Абсолютна монархія в країнах Західної Європи

На рубежі XV - XVI ст. країни Західної Європи вступили в нову фазу політичного розвитку, для якої характерне посилення централізаторських тенденцій. До початку XVI ст. завершився процес “збирання” королями французьких та англійських земель.

Поряд з територіальним об'єднанням відбувалася політична централізація, формувався новий тип державної влади, що втрачав характерні риси середньовічної станової монархії. Королівська влада, припинивши останні спроби спротиву феодалів, посилилася настільки, що у ряді випадків відмовлялася від скликання органів станового представництва, які втратили колишнє політичне значення. Встановився режим практично необмеженого особистого правління монарха, що отримав назву абсолютна монархія. Абсолютизм - це остання, завершальна форма феодальної монархії, феодальних держави і права.

Посиленню королівської влади та централізації країни сприяли нові економічні реалії. Зростання виробництва й торгівлі створювало нові джерела прибутків для монархів, що приводило до посилення їх фінансової незалежності від органів станового представництва. Здобувши фінансову незалежність, королі отримали можливість створювати розгалужений, підпорядкований лише їм структурований апарат управління, регулярну армію і професійну поліцію. Опираючись на частину дворянства і буржуазію, зацікавлених у зміцненні центральної влади, монархи почали відтісняти від управління стару феодальну знать.

Напротивагу старому дворянству виникло т. зв. “нове дворянство” - суспільний прошарок, що формувався з представників аристократії, середнього і дрібного дворянства. Для нього характерні прагнення підвищити продуктивність своїх помість - господарств, тісний зв'язок з ринком, підприємливість, організація мануфактурного виробництва у сільській місцевості, заміна звичайного обробітку землі селянами короткостроковою орендою (це вело до відміни кріпацтва).

Особливу групу дворян складали дворяни, возведені до дворянського стану - вихідці з неблагородних станів: чиновники - за службу (“дворяни шпаги”); багаті міщани і заможні селяни - внаслідок купівлі “благородних” земель; за особистим пожалуванням короля.

Особливо яскраво абсолютна монархія проявилася у Франції (класичний абсолютизм). Становлення абсолютизму в XVI ст. мало прогресивний характер, адже королівська влада сприяла завершенню територіального об'єднання країни, формуванню єдиної французької нації, швидшому розвитку промисловості і торгівлі. Однак надалі все більше проявлялися реакційність і застарілість монархічної форми правління.

___ Таблиця 6.4. Головні риси французького класичного абсолютизму____________________________________________________________ розпуск станово-представницького органу - Генеральних штатів

__________________ (останнє скликання відбулося у 1614 р.)________________ _ підпорядкування королю Паризького парламенту________ _ необмежена компетенція короля у виданні законів і указів_____________ _ повний контроль королівської влади над провінціями_______ _ ліквідація міського самоуправління____ формування розгалуженого бюрократичного апарату чиновників,

____________________________ регулярної армії, поліції і суду________________________ ____________________________ скорочення сфери сеньйоріальної юстиції_____________________ призначення на церковні посади королем

У XVI ст. король підпорядкував собі католицьку церкву. У 1614 р. за пропозицією Генеральних штатів монархія була проголошена божественною, а влада короля розглядалася як священна. Все частіше держава почала ототожнюватися з особою короля. Людовику XIV приписують слова: “Держава - це я!”. Проте влада монарха не була деспотичною.

Король володів правом призначення на будь-яку державну і церковну посаду.

Схема 6.5. Соціальна структура Франції періоду абсолютної монархії

Французький абсолютизм зміцнювався, використовуючи суперечності старих дворян та буржуазії. Створювалися сприятливі умови для розвитку буржуазного (капіталістичного) типу господарювання з такими рисами, як активний розвиток торгівлі, підприємництво, розквіт промислового виробництва та ін. Французькому дворянству і загалом державі капіталістичний розвиток господарства приносив чималі прибутки. Розвиток товарно-грошових відносин зумовив переведення більшості селянських повинностей у грошові платежі (грошова рента).

Центральні органи влади стали більш структурованими, розгалуженими і складними. У XVI ст. з'явилися посади державних секретарів, один з яких виконував фактично функції першого міністра. Старі державні посади ліквідовувалися або залишалися формальними. Зберіг вагу лише канцлер, який став другою особою в державному управлінні після короля.

Схема 6.6. Центральні органи влади Франції періоду абсолютизму*

Розширення кола функцій державних секретарів привело до швидкого зростання центрального апарату. У XVIII ст. введено посади заступників державних секретарів. При них створені чисельні бюро, які поділялися на секції. Король Людовик XIV у 1661 р. створив Таємну раду, куди входили герцоги і інші пери Франції, міністри, державні секретарі, канцлер, радники. Вона розглядала найважливіші державні питання.

Централізація судової системи все ще відзначалася архаїчністю і складністю. В окремих регіонах Франції аж до XVIII ст. збереглася сеньйоріальна юстиція.

Економічними підвалинами становлення абсолютизму в Англії стали швидкий розвиток капіталістичних відносин, що супроводжувалися переродженням феодального землеволодіння, розвиток товарно-грошових відносин і промислового виробництва. Маєтки феодалів суто з сільськогосподарських угідь ставали великими виробничими комплексами, часто з наявністю фабрик, де оброблялася вирощена у тому ж господарстві сировина. Особливо популярним було виробництво вовни, що зумовлювало поширення вівчарства. Для цього феодали захоплювали общинні землі, нерідко зганяли селян з їх ділянок з метою перетворення останніх на пасовища для

Захарченко П.П. Історія держави і права зарубіжних країн: навчальний посібник [для дистанційного навчання] / Захарченко П.П., Ковалевська О.О., Кузьминець О.В. - К.: Ун-т “Україна”, 2005. - 213 с.

овець. Такий процес отримав назву “обгородження”. Він прискорив виділення з числа селян фермерів, малоземельних орендарів та безземельних батраків. Селянство поділялося на дві основні групи - копіголдери (залежні, що несли повинності за користування землею) та фріголдери (вільні власники землі).

Як і у Франції, на певному етапі розвитку держави нова феодальна знать - джентрі, а також міщани були зацікавлені у формуванні єдиного національного ринку, а отже в посиленні центральної влади.

Особливістю англійського абсолютизму було те, що поряд із сильною королівською владою продовжував працювати двопалатний парламент. Тому англійський абсолютизм отримав назву “незавершеного”. Іншими його ознаками були збереження місцевого самоврядування, відсутність надмірної централізації і бюрократизації державного апарату. В Англії була відсутня постійна велика армія.

Схема 6.7.

Центральними органами влади і управління в період абсолютної монархії в Англії були Король, Таємна рада і Парламент. Збереження парламенту було наслідком союзу джентрі і буржуазії, що не дозволив королівській владі ліквідувати представницькі органи. Верховенство корони у взаєминах з парламентом оформлене статутом 1539 р., що прирівняв укази короля до законів парламенту.

В Англії мала місце релігійна Реформація, метою якої було підпорядкувати церкву світській королівській владі. Вона супроводжувалася вилученням церковних земель у державну власність (секуляризація). Парламент Англії за правління короля Генріха VIII з 1529 по 1536 рр. прийняв ряд законів, які оголошували короля главою церкви і наділяли його правом визначати кандидатів на вищі церковні посади. Англіканська церква перестала залежати від римського папи і стала частиною державного апарату.

На рівні місцевого управління запроваджено посаду лорда-лейтенанта і адміністративну одиницю - церковну парафію. Лорд-лейтенант, який призначався в графство королем, очолював ополчення, керував діяльністю мирових суддів і констеблів. Парафія була самоврядною одиницею, що поєднувала функції місцевого церковного і територіального управління. Ведення церковних справ належало

Захарченко П.П. Історія держави і права зарубіжних країн: навчальний посібник [для дистанційного навчання] / Захарченко П.П., Ковалевська О.О., Кузьминець О.В. - К.: Ун-т “Україна”, 2005. - 213 с.

настоятелеві парафії. Його діяльність була поставлена під контроль мирових суддів, а через них - органів управління графствами і центру.

Завершився процес оформлення структури і юрисдикції центральних Вестмінстерських судів, зокрема Суду справедливості і Вищого суду адміралтейства. Окрім них створюються надзвичайні суди - Зоряна палата і судові ради “бунтівних” графств. Зоряна палата як спеціальний підрозділ Таємної ради була знаряддям боротьби корони з політичними противниками. Зоряна палата виконувала також функції цензора і органу нагляду за правильністю винесення вердиктів присяжними.

Розширилася компетенція мирових суддів. Кримінальні справи розглядалися роз'їзними королівськими і мировими суддями.

5.