Громадянська війна в США та її державно-правові наслідки

Зі здобуттям незалежності у США розпочався промисловий підйом, що збільшувало економічний розрив між промисловою Північчю та плантаторсько - рабовласницьким Півднем. Проблема рабства поступово виходила на перший план політичного життя країни, що загострювало відносини між штатами.

У ряді штатів було прийнято т. зв. “Закони про особисту свободу”, спрямовані на захист свободи негрів і рабів-утікачів від утисків рабовласників. У відповідь південні штати прийняли закони про обмеження свободи в'їзду негрів на їх територію. Конгрес США заради залагодження напруги проводив політику компромісів і поступок рабовласницьким штатам.

Існування рабовласницької системи на Півдні суперечило інтересам промислової Півночі США. Громадськість Півночі співчувала рабам, але мало хто наважувався виступати за їх звільнення, оскільки ті були приватною власністю плантаторів. Іноді раби піднімали повстання (найбільше відбулося у 1831 р.), але частіше втікали у вільні штати, звідки могли переправлятися в Канаду. Супротивники рабства (аболіціоністи) організували “підземну залізницю” - таємні маршрути для втікачів. Величезне значення для мобілізації американської і світової громадськості проти рабства в південних штатах мала аболіціоністська література і преса.

У 1820 р. ухвалено так званий “міссурійський компроміс”, за яким дозволено рабство у штаті Міссурі, але рабовласницьку систему заборонено поширювати на північ від 36,5 паралелі. Так територія Сполучених Штатів поділилася на рабовласницьку і нерабовласницьку. Рабовласники прагнули узаконити рабство у всій країні, позбавивши Конгрес права скасовувати або дозволяти його в якому-небудь штаті. В умовах протистояння Верховний суд США виніс рішення у справі Д. Скотта - раба, що офіційно звернувся в суд з позовом про надання йому свободи, оскільки він разом з господарем певний час жив у вільному штаті. Відхиливши в 1857 р.

Обрання в листопаді 1860 р. Президентом США прихильника відміни рабства та одного з організаторів Республіканської партії Авраама Лінкольна означало крах багаторічної політичної гегемонії рабовласників. Правлячі рабовласницькі кола 11 південних штатів вдалися до сецесії - вийшли з федерації і проголосили в лютому 1861 р. Конфедеративні штати Америки зі столицею у місті Річмонд, обравши своїм президентом колишнього військового міністра Дж. Девіса. У березні 1861 р. конфедерати підняли заколот, проголосили нову Конституцію Конфедеративних штатів Америки, де відкрито проголошувалося, що рабство є основою політичного та економічного ладу держави. Прагнучи встановити рабовласницькі стосунки у всій країні, конфедерати 12 квітня 1861 р. розпочали громадянську війну, яка продовжувалася до 26 травня 1865 р.

Завдання Півночі у війні сформульовані в резолюції Конгресу 22 липня 1861 р. Зазначалося, “що війна ведеться не з метою знищення встановлених інститутів, а для того, щоб захистити і відстояти верховну владу Конституції і зберегти союз. Як тільки ці завдання будуть досягнуті, війна повинна припинитися”. 11 штатам-заколотникам протистояло 23 штати, що залишилися в союзі з населенням 22 млн. чоловік. В Конфедерації проживали 9 млн. чоловік, з них 4 млн. рабів.

На початковому етапі війни перевагу мали війська південних штатів, які були згуртованішими, мали краще матеріальне забезпечення, а також підтримку іноземних держав (Англії, Франції, Іспанії, Росії).

Перелом у ході війни на користь північних штатів відбувся завдяки зміцненню військової організації, підвищенню податків, прийняттю “Гомстед-акту” й “Акту про звільнення рабів” (травень, вересень 1862 р.). Перший надавав право будь -якому громадянину країни, що не приймав участі в заколоті проти США і сплатив мито 10 дол., зайняти гомстед - ділянку землі в 160 акрів (близько 64 га) під ферму на вільних землях. Ця ділянка безкоштовно віддавалася у власність після п'яти років проживання на ній, її обробітку і забудови.

Другий закон проголошував рабів вільними з 1 січня 1863 р. Негри стали масово переходити на сторону жителів Півночі і служити у федеральній армії. Також уряд видав закони про конфіскацію майна заколотників, запровадив загальну військову повинність, звільнив армію США від прихильників Конфедерації, закрив реакційні газети. Ці заходи привели до корінного перелому в ході громадянської війни і забезпечили перемогу капіталістичної Півночі.

Громадянська війна забрала понад 600 тис. життів. Жодна інша війна за участю США не принесла цій державі таких втрат. Під час святкування перемоги Півночі 14 квітня 1865 р. був застрелений Президент США А. Лінкольн. Це була замовна помста рабовласників.

Відміна рабства на усій території США (ХІІІ поправка до Конституції 1865 р.)

Заборона штатам ухвалювати закони, що обмежують права громадян США (XIV поправка до

Заборона дискримінації громадян США у виборчих правах за ознаками раси, кольору шкіри або через колишнє перебування у рабстві (XV поправка до Конституції 1870 р.)

Перемога капіталістичних відносин та індустріального розвитку країни над аграрним

У_____________________________________________________________________ /

Посилення президентської влади

Схема 11.4. Головні наслідки громадянської війни у США

Незважаючи на прийняття прогресивних рішень, справа викорінення пережитків старих суспільно-економічних відносин у США не була завершена. Негри так і не стали

повноправними. Вони не отримали політичних прав і землі. Зберігалася їх реальна залежність від колишніх власників-плантаторів. У південних штатах процвітала расова дискримінація. Окрім того тубільне індіанське населення внаслідок колонізації дикого Заходу було вигнане зі своїх рідних земель і насильно переселене в резервації. Як і раніше не мали політичних прав жінки. Збережено майновий ценз для виборчого права.

Для забезпечення плантацій робочою силою парламенти південних штатів видавали постанови - “чорні кодекси”, які всупереч конституційним поправкам

узаконювали дискримінацію негрів.

Схема 11.5. Обмеження прав негрів за “чорними кодексами

Також Конгрес під приводом політики запобігання сутичкам чорного і білого населення запропонував закон про обмеження прав негрів (проїзд у спеціальних вагон, проживання в окремих міських кварталах, навчання в окремих негритянських школах та ін.), що започаткував політику сегрегації.

Після вбивства А. Лінкольна президентом став віце-президент Е. Джонсон (1865 - 1869 рр.), який пішов на примирення з колишніми заколотниками, оголосивши амністію військовим злочинцям і повернувши їх представників у Конгрес. За його порадою південні штати відмовилися ратифікувати XIV поправку до Конституції. Конфісковані в роки війни плантації довелося повернути колишнім власникам, які силою і погрозами примушували чорне населення працювати на колишніх господарів. З'явилися розгалужені терористичні організації, у тому числі знаменитий Ку-клукс-клан, що жорстоко розправлялися з непокірними неграми і білими, які їм співчували.

За наполяганням фракції республіканців Конгрес у березні 1867 р. прийняв закон

Про реконструкцію Півдня”.

Введено федеральні війська у штати колишньої Конфедерації (до 1877 р.)

Схема 11.6. Заходи в рамках політики “Реконструкції Півдня” у США

Рішенням Верховного суду США (1868 р.) федерація проголошена нероздільним союзом, право виходу з якого заборонене.

5.