Дванадцять таблиць

А тепер — про славнозвісні “Дванадцять таблиць”. Вони були прийняті в 451-450 рр. до н.е., тобто десь через 60 років після вигнання королів. Це — ранній період республіки. Іх прийняття відбулося в контексті боротьби між патриціями і плебеями.

Плебеї хотіли мати письмово зафіксований кодекс, щоб забезпечити в магістратах охорону своїх прав у процесі судових спорів з патриціями. Плебеї скаржилися, що судочинство консулами-патриціями було волюнтаристським і тиранічним. Ідея писаного кодексу була запропонована в 462 р. до н.е. Гаєм Терентілієм. Як бачимо, час між народженням ідеї і її реалізацією становить 10 років. Спочатку до Греції було послано три делегати для вивчення, як казали у радянські часи, “передового досвіду”, тобто відповідного законодавства грецьких міст-держав. Зокрема, кодексу законодавства Салона для Афін. Після повернення делегації була утворена комісія з 10-ти осіб. Вони були патриціями. Члени комісії називалися “decemvirs”. Комісія розробила десять таблиць. Таблиці були схвалені Comitia centuriata. Сталося це в 451 р. до н.е. Плебеї залишилися невдоволеними. Була призначена ще одна комісія, до складу якої ввійшли деякі з плебеїв. Комісія підготувала дві додаткові таблиці, які, на думку Ціцерона, були несправедливими (inequitable). У 450 р. до н.е. Comitia centuriata схвалив їх. Прийняття “Дванадцять таблиць” згодом почало розглядатися римлянами, як початок їх правничої історії. Ліній назвав таблиці “фонтаном публічного і приватного права”.

Ціцерон згадував, що коли він був хлопчаком, то школярі “Дванадцять таблиць” вчили напам’ять, як наші нинішні школярі вчать “Табличку множення”. До речі, табличку вчать і в американських школах. До того ж, у них табличка охоплює ще й “11” та “12”. Люблять американці дюжину.

Уже відзначалося, що “Дванадцять таблиць” у їх повному обсязі очі нинішніх сучасників не бачили.

Про їх зміст ми дізнаємося з коментарів юристів пізньореспубліканського періоду, зокрема Лабео і Гая. Таблиці були чинними протягом десятьох століть і втратили чинність лише з прийняттям законодавства Юстиніана. Хотілося б звернути увагу читача — 1000 років діяв закон! Очевидно, добротно його було складено. На нинішніх же українських законах не встигає висохнути чорнило, як у них вносяться зміни і доповнення.

“Дванадцять таблиць” нерідко називають Кодексом. Але таке визначення не достатньо точне. “Таблиці” не були кодифікацією всього тогочасного римського законодавства. Важко достеменно твердити і про зворотний вплив “Таблиць” на законодавство. У порівняно недалекі історичні часи були спроби відтворити “Таблиці”, спираючись на фрагменти, що цитувалися різними авторами і в різних джерелах. Наприклад, у XVII ст. Жак Гоудфрой дійшов висновку, що таблиці I, II і III стосувалися цивільно-процесуальних норм. Таблиця IV була присвячена patria potestas (згодом це поняття пояснимо), а таблиці V, VI, VII — відповідно опіці (tutelage), спадкуванню (inheritance) і власності (property). Восьма таблиця охоплювала злочини, дев’ята — публічне право (відносини між громадянами і державою), десята — релігію (sacred law). Дві останні таблиці Гоудфрой вважав додатками.

Фахівці вважають, що в “Дванадцяти таблицях” спостерігається незначний вплив грецького законодавства. Основним же їх джерелом було римське звичаєве право.

2.4.3.

<< | >>

↑

Источник: Дахно І.І.. Історія держави і права. Навчальний посібник- довідник. — К.: Центр навчальної літератури,2006. — 408 с.. 2006

Еще по теме Дванадцять таблиць: