§6.6. Польща (Республіка Польща)
11 листопада 1918 р., керуючись проголошеним у Росії правом народів на самовизначення, Польща проголосила створення незалежної Польської республіки. 26 січня 1919 р. відбулися вибори до Законодавчого сейму, за яким Ю.
Пілсудський отримав повноваження «начальника держави». Відродження Польської держави законодавчо проголошувалось Малою Конституцією 1919 р. Влада зосереджувалась в руках Установчого сейму, з часом, Березнева Конституція 1921 р. затвердила формування представницької демократії та розподіл гілок влади. Законодавча влада зосереджувалась у двопалатному парламенти, що складався з сейму і сенату, засновувалась посада президента республіки, виконавча влада надавалась Президенту і уряду. Президент обирався парламентом, мав право скликати і розпускати Сейм, представляв державу у зовнішніх відносинах. Уряд призначався президентом за згодою більшості сейму і відповідав перед сеймом. Конституція проголошувала основні демократичні права і свободи, рівність громадян незалежно від походження, віри, мови, раси. Однак, передбачалось, що римсько-католицька конфесія посідає пріоритетне місце серед інших. Всі види власності визнавались недоторканими. У 1926 р., внаслідок тривалих і запеклих політичних суперечок, Польща постала перед загрозою громадянської війни. Президент і уряд подали у відставку, а парламент обрав президентом Ю. Пілсудського, який відмовився від посади, аргументуючи своє рішення недостатніми повноваженнями президента. Новий президент І. Мосцицький призначив Ю. Пілсудського «Генеральним інспектором збройних сил», що надало йому можливість установити в державі авторитарну владу, спираючись на армію і державний апарат. Сучасні польські дослідники характеризують такий режим як «авторитаризм» або «цезаризм». У Польщі затверджується режим «санації» - оздоровлення, знижується роль сейму. Поправки до Конституції дозволили президенту достроково розпускати парламент без погодження з депутатами і призначати нові вибори, видавати декрети, які мали силу закону до затвердження парламентом. Робота Сейму стала сесійною, а не постійною, президент відкривав і закривав сесії. У квітні 1935 р. нова Конституція Польщі узаконила режим «санації». В країні виділялась «еліта» - «кращі сини». Центральне владне місце відводилося президентові, який об’єднував «неподільну державну владу» і був відповідальним лише перед «Богом і історією». Діяльність сейму ставала підпорядкованою президенту, тому що йому належало право видавати укази, що мали силу закону, відкла- дального вето, скликання і розпуску сейму і сенату, пріоритетне право законодавчої ініціативи з питань змін до Конституції. Після смерті Ю. Пілсудського («мудрого керівника і батька нації») у 1935 р. режим «санації» почав слабшати, і водночас посилювалась опозиція.1 жовтня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалась Друга світова війна. 17 вересня СРСР перетнув кордони з Польщею і узяв участь у її розчленуванні. 17 і 18 вересня 1939 року президент Е. Ридз-Смігли і уряд виїхали до Румунії і були інтерновані. 28 вересня 1939 р. в Москві підписано радянсько-німецький договір про ненапад і кордони, за яким в обмін на включення до сфери своїх інтересів Литви, СРСР відмовлявся від Люблінського і частини Варшавського воєводств. Нацисти поділили Польщу на кілька зон окупації. Західні, частина центральних і північні райони (населення близько 10 млн.) включались до складу Німеччини. На інших територіях створювалось генерал-губернаторство з центром у Кракові. 30 вересня 1939 р. у Парижі був утворений емігрантський уряд Польщі, який після розгрому Франції переїхав до Великобританії. Наприкінці 1944 р. за підтримки СРСР був створений Комітет національного визволення, який в грудні 1944 р. перетворився на Тимчасовий уряд Республіки Польща. Проблема нового уряду полягала у тому, що США і Великобританія визнавали лише польський уряд в еміграції. Ялтинська конференція 1945 р. передбачала покінчити з двовладдям, розширити Тимчасовий уряд за рахунок політиків з лондонського табору і створити Тимчасовий уряд національної єдності.
Одночасно лідери держав-перемож- ниць домовилися, що західні кордони Польської держави проходитимуть по лінії річок Одер і Нейсе, а східна - по лінії Керзона. У червні 1945 р. було створено Тимчасовий уряд національної єдності. У січні 1947 р. відбулися перші повоєнні вибори до Законодавчого сейму, на яких про- радянська Польська робітнича партія ППР і її союзники здобули 80% мандатів. Президентом держави обрали члена ППР Б. Берута. У 1948 р. виникла Польська об’єднана робітнича партія. За радянським зразком у Польщі створюється командно-розподільча система, центральним важелем якою виступала компартія. Тоталітарна політична система була закріплена Конституцією 1952 р., за якою держава почала називатися Польською народною республікою - ПНР. Законодавча влада належала Сейму який призначив Прем’єр-міністра, Раду міністрів і Державну раду. Також сейм ухвалював бюджет і плани соціально-економічного розвитку. Виконавча влада доручалася Раді міністрів і Державній раді. Державна рада - колегіальний орган, який обирався кожні чотири роки на першому засіданні Сейму. У її компетенції - видавати декрети - закони під час перерв у сесіях Сейму, ратифікувати міжнародні угоди, надавати громадянство і застосовувати помилування. Однак, ситуація погіршувалась у зв’язку з незадовільним розвитком народного господарства. У червні 1956 р. у Познані почалися антиурядові виступи, які були жорстко придушені владою (близько 70 осіб загиблих). Нове керівництво ПОРП зробило певні поступки: реабілітувало невинно засуджених, почало діалог з католицькою церквою, розпустило колгоспи. Нові виступи не забарилися - у 1970 р. новим керівником ПОРП було обрано Е. Герека, і ситуацію тимчасово вдалося нормалізувати, у тому числі, за рахунок значних запозичень у розвинених західних країнах. Однак, у 1980 р. ПНР охопила нова, довготривала криза. Внаслідок розгортання профспілкового руху було створено спілку «Солідарність» на чолі з електриком гданської судноверфі Лехом Валенсою. Дуже швидко кількість її членів сягнула 10 млн. осіб. У 1981 р. головою ради міністрів і першим секретарем ПОРП обрали генерала В. Ярузельського, який 13 грудня 1981 р. запровадив у країні воєнний стан: заборонено діяльність опозиційних організацій, введено армійське патрулювання у містах і селах, встановлено військовий контроль за роботою підприємств, близько 6 тисяч опозиційних діячів були інтерновані. Вважається, що заходи ці були паліативними, але дозволили убезпечити Польщу від радянського військового вторгнення.На виборах 1989 р. більшість голосів у сенаті отримали представники «Солідарності», президентом обрано В. Ярузельського, а прем’єр-міністром Т. Мазовецького. На початку 1990 р. ПОРП само розпустилася, президент В. Ярузель- ський склав повноваження. У грудні 1990 р. на виборах президента перемогу здобув Л. Валенса. Почалися економічні реформи, розроблені міністром фінансів Л. Бальцеровичем, відомі як «шокова терапія». Протягом короткого часу було скасовано контроль за цінами, введено вільну торгівлю, приватизовано велику частину державного сектору. Ціною значного падіння життєвого рівня населення (на 40 %), збільшення кількості безробітних (до 2 млн осіб) внутрішній ринок Польщі було стабілізовано. Але невдоволення населення виявилося в обранні до парламенту в 1993 р. в основному колишніх комуністів - представників Союзу лівих демократичних сил (СЛДС), а у 1995 р. президентом Польщі став лідер СЛДС О. Квасневський, який разом з новим лівоцентристським урядом продовжив політику реформ, посиливши акцент на соціальному захисті населення. У квітні 1997 р. парламент схвалив Конституція Польщі, за якою було встановлено парламентсько-президентську форму правління з чітким поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки.
Головними зовнішньополітичними пріоритетами Польщі в 90-х роках XX ст. були визначені: розвиток всебічного співробітництва зі США, розвинутими європейськими країнами, вступ до ЄС і НАТО. Внаслідок цілеспрямованої діяльності влади Польща в березні 1999 р. стала членом НАТО, а в травні 2004 р. - ЄС. Відносини Польщі з Україною мають багату й досить складну історичну традицію та сучасну надійну договірну основу. Польща першою у світі визнала незалежність України. У травні 1992 р. був підписаний Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво. Дві сусідні сучасні держави активно співпрацюють у загальноєвропейських структурах. Польща традиційно підтримує прагнення України до інтеграції з Європейським Союзом і НАТО.