ін.

Зв’язок по вертикалі від короля до простого лицаря забезпечувався ієрархією власності й політичної влади, встановленням васальної залежності менш знатних феодалів від більш знатних, наявністю системи сюзеренітету-васалітету. Побудовані на цьому принципі особливі договірні відносини стали єдиним засобом організації й підтримки державної влади в умовах феодальної роздробленості.