15.3.1. Загальні правила регулювання безпек и продуктів у Співтоваристві

Директива 2001/95 про загальну безпеку продуктів1 застосо- вується до усіх продуктів, придбаних споживачем, або тих, що куплені особою-професіоналом, але користування ними буде здійснено споживачем.

У Директиві 2001/95 встановлено обов'язо к юридичних та фізичних осіб вводити до торговельного обороту тільки безпечні продукти, тобто такі, які за нормальних або передбачуваних умов використання , включаючи тривалість, обслуговування, встановлення, не спричиняють жодного ризику чи викличуть мінімальні ризики, які сумісні з високим рівнем захисту безпеки та здоров'я людей. Крім того, держави-члени зобов'язані ство- рити наділені широкими повноваженнями національні органи контролю за постачанням на власні ринки безпечної продукції.

1 Див.: Директив а Європейськог о Парламенту та Ради Міністрів про загальну безпеку продуктів від 3 грудня 2001 p. (O.J. 2002 L11).

Не мен ш важливи м питання м безпек и продукці ї є від- повідальність виробник а за дефектну продукцію (Директива

85/374'), тобто таку, яка з моменту введення її в обіг не відпо- відає вимогам безпеки щодо порядку використання, яку очікує споживач. Зокрема, моментом, коли продукт уже є вилученим з виробничого процесу та потрапив до ринку у формі, прий - нятній для надання суспільству та до споживання вважається презентація продукту потенційним споживачам2 .

Виробником вважається не тільки безпосередньо виробник кінцевог о продукту, імпортер , а й виробни к сировин и чи компоненту продукту або інша особа, яка заявляє про себе як про виробника , розміщуюч и на товарі сво є найменування , торговельну марку та інші розпізнавальні елементи. Якщ о ви- робника товару неможливо встановити, то як такий розгляда- тиметься постачальник товару. Ці положення є принциповим и для притягнення до відповідальності виробника.

Принципови м підходом є також відповідальність виробника за шкоду, заподіяну дефектним продуктом (окрім ситуації, коли на момент введення продукції в обіг виробникові бракувало технічної та наукової обізнаності про дефекти продукції) не- залежно від вини виробника . Допускаєтьс я притягненн я до відповідальності виробника продукту і у випадках, коли шкоду заподіяно одночасно дефектом продукту та упущенням третьої особи. Відповідальність виробника може бути зменшена, якщ о шкоду було частково заподіяно через вину постраждалої особи. Споживач може вимагати відшкодування матеріальної, немате- ріальної шкоди, ушкодження здоров'я тощо, які заподіяно недо- ліками продукту3. Тягар доказування наявності шкоди, дефекту в товарі та причинного зв'язку між дефектом та шкодою покла- дається на потерпілого.