18.4. Реформа законодавства Співтовариства щодо статусу громадян інших країн

Статус громадя н інши х краї н в ЄС зазна в значни х змі н після підписання Амстердамського Договору. Всі держави-члени ЄС , крім Великої Британії та Ірландії*, приєдналис ь до Шен - генських угод1 шляхом підписанн я Шенгенськог о Протоколу про інтеграцію Шенгенськи х досягнен ь в ЄС.

* Норвегія та Ісландія є асоційованим и членами Шенгенськи х угод. Велика Брітанія приєдналас ь до Шенгенсько ї Інформаційно ї Систем и та деяки х поло - жен ь Шенгенсько ї Конвенці ї від 19 червня 1990 р.

' Див. : Шенгенськ і угоди: Угода пр о поступове скасуванн я перевірок на спільних кордонах від 14 червня 1985 р. та Конвенці я про застосування Шен - генської угоди від 14 червня 1985 р. пр о поступове скасуванн я перевірок на спільних кордонах", від 19 червня 1990 р.

** Крім держав-члені в ЄС до Шенгенськи х угод приєднались : Монако , Норвегія, Ісландія. Швейцарі я та Ліхтенштейн .

306

держав-учасниц ь за винятко м випадкі в необхідності захисту державної політики та національної безпеки.

Нині, згідно з Шенгенським и угодами, укладеними між 25 з 27 держав-члені в ЄС (крім Великої Британі ї та Ірландії), громадян и ЄС , Європейськог о Економічног о Простор у т а громадяни інших країн мають право в'їзду, пересування та пе- ребуванн я в будь-які й державі-учасниц і Шенгенськи х угод строком до 3 місяців за наявності візи та дійсних документів. Дублінська Конвенція 1990 р. про право притулку (ратифіко - вана всіма державами-членам и ЄС ) визначає подібний порядок отриманн я притулку громадянами ЄС та громадянами інших країн . Післ я набранн я чинност і Амстердамськи м Договоро м

1 травня 1999 р. положенн я Шенгенськи х угод стали частиною права Співтовариства.

За Амстердамським Договором , Договір про Співтовариство поповнився новим розд. IV щодо віз, притулку, імміграції та інших питань, пов'язани х з вільним пересуванням осіб в ЄС . Велика Британія, Дані я та Ірландія не беруть участі в заходах, передбачених розд.

1) заходи шодо забезпеченн я контрол ю за перетинання м гро- мадянами інших країн внутрішніх кордонів держав-членів;

2) заходи щодо контрол ю за перетинання м зовнішніх кор- донів держав-членів ЄС , а саме, встановлює: а) стандарти та

307

процедури, яких повинні дотримуватися держави-член и під час здійсненн я ними перевірок осіб на таких кордонах; б) правила щодо наданн я віз на період перебування не більше 3 місяців (що включає: складання переліку тих країн, чиї громадяни потре- бують візи при перетинанні ним и зовнішніх кордонів, та тих країн, громадяни яких можуть перетинати кордони ЄС у безвізо- вому порядку ; процедур и та умов и наданн я віз державами - членами; єдини й формат віз; правила щодо видачі єдиної візи);

3) заходи для визначенн я умов здійсненн я свободи подоро- жування громадян інших країн в межах територій держав-члені в протягом не більше 3 місяців (ст. 62 Договору про Співтова- риство).

Згідно зі ст. 63 Договору про Співтовариство Рада Міністрів протягом 5 років з часу набранн я чинност і Амстердамськи м Договоро м здійснює:

1) заходи щодо наданн я притулку, відповідно до Женевсько ї Конвенції від 28 липн я 1951 p., Протокол у від 31 січня 1967 р. про статус біженців та інших відповідних договорів у сферах критеріїв та механізму розгляду прохання про наданн я притулку громадяна м іншої країни, мінімальни х стандартів прийнятт я осіб, які прагнуть політичного притулку, мінімальних стандартів процедур надання та позбавлення статусу біженця;

2) заходи щодо біженців та переміщених осіб, які установ- люють мінімальні стандарти наданн я тимчасового захисту пере- міщеним особам-громадяна м інших країн, що потребують між- народного захисту, підтримання балансу зусиль держав-члені в ЄС з питань надання притулку біженця м і переміщени м особам;

3) заходи у сфері імміграційної політики, які встановлюють умови в'їзду та проживання , стандарти щодо процедури надан - ня довгострокових дозволів на проживанн я (зокрема і з метою возз'єднанн я сімей);

4) заходи щодо визначення прав та встановлення умов, за яки х громадян и інших країн, що є легальним и резидентам и держави-члена , можуть проживати на території іншої держави - члена ЄС .

На сьогодні час прийнят о низку актів вторинного законо - давства Співтовариства, що забезпечують реалізацію заходів, передбачених розд. IV Договору про Співтовариство:

а) встановлені загальні матеріальні та процесуальні стандарти перевірки громадян інших країн, що перетинають кордон ЄС1;

1 Див.: Регламент 789/2001 від 24 квітня 2001 p. (O.J. 2001 L116/2), Регламент

790/2001 від 24 квітня 2001 p. (O.J. 2001 L116/5) (н е діють відносно Великобри -

танії, Ірландії та Данії).

308

б) встановлено перелік інших країн, громадяни яких повин - ні отримати візи на в'їзд до ЄС на строк не більше 3 місяців'; в) затверджено умови та процедури надання віз громадянам

інших країн3 ;

г) затверджено загальний форма т візи для в'їзду на терито - рію ЄС3 ;

д) затверджені умови наданн я та загальний формат візи для довгострокового проживанн я та дозволів на проживанн я у ЄС4;

е) встановлені загальні правила возз'єднанн я сімей5;

ж) гарантії соціального захисту поширен о на громадян інших країн6;

з) визначен о статус громадян інших країн, які мешкают ь в

ЄС довготривалий строк (більше 5 років)7 ;

і) встановлені умови допуску громадян інших країн з метою освіти, академічного обміну, валонтерської діяльності8 .

Включення розд. IV до Договору про Співтовариство сприя є поліпшенн ю правового становищ а громадян інших країн, які постійн о проживают ь в ЄС та можливог о розширенн я кола суб'єктів, як і можуть користуватись привілеями громадянства ЄС.

Кожн а держава-кандида т на вступ до ЄС має приєднатис я до Шенгенськи х угод. Таки м чином , розширенн я ЄС на схід означає посиленн я прикордонног о контрол ю нових держав - членів ЄС з Україною. Зрозуміло, що вони зобов'язані скасувати безвізовий режим з нашо ю державою з метою впровадженн я єдиної "Шенгенсько ї візи". Проте можна сподіватися, що режим щодо доступу громадян інших країн до ЄС , включаючи громадян України, буде значн о лібералізовано та уніфіковано. Наразі іде підготовка правови х актів, які встановлят ь єдин і умов и ле - гального перебування та проживанн я громадян інших країн в

1 Див.: Регламент 539/2001 від 15 березня 2001 p.

2 Див.: Регламен т 415/2003 від 27 лютог о 2003 p. (O.J. 2003 L64/1) (не діє відносно Великобританії та Ірландії), Регламент 1091/2001 від 28 травня 2001 р. (O.J. 2001 L150/4) (не діє відносно Великобританії та Ірландії).

3 Див.: Регламент 334/2002 від 18 лютого 2002 p. (O.J. 2002 L53/7) (не діє відносно Ірландії), Регламент 333/2002 від 18 лютог о 2002 p. (O.J. 2002 L53/4) (не діє відносно Ірландії).

4 Див.: Регламент 1091/2001 від 28 травня 2001 p. (O.J. 2001 L150/4) (не діє шодо Великобританії та Ірландії), Регламент 1030/2002 від 13 червня 2002 р. (O.J. 2002 L157/1) (не діє щод о Ірландії).

! Див. : Директив а 2003/86 від 22 вересня 2003 p. (O.J. 2003 L251/12) (не діє

Щодо Великобританії, Ірландії та Данії).

6 Див.: Регламент 859/2003 від 14 травня 2003 p. (O.J. 2003 L124/1), яки й доповню є Регламент 1408/71 (не діє щодо Данії).

7 Див.: Директив а 2003/109 від 25 листопад а 2003 p. (O.J. 2004 L16/44).

8 Див.: Директив а 2004/114 від 13 грудня 2004 p. (O.J. 2004 L375/12).

309

ЄС , спільн і правил а захисту біженців , т а правил а виселенн я іноземці в з територі ї ЄС . Сере д них — підготовка регламенту , яки й встановлю є перелі к інши х країн , громадян и яки х мают ь отримат и візу дл я в'їзд у н а територі ю ЄС . Післ я набранн я чинност і Лісабонськи м Договоро м дипломатичн і представництв а держав-члені в будуть замінен і єдиним и представництвам и ЄС .