Причини, характер, наслідки революції в Німеччині 1848 - 1849 рр. Прусська Конституція 1850 р.
Розвиток капіталістичних відносин в Німеччині вимагав об'єднання розрізнених держав і створення централізованого управління, уніфікованої правової системи, спільних правил товарно-грошової політики.
Однак головною перепоною цьому залишалися феодальні пережитки: територіальна роздрібненість; монархічна форма правління у більшості німецьких держав; панування крупного дворянського землеволодіння; кріпацтво.Як і у Франції, назріванню революційної ситуації в німецьких державах сприяла економічна криза. Метою революції стало подолання політичної роздрібненості і ліквідація феодально-абсолютистських режимів. Рушійними силами революції стали робітничі маси, ремісники і селянство, участь у революції яких і надала її перебігу радикального характеру.
Таблиця 13.1. Основні революційні політичні угруповання в Німеччині
| Політична група | Основні вимоги |
| ліберали-монархісти | Створення федеральної конституційної монархії з ліберальним режимом під егідою Австрії або Пруссії. |
| республіканці-демократи | Заперечення монархічної форми правління. Необмежена свобода зборів, слова, друку, озброєння народу, ліквідація дворянських привілеїв та пережитків феодалізму у поземельних відносинах. Відділення церкви від держави. |
Поштовхом до початку революції стали виступи у Франції. Звістка про революційних виступ в Парижі викликала піднесення народних мас Бадена. 26 лютого 1848 р. обнародувано петицію з рядом політичних вимог: озброєння народу з правом обрання офіцерів; необмежена свобода преси; запровадження суду присяжних; негайне скликання німецького парламенту. Остання вимога була виявом загального прагнення німецького народу до створення єдиної держави.
Із Бадена революційна хвиля перекинулась в інші німецькі держави.
В столиці Вюртемберга Штутгарті 29 лютого 1848 р. почались заворушення, які змусили панівні кола піти на поступки. 2 березня 1848 р. оголошено свободу преси, а 9 березня до влади прийшла ліберальна буржуазія. Того ж дня спалахнуло повстання в Мюнхені. Тут боротьба набула гострого характеру, адже баварський король Людвіг І не бажав йти на поступки. Однак народні маси захопили парламент, озброїлися і фактично стали господарями міста.У згаданих німецьких державах перемогу здобула березнева революція, в ході якої для перемоги над реакційними силами велике значення мали виступи селян. Вирішальне значення мали революційні виступи в Пруссії - найбільшій державі Німеччини. 6 березня 1848 р. заворушення почалися в Берліні, а згодом тут відбулися масові збори робітників і ремісників. Відбулися сутички з військом і поліцією. Збори представників 13 міських районів Берліна висунули ряд вимог: виведення військ з міста; організація збройних загонів бюргерів; свобода преси; скликання ландтагу. Король Пруссії Фрідріх - Вільгельм IV пішов на ряд поступок: ліквідовано поміщицькі суди; юрисдикцію суду присяжних поширено на політичні злочини; проголошено вибори до установчого ландтагу. Великий вплив на хід революції мав поступовий перехід значної частини армії на сторону революційних мас.
31 березня 1848 р. у Франкфурті-на-Майні зібралися Установчі збори, з початку роботи яких розгорнулася гостра боротьба між ліберально-монархічною більшістю і республікансько-демократичною меншістю.
Реакційна політика правлячої кліки Австрії привела до озброєного повстання 6 жовтня 1848 р. народних мас Відня. У вирішальні дні німецької революції депутати франкфуртського парламенту приступили до створення конституції. Прийнята 28 березня 1849 р. загальнонімецька конституція стала результатом компромісу демократичного і ліберально-буржуазного угруповань франкфуртського парламенту.
Конституція 1849 р. надавала загальнонімецьким органам влади такі повноваження: здійснення зовнішньополітичних відносин; командування об'єднаними армією і флотом; видання законів і контроль за збройними силами, транспортом, митницею, грошовою системою.
Законодавча влада належала імператору та двопалатному Рейхстагу. Виконавча влада надавалася імператору з широкими повноваженнями.Панівні кола найбільших німецьких держав відмовилися затвердити конституцію, що зумовило загострення революційної ситуації. По всій країні відбувалися збори на підтримку імперської конституції силою зброї. Ліберальна буржуазія виступила на стороні монархічних сил, що й вирішило долю революції. Ліві демократи не мали великого впливу на селян і виявилися нездатними організувати їх на рішучу боротьбу за скасування феодальних повинностей. Прусська армія, придушивши повстання на території королівства, спрямувала свої зусилля на припинення виступів на інших територіях. Завершення революції 1848-1849 рр. пов'язане із розгоном франкфуртських зборів.
Революція в Німеччині, яка за своїм ідейним змістом мала буржуазний характер, на відміну від революції у Франції не досягла значних результатів. Збережено територіальну роздрібненість Німеччини. Залишилися панівними феодально- абсолютистські порядки.
Одним із наслідків революції стала прусська Конституція 1850 р., схвалена промонархічними Національними зборами. Тому вона отримала назву “конституція панівної контрреволюції”. Документ формально передбачав обмежені громадянські свободи (рівність усіх перед законом, недоторканність особи і житла, свободу совісті, науки і викладання тощо). Однак конституція не надавала гарантій для їх реалізації. Окрім того стаття 111 передбачала можливість тимчасового припинення дії ряду статей про захист прав людини. У випадку війни або заворушень всі цивільні інститути влади переставали функціонувати.
Проголошено встановлення конституційної монархії. Главою держави залишався король з надзвичайно широкими повноваженнями. Він володів законодавчою (спільно з двопалатним ландтагом) і виконавчою владою. Верхня палата - Палата панів повністю призначалася королем. Палата представників обиралася на основі складної куріальної системи, в основу якої покладено майновий і віковий ценз. Тому переважна більшість місць у парламенті належала великим землевласникам і крупній буржуазії. Король мав право абсолютного вето на рішення парламенту та на його розпуск. Монарх призначав і звільняв міністрів, які були відповідальні лише перед ним.
Судова влада надавалася “незалежним судам”, судді яких, втім, призначалися королем і могли бути зміщені з посади лише на основі судового рішення.
Конституція Пруссії 1850 р. фактично підтвердила феодально-абсолютистські порядки і стала наслідком компромісу юнкерства та верхівки буржуазії.
3.