Розвиток державності Німеччини у першій половині ХІХ ст.
На початку ХІХ ст. Німецька державність зберігалася у формі Священної Римської імперії германської нації, яка складалася з понад 300 світських і духовних князівств. Панування феодальних відносин було основною характеристикою соціально- економічного і політичного розвитку цих державних утворень.
У другій половині XVIII ст. з їх числа виділилися найбільші монархії - Австрія і Пруссія, які перебували у давньому суперництві за першість на німецьких землях.Завершення існування Священної Римської імперії германської нації пов'язане із завойовницькою діяльністю Наполеона Бонапарта. У 1805 р. під тиском Франції 39 німецьких князівств об'єдналися у Німецьку конфедерацію (згодом Рейнський союз). Решта князівств залишилися самостійними. У 1806 р. внаслідок розгрому Австрії припинено існування Священної Римської імперії германської нації. 6 серпня 1806 р. Франц II Габсбург відмовився від титулу імператора. Австрія була відторгнута від інших держав Західної Німеччини.
У державах, що увійшли до складу Рейнського союзу, Наполеон увів французький Цивільний кодекс, відмінив кріпацтво і феодальні привілеї. З падінням імперії Наполеона у 1814 р. цей союз розпався. У 1815 р. міжнародний Віденський конгрес вирішив створити Німецький союз у складі 34 монархій і 4 вільних міст. Провідну роль у ньому відігравала Австрія. Німецький союз був аморфною конфедерацією без сильних органів центральної влади. Вищий орган влади союзу - Союзний сейм складався з чиновників, які призначалися урядами німецьких держав. Реально усі суб'єкти союзу зберігали державний суверенітет. Вони відрізнялися формами державного правління, зберігали свої кордони і митні бар'єри. Зважаючи на велику територію, економічний вплив та військові можливості особливе становище в Німецькому союзі посідали Австрія і Пруссія.
У ряді держав були прийняті т. зв. октройовані (даровані правителями) конституції. Наприклад, конституції Баварії, Ганновера, Вюртенберга, згодом Саксонії тощо. Більшість конституцій формували монархічну форму державного правління. Монарх очолював державу, володіючи законодавчою і виконавчою владою. Певні законодавчі повноваження залишалися за ландтагами (одно- або двопалатними), які формувалися на недемократичних засадах. Урядові структури очолював перший міністр (президент або канцлер). Конституції формально закріплювали окремі права королівських підданих: рівність перед законом, незалежність суддів, свободу совісті тощо. У багатьох державах скасовувалося кріпацтво, розвивалася промисловість і капіталістичні відносини.
У 1833 р. під верховенством Пруссії створено Митний союз (18 держав), що передбачав створення спільної митної і торгової системи. Утворення торгового союзу відповідало інтересам торгово-промислової буржуазії, яка прагнула об'єднання країни.
2.